донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
14.07.2009 р. справа №34/47пн
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Москальової І.В.
суддівАлєєвої І.В. , Скакуна О.А.
При секретарі Букарєвій І.О.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_4 за дов. №ВМС 644078 від 21.04.09р.
від відповідача : не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_5, м. Красний Лиман
на рішення господарського суду Донецької області від 14.05.2009р. у справі № 34/47пн (суддя Кододова О.В.)
за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_5, м. Красний Лиман
до відповідача: Краснолиманської міської ради
про визнання права власності
Встановив:
Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_5, м. Красний Лиман звернулась з позовом до Краснолиманської міської ради про визнання права власності на споруду –стаціонарну малу архітектурну форму (кіоск для сезонної торгівлі), загальною площею 10,10кв.м., що розташований: с.Щурове Донецької області, ринок (згідно нового плану ринку "Щуровський").
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.05.2009р. у справі № 34/47пн (суддя Кододова О.В.) у позові відмовлено.
Позивач, Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_5, м. Красний Лиман не погодившись з рішенням господарського суду від 14.05.2009р. подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги .
Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, що рішення не відповідає дійсним обставинам справи. Посилається на Рекомендації Вищого господарського суду України від 27.06.07р. №04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", вважає, що фактично невизнання права власності позивача на споруду вже спричиняє йому неможливість оформлення документів, що пов"язанні з володінням даним майном.
Зазначає, що у позовній заяві, яка міститься у матеріалах справи, жодним чином не зазначено вимог про вирішення судом будь –якого спору про земельну ділянку, більш того посилання позивача на договір оренди земельної ділянки та копія цього договору надані для повного та всебічного з"ясування обставин справи, суть позовних вимог: визнання права власності на рухоме майно. Також зазначає, щодо посилання суду на відсутність належним чином оформленого договору суборенди земельної ділянки, ст. 181 ЦК України, вважає, що спірна споруда є фактично рухомим майном. Вважає, що позивач не наполягав визнати спірну споруду нерухомим майном, що підтверджується змістом позовної заяви та суду було надано документи, що підтверджують відсутність у спірного майна ознак самочинного будівництва.
Відповідач у судове засідання не з"явився. Про час та місце повідомлений належним чином.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду, виходячи з наступного.
27.10.2008року ОСОБА_5 надано дозвіл на розміщення малої архітектурної форми, а саме на розміщення металевої конструкції, розміром 2,5*4,21 –кіоску у селі Щурове, ринок (а.с. 16).
26.12.08р. актом технічної комісії про прийняття стаціонарної малої архітектурної форми в експлуатацію прийнято в експлуатацію кіоск для сезонної торгівлі розміром 2,5*4,2кв.м. загальною площею 10,1кв.м. (а.с. 12,13).
Позивачу КП "Бюро технічної інвентаризації" м. Слов’янськ видано інвентарну справу №14-337 на спірне майно (а.с. 21-26).
19.08.2008року позивач звернувся до Краснолиманської міської ради щодо виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для роздрібної торгівлі площею 0,0011га розташованої в районі ринку за межами с. Щурово.
01.10.2008року листом №І-2878-05 Краснолиманська міська рада Донецької області повідомила позивачу що згідно з законом України "Про внесення до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 порядок передачі земельних ділянок в оренду, набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється виключно на аукціонах, крім земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб і в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі, або згідно ст.120 п.1.5 Земельного кодексу України надати документи, які підтверджують право власності на будівлі або споруди на вказаній земельній ділянці (а.с. 27).
Вказаний лист відповідача став підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом про визнання права власності на кіоск сезонної торгівлі.
У листі від 21 квітня 2009року (а.с.31) Краснолиманська міська рада визнала позов. Відповідно до статті 22 ГПК України господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству. Відповідно до статті 43 ГПК України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Огляд чинного законодавства та матеріалів справи свідчить про наступне.
Згідно ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі, споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем державного акту, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. (ст.126 Земельного кодексу України).
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації (ст.126 Земельного кодексу України).
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (ст. 125 ЗК України ).
Позивачем не надано суду правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою, на якій споруджено спірне майно. Наданий позивачем до матеріалів справи договір суборенди земельної ділянки (а.с.41-45) не є належним доказом у справі відповідно до вимог статті 34 ГПК України, оскільки такий договір не містить дати його укладення, номеру, не має відмітки про його реєстрацію. Акт про передачу та прийом земельної ділянки в суборенду також не містить дати його укладення (а.с.46). В судовому засіданні представник позивача пояснив, що інших документів не існує.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації (п.5 ст.126 Земельного кодексу України). За умовами статті 8 Закону України "Про оренду землі" договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.
З огляду на наведені вимоги законодавства, позивач відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України не надав доказів того, що спірна земельна ділянка на якій знаходиться кіоск, належить (належала) позивачу на праві власності, постійного користування чи на праві оренди, суборенди. Статтею 95 Земельного кодексу України надано право лише землекористувачам самостійно господарювати на землі, споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Згідно до статті 181 до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, а рухомими речами визначаються речі, які можна вільно переміщувати у просторі.
Державній реєстрації підлягають відповідно до статті 182 ЦК України лише право власності та інші речові права на нерухомі речі.
Державній реєстрації не підлягають тимчасові споруди, а також споруди, не пов’язані фундаментом із землею ( п.1.6. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 р. N 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за N 157/6445 з наступними змінами та доповненнями ).
Як вбачається з акту технічної комісії від 26 грудня 2008року об’єкт прийнятий в експлуатацію як кіоск для сезонної торгівлі та є малою архітектурною формою (а.с.12-13). Матеріали справи свідчать, що кіоск для сезонної торгівлі металевої конструкції розміром 2,5 х 4,21 є тимчасовою спорудою, яка не пов»язана фундаментом із землею, права на яку не підлягають державній реєстрації у зв»язку з чим ствердження в апеляційній скарзі, що невизнання права власності позивачу на споруду спричиняє йому неможливість оформлення документів, що пов"язанні з володінням даним майном, є таким , що не ґрунтується на вимогах Закону.
Згідно ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У відповідності до п. 2 ст.20 Господарського Кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав.
Відповідно до статті 1 ГПК України право на звернення до суду передбачено у випадку порушення або оспорювання прав і охоронюваних інтересів позивача.
В матеріалах справи відсутні докази того, що права позивача на рухоме майно (кіоск сезонної торгівлі) оспорюється або не визнаються відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог повністю, у зв"язку з чим рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства та грунтується на матеріалах справи та скасуванню з підстав, викладених у скарзі не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд -
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Донецької області від 14.05.2009р. по справі № 34/47пн залишити без змін, а апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_5, м. Красний Лиман без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом одного місяця з дня прийняття постанови.
Головуючий І.В. Москальова
Судді: І.В. Алєєва
О.А. Скакун
Надруковано 5 примірників: 2 –сторонам по справі, 1 –у справу, 1 –господ. суду, 1- апеляц. господ. суду