Судове рішення #5624683

Справа № 2а-503/09/1211         2009р.

П О С Т А Н О В А

іменем України

   

09  квітня 2009 року                     Краснолуцький міський суд Луганської області

у складі: головуючого-судді                    Бойко С.Л.

       при секретарі                             Кудіновій Л.Л.

розглянувши в відкритому судовому засідання  в залі суду м.Красний Луч адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Красний Луч   про   визнання бездіяльності, стягнення щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, за 2006 - 2008 року, -

                                                      В С Т А Н О В И В:

26.02.2009р. позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Красний Луч   про визнання бездіяльності, стягнення щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, за 2006 - 2008 року. В обґрунтування позову зазначила, що Управління ПФУ в м.Красний Луч  в порушення вимог ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни, Рішення ОСОБА_2 Суду України від 09.07.2007 № 6-рп, їй неправомірно відмовлено в підвищенні пенсії як „дитині війни” за період з  січня 2006 року по грудень 2008 року. Просить визнати дії Управління ПФУ в м.Красний Луч в нарахуванні та виплаті їй щомісячної соціальної допомоги неправомірними та зобов’язати Управління ПФУ в м.Красний Луч нарахувати та виплатити на  її користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в сумі 3441,50грн.

 В судове засідання позивач не з’явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просить відмовити у задоволені позову.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням серії АЗ № 166063, виданим 06.05.2006р. УПФУ в м.Красний Луч.

Згідно із ст.28 Закону України Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

            Відповідно до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 110 Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік” встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” — у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

            Проте у 2006 році, в порядк, у визначеному Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік”,  Кабінетом Міністрів України не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни, тому підвищення пенсії не провадилося.

            Ст.62 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік від 19.12.2006 р., що набрав чинності з 01.01.2007р. (із змінами від 15.03.2007р.), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність -  з 1 січня  - 380грн., з 1 квітня - 406грн. Крім цього, цією статтею передбачено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абз.1 ч.1 ст.28 Закону України Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування з 1.10.2007р. застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абз.5 ч.1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410,06грн., 415,11грн.  

Статею 71 Закону України Про Державний бюджет на 2007 рік дія ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни була зупинена.

Рішенням ОСОБА_2 Суду України від 09.07.2007р. № 6-рп/2007 положення ст.71  Закону України  Про Державний бюджет на 2007 рік, якими була зупинена дія ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни визнанні такими, що не відповідають Конституції України.    

Враховуючи вищивикладене, суд вважає, що відповідач зобов’язаний перерахувати та виплатити позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням підвищення прожиткового мінімуму на одну особу.

Розглядаючи позовні вимоги про визнання дій відповідача незаконними та зобов’язання здійснити підвищення пенсії, як дитині війни у 2008 року, суд виходить з наступного.

            Законом України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України Про соціальний захист дітей війни, зокрема ст.6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

   Однак, рішенням ОСОБА_2 Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України Про соціальний захист дітей війни визнані такими, що не відповідають Конституції України.

            Таким чином, відповідач зобов ’ язаний був перерахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, з 22 травня 2008 року з урахуванням прожиткового мінімуму на одну особу , встановленого ст.58  Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2007 року .

  На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст.28 Закону України Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановлених для осіб, що втратили працездатність.

  Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України Про прожитковий мінімум від 15 липня 1999 року,  прожитковий мінімум застосовується для встановлених розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Статтею 147 Конституції України передбачено, що єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є ОСОБА_2 Суд України. ОСОБА_2 Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення ОСОБА_2 Судом України рішення про їх неконституційність.

  Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України. Наведене свідчить, що відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії після винесення Конституційним судом рішень від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.

  Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе визнати бездіяльність  Управління Пенсійного фонду України в м.Красний Луч щодо невиплати позивачеві підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, незаконною та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м.Красний Луч  зробити виплату підвищення позивачук до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та у розмірі 20 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 22 травня 2008 року.

  В ідповідно до ч.3 ст. 94 КАС України, як що адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу — відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.  

  Керуючись ст.ст.2, 17, 18, 87, 94, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України Про соціальний захист дітей війни від  19.12.2006 року № 489-V, Рішенням ОСОБА_2 Суду України від  09.07.2007 № 6-рп, Рішенням ОСОБА_2 Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, Законом України Про Державний бюджет України на 2006 рік, Законом України Про Державний бюджет України на 2007 рік, Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік, Законом України Про прожитковий мінімум, суд -

П О С Т А Н О В И В:

      Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Красний Луч   про   визнання бездіяльності, стягнення щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, за 2006 - 2008 року задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність Управління  Пенсійного фонду України в м.Красний Луч Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії за віком,  як дитині війни, за 2007 рік та за 2008 рік.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м.Красний луч Луганської області здійснити виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та у розмірі 20 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 22 травня 2008 року з урахуванням раніш виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в розмірі 1,70грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.   Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу — з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація