донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
07.07.2009 р. справа №41/64пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Москальової І.В.
суддівАлєєвої І.В. , М'ясищева А.М.
При секретарі Апонащенко О.С.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_4 за дов. №ВМС 125192 від 11.03.09р.
від відповідача: Богомолова О.І. за дов. №3-32/07 від 24.06.09р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Горлівської міської ради, м. Горлівка
на рішення господарського суду Донецької області від 23.04.2009р. у справі № 41/64пд (суддя Гончаров С.А.)
за позовом Фізичної особи –підприємця, ОСОБА_6, м. Горлівка
до відповідача: Горлівської міської ради, м. Горлівка
про визнання недійсним договору №0323 від 01.12.08р. на користування земельною ділянкою власником вбудованого нежитлового приміщення у багатоповерховому будинку
Встановив:
Фізична особа –підприємець ОСОБА_6, звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Горлівської міської ради про визнання недійсним договору № 0323 від 01.12.2008 року на користування земельної ділянкою власником вбудованого нежитлового приміщення у багатоповерховому будинку.
Рішенням господарського суду Донецької області від 23.04.2009р. у справі № 41/64пд (суддя Гончаров С.А.) позовні вимоги фізичної особи –підприємця ОСОБА_6 до Горлівської міської ради про визнання недійсним договору № 0323 від 01.12.2008 року задоволені. Визнано недійсним договір № 0323 від 01.12.2008 року на користування земельної ділянкою власником вбудованого нежитлового приміщення у багатоповерховому будинку.
Відповідач, Горлівська міська рада не погодившись з рішенням господарського суду від 23.04.2009р. подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
Посилається на те, що при розгляді справи суд першої інстанції помилково сприймав оспорюваний договір як договір оренди землі, оскільки договір на користування земельною ділянкою власником вбудованого нежитлового приміщення у багатоповерховому будинку має іншу правову природу, ніж договір оренди землі та згідно ст. 180 Господарського кодексу України, вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов –предмет, ціна та строк його дії. Скаржником зазначено, що спірний договір містить вказані умови та укладений з дотриманням вимог ст. 181 Господарського кодексу України та відповідає п. 5 ст. 203 ЦК України.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду, виходячи з наступного.
09.07.2002 року між ОСОБА_7, який діє від імені ОСОБА_8 (продавцем) та ОСОБА_6 (покупцем) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_8 продав, а ОСОБА_6 купила 19/50 часток вбудовано-прибудованого приміщення, загальною площею 89,5 кв.м., із ганком „а1”, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14).
20.06.2002 року Відділом обліку розподілу і приватизації житлового фонду позивачу видано свідоцтво на право власності на вбудовано-прибудоване приміщення площею 89,5 кв.м., яке розташоване у АДРЕСА_1 (а.с. 15).
01.12.2008 року між Горлівською міською радою та ОСОБА_6 (як фізичною особою-підприємцем) укладено договір № 0323 на користування земельною ділянкою власником вбудованого нежитлового приміщення у багатоповерховому будинку, відповідно до п. 1, п.2 якого Горлівська міська рада надає, а ОСОБА_6 приймає у строкове платне користування земельну ділянку під вбудованим нежитловим приміщенням площею 77,40 кв.м., яке знаходиться в багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_1 та використовується як крамниця (а.с. 7,8).
На земельній ділянці знаходиться об’єкт нерухомого майна –нежитлове приміщення у багатоповерховому будинку, яке належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 09.07.2002 року, свідоцтва про право власності від 20.06.2002 року (п. 3 договору).
Договір укладено на термін володіння вбудованим нежитловим приміщенням його власником (п. 5 договору.)
Пунктами 6, 7, 8 договору обумовлено, що плата за користування земельною ділянкою вноситься власником у вигляді грошових внесків, сума плати за рік становить 1110,29 грн., плата за користування земельною ділянкою вноситься власником щомісяця протягом 30 календарних днів, що слідують за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
З огляду на наведене, за змістом спірний договір, що укладений між сторонами по справі, є договором оренди землі, оскільки регулює платне володіння і користування земельною ділянкою, а тому до умов цього договору місцевим господарським судом обґрунтовано застосовані положення Закону України "Про оренду землі" та іншого законодавства, яке регулює земельні відносини в Україні, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 9 Цивільного кодексу України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сфері використання природних ресурсів, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Згідно пункту 4 статті 148 Господарського кодексу України правовий режим використання окремих видів природних ресурсів, в тому числі землі, встановлюється законом.
Враховуючи, що користування земельною ділянкою на умовах оренди врегульовано Законом України "Про оренду землі" та Земельним кодексом України у відповідності до положень статті 9 Цивільного кодексу України та п.4 ст.148 Господарського кодексу України, положення названих кодексів підлягають застосуванню лише в частині, що не врегульовано вказаними законодавчими актами, у зв"язку з чим ствердження в апеляційній скарзі є такими, що не грунтуються на наведених вимогах законодавства .
Згідно частини 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою статті 203 цього Кодексу, яка визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Частиною 2 статті 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі відсутності у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" встановлені істотні умови договору оренди землі, якими визначені: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.
В порушення наведеної норми, в спірному договорі не вбачається наявності більшості істотних умов договору оренди землі, таких як: відповідальність за несплату орендної плати; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.
Статтею 17 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.
Матеріали справи не доводять складання між Горлівською міською радою та позивачем акту приймання-передачі земельної ділянки, наданої в оренду згідно з договором на користування земельною ділянкою власником вбудованого нежитлового приміщення у багатоповерховому будинку.
Згідно норм статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
За умовами пункту 4 статті 42 Земельного кодексу України розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.
Одночасно статтею 42 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, надаються в постійне користування лише підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками, а у разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.
Згідно статті 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених, насамперед Земельним кодексом України. За умовами статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Матеріалами справи не підтверджено прийняття органом місцевого самоврядування будь-якого рішення про надання позивачу в оренду земельної ділянки.
Місцевим господарським судом обґрунтовано встановлено відсутність у спірному договорі оренди землі більшості з істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України "Про оренду землі", а також порушення при укладанні наведеного договору статей 6, 17, 19 Закону України "Про оренду землі" щодо строку дії договору, передачі об’єкту оренди за актом приймання-передачі та підстав набуття права оренди земельної ділянки, що зумовлює обґрунтоване визнання спірного договору оренди землі недійсним з огляду на приписи частини 2 статті 15 Закону України «Про оренду землі»та статей 215, 203 Цивільного кодексу України.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 12.05.09 року у справі №41/64пд ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору.
На підставі викладеного, керуючись ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд –
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Донецької області від 12.05.2009р. по справі № 41/64пд залишити без змін, а апеляційну скаргу Горлівської міської ради, м. Горлівка без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.
Головуючий І.В. Москальова
Судді: І.В. Алєєва
А.М. М'ясищев
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС