АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц - 5397/ 2006 Головуючий в 1 інстанції - Дадим Ю.М.
Категорія - 43 Доповідач - Глущенко Н.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2006 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного
суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
суддів - Григорченка Е.І., Прозорової М.Л.
при секретарі - Білоконь НЗ.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 7 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" устрічному позові ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.06.2006 року ухвалити нове рішення задовольнивши його позовні вимоги в повному обсязі / а. с. 76-78/.
Зазначеним рішенням суду ОСОБА_1. відмовлено в його позовних вимогах про оскарження дій посадової особи і відшкодування моральної шкоди, а зустрічний позов ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго" задоволено та стягнено з ОСОБА_1на користь ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго" 2649,97 грн. у відшкодування шкоди і судові витрати в розмірі 51 грн. / а. с 70-72/.
Як на підстави апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що рішення суду є незаконним, оскільки ухвалене з порушенням процесуального та матеріального закону /а. с. 76-78/.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд згідно з п.п.3,5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України з наступних підстав.
З матеріалів справи, зокрема зустрічної позовної заяви, вбачається, що позивач - ВАТ "ЕК "Дніпрообенерго" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2
про стягнення збитків в сумі 2649,97 грн., в зв'язку з розкраданням електроенергії в домоволодінні по АДРЕСА_1/ а. с. 9 /.
Між тим, суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що зустрічний позов пред'явлено до двох відповідачів і розглядаючи справу по суті виніс рішення тільки відносно відповідача ОСОБА_1., стягнувши лише з нього грошову суму у відшкодування збитків, а рішення щодо відповідачки ОСОБА_2 судом не було прийнято, тобто суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не може бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції, що є безумовною підставою для скасування рішення суду у відповідності з п. 5 ст. 311 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Також, судом першої інстанції допущено порушення ст.ст.74-76,169 ЦПК України, оскільки відповідачка ОСОБА_2 взагалі не викликалась судом першої інстанції в судове засідання, тобто суд розглянув справу за відсутності відповідачки, яка не була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання, що також є безумовною підставою для скасування судового рішення відповідно до п.З ст. 311 ЦПК України.
Крім того, розглядаючи зустрічний позов, суд першої інстанції не встановив хто є належним відповідачем по справі, та які правовідносини склались між сторонами і яким матеріальним законом вони регулюються. В рішенні суду від 07.06.2006 року, в порушення вимог ст.215 ЦПК України, взагалі відсутні посилання суду на норми ЦК України згідно з якими підлягає розгляду спір, який виник між сторонами, та якими керувався суд при вирішенні спору.
Задовольнивши зустрічний позов в повному обсязі, та стягнувши з ОСОБА_1 збитки в розмірі 2649,97 грн. /ас. 70-71 /, суд першої інстанції, знову ж таки, в порушення ст. 215 ЦПК України, не привів розрахунок збитків з якого він виходив ухвалюючи рішення по справі, послався лише на розрахунок ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго", вказавши а. с. 15., але при цьому не перевірив правильність нарахування зазначеної суми позивачем.
Так, суд не прийняв до уваги чи відповідає зазначений розрахунок вимогам п. 52 Правил користування електричною енергією для населення та Методики обчислення розміру відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією для населення. Зокрема, суд не прийняв до уваги, що в розрахунок збитків позивач включив ПДВ / а. с. 15 /, що суперечить діючому законодавству, як і не прийняв до уваги правильність розрахункового періоду, тобто не встановив коли було останнє контрольне зняття показів приладу обліку чи остання технічна перевірка ( абз.З п.5 Методики...) та при цьому не прийняв до уваги те, що згідно п.37 Правил користування електричною енергією для населення - енергопостачальник зобов'язаний проводити не менше як один раз на 6 місяців контрольне знімання показань приладів обліку у споживачів відповідно до затверджених графіків.
Виходячи з того, що ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго" ставить питання щодо відшкодування збитків, заподіяних в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов'язань по Договору про користування електроенергією, то вони підлягають відшкодуванню виходячи з вимог ст.203 ЦК України (1963 року) чи ст.ст. 546,610,623,624 ЦК України (2003року), ст.ст. 26,27 Закону "Про електроенергетику", а також Правил користування електричною енергією для населення та Методики обчислення розміру відшкодування збитків, завданих електропостачальнику внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією для населення - тобто, суд повинен приймати до уваги суми сплачені відповідачами за спожиту електроенергію за розрахунковий період.
Відмовляючи ОСОБА_1. в його позовних вимогах щодо оскарження дій посадових осіб та відшкодування моральної шкоди / а. с. 2-3,27-28 /, суд прийшов до висновку, що вони не підлягають задоволенню, оскільки мало місце порушення Правил користування електроенергією для населення з боку ОСОБА_1., що підтверджується відповідним актом НОМЕР_1.
Однак, з такими висновками суду погодитись неможливо, так як вони не відповідають матеріалам справи, а також вимогам діючого матеріального та процесуального закону.
Відмовляючи позивачу ОСОБА_1. в його позовних вимогах суд так і не встановив, які правовідносини виникли між сторонами та яким матеріальним законом вони регулюються, в зв'язку з чим і не уточнив позовні вимоги позивача / а. с. 2-3,27-28 /.
Зокрема, суд не прийняв до уваги, що, як позивач ОСОБА_1, так і відповідач ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго", зобов'язані виконувати вимоги Правил користування електричною енергією для населення.
Так, згідно п. 35 Правил енергопостачальник має право відключити споживача, але відповідно до п.36 Правил, у разі розгляду спірних питань у судовому порядку термін відключення не повинен перевищувати 1 місяця за умови відсутності у споживача заборгованості за спожиту електроенергії. Між тим, відмовивши ОСОБА_1. в його позовних вимогах, суд не перевірив чи були дотримані енергопостачальником вимоги п.п.35,36 Правил при відключенні ОСОБА_1. електричної енергії на значний строк, як і не було встановлено чи була спричинена позивачу моральна шкода в результаті дій службових осіб енергопостачальника.
Рішення суду від 07.06.2006 року, в частині відмови ОСОБА_1. в його позовних вимогах, не відповідає вимогам ст. 215 ЦПК України, оскільки в мотивувальній його частині судом взагалі не зазначено ніяких мотивів, висновків, норм матеріального закону і таке інше, що було підставою для відмову позивачу в його позовних вимогах.
За таких обставин рішення суду не може залишатись в силі і піддягає скасуванню, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального закону.
Таким чином, апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303,307,311 ЦПК України, колегія судців, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 7 червня 2006 року - скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.