ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2009 року №22-а-16385/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів: Пліша М.А., Стародуба О.П.,
при секретарі судового засідання Петлеваній Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області про стягнення доплати до пенсії, як дитині війни, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 в серпні 2008 року звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області в якому просить визнати протиправною бездіяльність управління, яка полягає у невиплаті позивачу підвищення до пенсії, та стягнути з відповідача на її користь 2733,30 грн. невиплаченої пенсії дитини війни з січня 2006 року по грудень 2007 року включно.
В обґрунтування своїх позовних вимог, зазначає, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй повинна виплачуватись щомісячна надбавка до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, однак, не зважаючи на рішення Конституційного суду України, позивачу таке підвищення у 2006-2007 роках не виплачувалось.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області щодо невиплати ОСОБА_1пенсії дитини війни підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком за період з липня 2007 року по грудень 2007 року. Зобов»язано стягнути з управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 735,30 грн. заборгованості по виплаті пенсії дитині війни підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком за період з липня 2007 року по грудень 2007 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Зазначена постанова мотивована тим, що відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, вимоги позивача є законними, а тому судом першої інстанції відновлено порушене право останнього.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року скасувати, та прийняти нову, якою відмовити ОСОБА_1у задоволенні позову.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано такою, що не відповідає Конституції України. Відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України. Пунктом 3 прикінцевих положень розділу IV Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Верховна рада України зобов»язала Кабінет Міністів України у двомісячний строк із дня опублікування цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність до нього, однак до цього часу нормативно-правові акти Кабінету Міністів України не приведені у відповідність до цього Закону.
Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Позивач в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не з»явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе проводити апеляційний розгляд справи у його відсутності.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову змінити з наступних підстав.
На думку колегії суддів суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги позивача, правомірно виходив з того, що останній має право на підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Однак колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, щодо стягнення на користь позивача невиплаченого підвищення до пенсії з липня 2007 року по грудень 2007 року. У відповідності до ч.2 ст.152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Оскільки рішення Конституційного суду України №6-рп було ухвалено 09.07.2007 року, то колегія суддів зазначає, що саме з цього моменту у позивача виникає право на отримання невиплаченого підвищення до пенсії.
Варто зазначити, що відповідно до пп.5,6 резолютивної частини рішення Конституційного суду від 09.07.2007 року це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Обов'язковість рішень Конституційного суду рівною мірою для всіх суб'єктів правовідносин на території України також встановлюється ст. 69 Закону України «Про Конституційний суд України» № 422/96-В від 16.10.1996 року.
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов»язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов»язання управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області провести нарахування та виплату на її користь недоплаченого підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області, обов'язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.64 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» обов»язок по здійсненню функції щодо призначення (перерахунку), забезпечення своєчасного та в повному обсязі фінансування і виплати пенсій та надання соціальних послуг покладено на відповідну виконавчу дирекцію Пенсійного фонду України та її територіальні органи і визначення розмірів конкретної заборгованості перед позивачем є неможливим без проведення управлінням Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області відповідного перерахунку його пенсії на підставі даних відповідної пенсійної справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення визначеної суми заборгованості дійшов помилкового висновку.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Що стосується нарахування підвищення до пенсії за 2006 рік, то п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності 02.04.2006 року, п.17 ст.77 виключено. Однак ст. 110 даного Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету. Враховуючи те, що Кабінет Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету не приймав жодних нормативно-правових актів за результатами виконання бюджету у першому півріччі 2006 року, не був визначений порядок проведення таких виплат, а також те, що зазначена норма не була визнана у встановленому порядку неконституційною, отже, підлягала виконанню, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову в частині виплати позивачу підвищення до пенсії за 2006 рік.
Колегія суддів також вважає за необхідне наголосити, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції не повністю дослідив всі обставини справи та прийняв рішення з порушенням норм матеріального права.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.2 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.201, ст.205, ст.207, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області задовольнити частково.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року у справі №2-а-4965/08 змінити.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області в частині відмови ОСОБА_1провести нарахування та виплату підвищення до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Зобов»язати управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 по 31 грудня 2007 року з врахуванням виплачених сум.
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: В.М. Каралюс
Судді: М.А. Пліш
О.П. Стародуб
Повний текст постанови виготовлено: 30.06.2009 року