ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.08.2009 року Справа № 25/55-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Павловського П.П. (доповідача),
суддів: Чус О.В., Швеця В.В.
Секретар судового засідання Резніченко С.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: Потурайко Л.С., наказ №12 від 29.08.08, директор;
від позивача: Романенко П.В., довіреність № б/н від 05.09.09, представник;
від відповідача: Жукова Е.О., довіреність №4/11-7 від 12.01.09, представник;
від третьої особи: Шурова О.М., довіреність №77 від 22.01.09, представник;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу № 2”, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.09р. у справі № 25/55-09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу № 2”, м. Дніпропетровськ
до відповідача Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ
за участю третьої особи на стороні позивача: Відкрите акціонерне товариство “Дніпропетровський металургійний завод ім. Комінтерну”, м. Дніпропетровськ
про визнання права власності.
ВСТАНОВИВ:
В березні 2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу № 2”, м. Дніпропетровськ звернулось в господарський суд Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ про визнання права власності.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.09р. по справі № 25/55-09 (суддя –Чередко А.Є.) в позові відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу № 2”, м. Дніпропетровськ звернулось в Дніпропетровський апеляційний господарський суд з апеляційною скаргою і посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.09р. по справі № 25/55-09 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що спірне приміщення було набуте КП “ДФІРО №2” у власність не в результаті приватизації, а в результаті виконання договору від 08.02.1990р. Тому посилання на те, що спірне приміщення не було включено до переліку майна, яке приватизувалось, не спростовують правомірності заявлених позовних вимог. Вважає, що спірне приміщення ніяким чином не могло увійти до складу майна , що приватизувалось, оскільки на той час належало позивачу та не входило до цілісного майнового комплексу фабрики, а належало ВАТ “Металургійний завод ім. Комінтерну”, як забудовнику житлового будинку по вул. Радистів, 2. Таким чином, не включення спірного приміщення до переліку майна, яке приватизувалось не впливає на належність цього приміщення, оскільки в процесі приватизації покупець набув майнові права та одержав це приміщення від третьої особи і надалі правонаступник покупця добросовісно скористався цими правами.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте з повним з’ясуванням обставин справи та дотриманням норм чинного законодавства. Просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.09р. у справі № 25/55-09 залишити без змін.
Від третьої особи відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.06.09р. колегією суддів у складі головуючого судді Павловського П.П. (доповідача), суддів: Чус О.В., Швеця В.В. апеляційну скаргу прийнято до розгляду, слухання справи призначено в судовому засіданні на 22.07.09р. на 10:00год.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.07.09р.розгляд апеляційної скарги відкладався до 05.08.09р. в зв”язку з залученням третьої особи на стороні позивача: Відкрите акціонерне товариство “Дніпропетровський металургійний завод ім. Комінтерну”, м. Дніпропетровськ.
В судовому засіданні за згодою представників сторін та третьої особи оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення - скасуванню з огляду на наступне:
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 12.08.1987р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів було прийнято рішення за № 250/25 “Про дозвіл заводу ім. Комінтерну проектування житлового будинку по вул. Радистів”, яким зокрема було передбачено знесення домоволодіння № 24 по вул. Радистів, в якому знаходилося приміщення фабрики індпошиву № 2 та виділення останній у збудованому житловому будинку приміщення на першому поверсі з демонстраційним залом замість знесеного домоволодіння.
08.02.1990р. між заводом ім. Комінтерну (титулодержатель) та Дніпропетровською фабрикою індпошиву та ремонту одягу № 2 (дольовик) було укладено договір на будівництво житлового будинку господарським способом на основі дольової участі.
Пунктом 1.1. зазначеного договору було передбачено, що Дніпропетровський металургійний завод ім. Комінтерну здійснює будівництво житлового будинку по вул. Радистів, в якому надає фабрики індпошиву та ремонту одягу № 2 дві квартири (одну двохкімнатну та одну трьохкімнатну).
За п. 1.2. договору, будівельні роботи на підставі договору на будівництво житлового будинку здійснює завод ім.. Комінтерну.
Згідно з п. 1.3. договору, дольовик в особі фабрики індпошиву та ремонту одягу № 2 не приймає участь у будівництві даного об’єкту.
За п. 1.4 та п. 2.2 договору, титулодержатель взамін звільненої дольовиком будівлі по вул. Радистів, 24 зобов'язується збудувати у житловому будинку приміщення для управління фабрикою та надати його дольовику.
Як вбачається з матеріалів справи, на час укладення вищезазначеного договору, Дніпропетровська фабрика індпошиву та ремонту одягу № 2 була державним підприємством та підпорядковувалася Дніпропетровському обласному територіально-виробничому об’єднанню побутового обслуговування населення, про що зокрема свідчить Статут Дніпропетровської фабрики індивідуального пошиття і ремонту одягу № 2, затверджений 21.09.1989р. начальником Дніпропетровського обласного територіально-виробничого об’єднання побутового обслуговування населення та наказ останнього № 54 від 20.06.1991р. про передачу в оренду колективу Дніпропетровської фабрики індпошиву та ремонту одягу № 2 майна цього державного підприємства.
Таким чином та у відповідності до Закону СРСР “Про власність в СРСР”, Закону СРСР “Про підприємства в СРСР”, Закону УРСР “Про власність”, державне підприємство Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу № 2 не була власником майна, що використовувалося нею у виробничій діяльності, в тому числі і домоволодіння по вул. Радистів, 24 у м. Дніпропетровську, а все майно було закріплено за Дніпропетровською фабрикою індпошиву та ремонту одягу № 2 на праві повного господарського відання.
У червні 1991 було створено Орендне підприємство “Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу № 2”, якою було укладено договір оренди майна Дніпропетровської фабрики індпошиття та ремонту одягу № 2 від 20.06.1991р. з Дніпропетровським обласним територіально-виробничим комерційно-постачального об’єднання „Сервіс”.
Згідно з переліком, затвердженим постановою КМУ від 05.11.91 № 311 “Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно –територіальних одиниць (комунальною власністю)”, об'єднання, управління, підприємства по ремонту і пошиттю взуття, одягу, трикотажних виробів, ремонту складної побутової техніки, включаючи радіотелевізійну апаратуру, по ремонту та виготовленню меблів, хімічній чистці одягу і пранню білизни, ремонту і будівництву житла, а також власних основних фондів, автотранспортні підприємства, підприємства по наданню фотопослуг, ритуальних послуг, лазні, прокатні пункти, побуткомбінати, перукарні, малі та інші державні підприємства, що обслуговують населення були передані до власності адміністративно - територіальних одиниць (комунальної власності) з підпорядкуванням відповідним органам місцевого самоврядування: сільським, селищним, міським радам, та їх виконавчим органам.
На підставі зазначеної постанови, Дніпропетровською міською радою народних депутатів було прийнято рішення від 27.11.91 за № 46 “Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів”, яким був затверджений перелік об'єктів комунальної власності Дніпропетровської міської ради народних депутатів. Згідно з вказаним вище рішенням підприємства служби побуту, в тому числі і Дніпропетровську фабрику індпошиття та ремонту одягу № 2 (разом з приміщенням, розташованим по вул. Радистів, 24, м. Дніпропетровськ), було визнано об'єктом права комунальної власності територіальної громади міста в особі Дніпропетровської міської ради народних депутатів.
17.03.1994р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів було прийнято рішення за № 245 „Про відведення заводу ім.. Комінтерну земельної ділянки в тимчасове короткострокове користування на період будівництва житлового будинку по вул.. радистів”, яким також було передбачене знесення домоволодіння № 24 по вул.. Радистів на земельній ділянці, що надається для забудови та зобов’язано завод ім. Комінтерну на першому поверсі житлового будинку побудувати приміщення для фабрики індпошиву № 2 із демонстраційною залою.
У 1994 році був збудований та прийнятий в експлуатацію житловий будинок по вул. Радистів, 2, що підтверджується копією Акту державної комісії від 12.10.1994р. про прийняття в експлуатацію та рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради народних депутатів про його затвердження від 27.10.1994р. № 1080. У відповідності до проектної документації на першому поверсі цього будинку для ДФІРО № 2 було побудоване адміністративне приміщення загальною площею 458 кв.м., яке було виділене в окремий об'єкт нерухомого майна.
31.01.1995р. між Комітетом комунального майна м. Дніпропетровська (продавець), як органом приватизації Дніпропетровської міської ради народних депутатів та Організацією орендарів орендного підприємства “Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу № 2”(покупець) було укладено договір купівлі-продажу комунального майна № 81/АР, посвідчений державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Олійник С.В. та зареєстрованим за № 2-353, на підставі якого покупець придбав комунальне майно: майновий комплекс Орендного підприємства “Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу № 2”у складі майна, що перелічено у п. 1.1. договору.
Також, відповідно до п. 1.1 договору купівлі-продажу від 31.01.1995р. № 81/АР, майно
підприємства включає в себе усі активи та пасиви, будівлі, інвентар, устаткування, обладнання та інше майно згідно документації по інвентаризації, яка додається до договору.
Однак до складу майна, що було продано за зазначеним договором не було включено об’єкт нерухомого майна по вул. Радистів, 2 у м. Дніпропетровську.
За п. 3.2 договору купівлі-продажу від 31.01.1995р. № 81/АР покупець стає правонаступником майнових прав та зобов'язань з моменту укладення договору та у відповідності до діючого законодавства.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про приватизацію державного майна”(в редакції, що діяла на дату приватизації) особи, які придбали державні підприємства як цілісні майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав і зобов'язань відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України.
Отже, Орендне підприємство “Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу № 2”стало правонаступником Дніпропетровської фабрика індпошиття та ремонту одягу № 2, яке укладало договір від 08.02.1990р. на будівництво житлового будинку господарським способом на основі дольової участі.
У березні 1995 року за рішенням загальних зборів членів організації орендарів ОП
“ДФІРО № 2”було реорганізоване (перетворене) у Колективне підприємство “Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу № 2”(“ДФІРО № 2”).
Відповідно до ч. 7 ст. 34 Закону України “Про підприємства в Україні”(в редакції на 1995р.) при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства. Таким чином, КП “ДФІРО № 2”є правонаступником усіх прав та обов'язків ОП “ДФІРО № 2”.
У червні 1996р. спірний об’єкт нерухомого майна загальною площею 458кв. м. на першому поверсі будинку № 2 по вул. Радистів, 2 в м. Дніпропетровську було передано з балансу ВАТ “Комінмет” (правонаступник заводу ім. Комінтерну) на баланс Колективного підприємства “Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу № 2”, що підтверджується відповідним повідомленням № 26 та актом прийому-передачі. На підставі зазначеного акту прийому передачі від червня 1996 року спірне приміщення було прийняте на баланс КП “ДФІРО № 2”та на спірне приміщення Дніпропетровським міжміським БТІ була виписана інвентарна справа № 42773.
У 2001 році в результаті поділу КП “ДФІРО № 2” було утворене ТОВ “Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу № 2”(позивач), яке згідно з його Статутом є правонаступником прав та обов'язків КП “ДФІРО № 2”відповідно до розподільчого балансу.
Відповідно до ч. 6 ст. 34 Закону України “Про підприємства в Україні” (в редакції на час створення позивача) у разі поділу підприємства до нових підприємств, які виникли в результаті цього поділу, переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства.
Так, як вбачається з Статуту ТОВ “Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу № 2”у новій редакції, що зареєстрована 28.08.2008р., товариство створено внаслідок реорганізації КП “ДФІРО № 2”шляхом розподілу на два товариства: ТОВ “ДФІРО № 2”та ТОВ фабрика „Анаско”.
Згідно ж з п. 5.1. Статуту ТОВ “Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу № 2”, для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладів учасників створено статутний фонд у розмірі 184 260,21грн., створений на базі частки майна реорганізованого КП “ДФІРО № 2”, яке належить згідно розподільному балансу та протоколу зборів трудового колективу КП “ДФІРО № 2”від 02.04.12001р. засновникам ТОВ “Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу № 2”.
У п. 5.1. Статуту ТОВ “Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу № 2”, також наведено перелік нерухомого та рухомого майна, з якого складається статутний фонд та в якому відсутній об’єкт нерухомого майна загальною площею 458кв. м. на першому поверсі будинку № 2 по вул. Радистів, 2 в м. Дніпропетровську.
Відсутнє спірне майно і в розподільчому балансі на 01.03.2001р., складеному внаслідок реорганізації КП “ДФІРО № 2”та актах передачі майна від КП “ДФІРО № 2”до ТОВ “ДФІРО № 2”від 02.04.2001р. ( в акті лише зазначено, що до вартості будівель включена вартість приміщення по вул.. Радистів, 2, що знаходиться на балансі фабрики) та від КП “ДФІРО № 2”до ТОВ фабрика “Анаско”.
Позивачем не надано доказів державної реєстрації за ним права власності на спірне приміщення по вул. Радистів, 2 в м. Дніпропетровську, а згідно листа Управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради від 05.02.2009р. за № 8/5-19 спірне майно є комунальною власністю територіальної громади м. Дніпропетровська.
26.11.2008р. Дніпропетровською міською радою було прийняте рішення № 19/39 “Про прийняття на баланс КЖЕП № 19 нежитлового приміщення, яке перебуває на балансі ТОВ “ДФІРО № 2”за адресою вул. Радистів, 2”.
З вищенаведеного вбачається, що Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу № 2 до листопада 1991р. була державним підприємством, отже на час укладення договору на дольове будівництво від 08.02.1990р. з заводом ім. Комінтерну відповідно до чинного на той час законодавства, зокрема Законів СРСР „Про державне підприємство (об’єднання)”, “Про власність в СРСР”, „Про підприємства в СРСР”, Законів УРСР „Про власність”, „Про підприємства в Українській РСР”, не була власником належного їй на праві повного господарського відання майна, в тому числі і приміщення за адресою вул. Радистів, 24 у м. Дніпропетровську, а відтак після побудови на місці знесеної будівлі № 24 по вул. Радистів житлового будинку по вул. Радистів, 2 у правонаступника Дніпропетровської фабрики індпошиття та ремонту одягу № 2 –Колективного підприємства “Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу № 2”були відсутні правові підстави для набуття у колективну власність спірного приміщення в іншому порядку, ніж внаслідок приватизації.
Також, набуття Дніпропетровською фабрикою індпошиття та ремонту одягу № 2 права власності на збудоване приміщення у житловому будинку по вул. Радистів, 2 не було передбачено і договором на дольове будівництво від 08.02.1990р.
При цьому, колегія суддів також вважає безпідставними посилання позивача на ст.ст. 430, 432 ЦК УРСР, оскільки як вже зазначалось Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу № 2 не була власником знесеного домоволодіння № 24 по вул. Радистів, а знесення відбувалося на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 12.08.1987р. за № 250/25 „Про дозвіл заводу ім. Комінтерну проектування житлового будинку по вул. Радистів”, а не внаслідок волевиявлення Дніпропетровської фабрики індпошиття та ремонту одягу № 2. Отже будівля № 24 по вул. Радистів перебувала на балансі Дніпропетровської фабрики індпошиття та ремонту одягу № 2 та після побудови будинку по вул.. Радистів, 2 спірне приміщення підлягало, також передачі на баланс останній, а не у власність, що виключає можливість набуття права власності позивачем на спірне майно внаслідок правонаступництва, в тому числі і щодо прав та обов’язків за договором на дольове будівництво від 08.02.1990р.
Окрім того, договір на дольове будівництво від 08.02.1990р. не передбачав будь-яку участь Дніпропетровської фабрики індпошиття та ремонту одягу № 2 у будівництві житлового будинку (п. 1.3.) та здійснення будь-яких внесків у спільну діяльність, що передбачено ст.. 432 ЦК УРСР. Обов’язком Дніпропетровської фабрики індпошиття та ремонту одягу № 2 за зазначеним договором було лише звільнення приміщення за адресою вул.. Радистів, 24 (п. 3.1). Рішення ж про знесення будинку за адресою вул.. Радистів, 24 за умов надання нового приміщення було прийнято виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів.
За наведених обставин договір на дольове будівництво від 08.02.1990р., укладений між Дніпропетровської фабрики індпошиття та ремонту одягу № 2 та заводом ім. Комінтерну не є договором про спільну діяльність в розумінні ст. 430 ЦК УРСР та відповідно не може породжувати певних правових наслідків.
Колективне ж підприємство “Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу № 2”набуло право власності на майновий комплекс Дніпропетровської фабрики індпошиття та ремонту одягу № 2, як правонаступник Орендного підприємство “Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу № 2”, яке в свою чергу придбало майновий комплекс у Комітету комунального майна м. Дніпропетровську в процесі приватизації Дніпропетровської фабрики індпошиття та ремонту одягу № 2 на підставі договору купівлі-продажу від 31.01.1995р. № 81/АР. Однак спірне майно не було включено до майнового комплексу Дніпропетровської фабрики індпошиття та ремонту одягу № 2, що приватизувалося.
Отже, Колективне підприємство “Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу № 2”не набувало право власності на спірний об’єкт нерухомості, який був побудований у 1994р. та відповідно залишився у комунальній власності, враховуючи, що Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу № 2 з листопада 1991р. була об’єктом комунальної власності Дніпропетровської міської ради.
Після ж побудови спірного об’єкту нерухомості його було передано з балансу ВАТ “Комінмет” (правонаступник заводу ім. Комінтерну) на баланс Колективного підприємства “Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу № 2”, а не у власність останнього.
Відсутність у власності Колективного підприємства “Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу № 2”спірного об’єкту нерухомого майна підтверджується і тим, що під час реорганізації останнього спірне майно за розподільчим балансом не було передано, а ні позивачеві, а ні ТОВ фабрика „Анаско” та не увійшло до статутного фонду ТОВ “ДФІРО № 2”, створеного саме на базі частки майна реорганізованого КП “ДФІРО № 2”.
Таким чином, враховуючи вищенаведене та докази, що наявні в матеріалах справи слід дійти висновку, що позивач не мав встановлених законодавством підстав для набуття права власності на спірне майно, а ні в процесі приватизації комунального підприємства Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу № 2, а ні внаслідок правонаступництва за цим підприємством прав та обов’язків за договором на дольове будівництво від 08.02.1990р., який не передбачав набуття права власності на побудоване приміщення, тому згідно з ст.ст.. 4, 86, 128 ЦК УРСР, ст. ст.. 11, 15, 16, 316, 317, 321, 327, 328, 345, 392 ЦК України, Законами України „Про приватизацію державного майна”, “Про власність”, „Про господарські товариства” не є законним власником спірного об’єкту нерухомого майна та відповідно не має права на пред’явлення позову про визнання права власності на нього.
Крім цього, суд також приймає до уваги, що позивачем та його правопопередниками не було понесено будь-яких витрат пов’язаних з будівництвом спірного об’єкту нерухомості, окрім знесення об’єкту нерухомості по вул. Радистів, 24 у м. Дніпропетровську, який перебував у державній власності.
Враховуючи наведене, вимоги апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що правові підстави для скасування рішення господарського суду відсутні. Рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи і при його прийнятті судом не порушено норми матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 101 - 105 ГПК України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу № 2”, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.09р. у справі № 25/55-09 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.09р. у справі №25/55-09 залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя П.П. Павловський
Суддя В.В. Швець
Суддя О.В. Чус