Єдиний унікальний номер 243/8154/15-ц Номер провадження 22-ц/775/1144/2016

Головуючий у 1 інстанції: Лаптєв М.В.

Доповідач: Постолова В.Г. Єдиний унікальний номер 243/ 8154/15-ц

Категорія 55 Номер провадження 22-ц/775/ 1144/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Постолової В.Г.,

суддів: Санікової О.С., Канурної О.Д.

за участю секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 2 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства Слов*янської міської ради «Словміськводоканал» про стягнення компенсації за невикористану додаткову відпустку

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним вище позовом , посилаючись на те, що з 25 грудня 2009 року вона працювала в комунальному підприємстві Слов*янської міської ради «Словміськводоканал», а 20 лютого 2015 року звільнена на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв*язку із скороченням штату працівників. До звільнення з роботи вона неодноразово зверталася до відповідача із заявою про надання їй додаткової відпустки як матері, що виховує дитину сама, відповідач обіцяв надати таку відпустку, але не надав та при звільненні компенсацію за невикористану додаткову відпустку не перерахував.

Просила суд зобов*язати відповідача нарахувати їй компенсацію за невикористану додаткову відпустку тривалістю 10 календарних днів, як матері, що виховує дитину сама, та стягнути цю суму на її користь.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 2 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 1 грудня 2015 року , у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2016 року ухвалу апеляційного суду Донецької області від 1 грудня 2015 року скасовано, з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про стягнення на її користь компенсації за невикористані додаткові відпустки у розмірі 3168 грн. , посилаючись на неповне з*ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивачка ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Представник відповідача в суді апеляційної інстанції заперечував проти апеляційної скарги .

Заслухавши доповідача, пояснення позивачки та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню , а рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення за таких підстав.

Відмовляючи в задоволені позову, суд виходив з того, що на час трудових відносин позивачем на був доведений факт виховання позивачем дитини без батька, тому роботодавець обґрунтовано відмовив у наданні додаткової відпустки , як матері, що виховує дитину сама, та у виплаті компенсації за таку відпустку при звільненні.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки його зроблено у зв*язку з неповним з*ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та порушенням норм процесуального права, що відповідно до ч.1. п.1,4 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб. які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 25 грудня 2009 року перебувала в трудових відносинах з КП « Словміськводоканал» та працювала на посаді юрисконсульта, а 20 лютого 2015 року на підставі наказу № 48 -к звільнена за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв*язку із скороченням штату працівників.

З матеріалів справи вбачається , що позивачка має сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якого є ОСОБА_3 .

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого 18 квітня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Слов*янську Слов*янського міськрайонного управління юстиції Донецької області , шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано, актовий запис № 147 від 18 квітня 2008 року.

23 грудня 2014 року позивачка звернулася до відповідача з заявою про надання їй з 5 січня 2015 року додаткової відпустки тривалістю 10 календарних днів як матері, що виховує дитину одна (а.с.6).

Проте , відповідач при звільненні позивачці не нарахував їй компенсацію за невикористану додаткову відпустку як матері що виховує дитину одна.

Відповідно до п.5 ч. 13 ст. 10 Закону України « Про відпустки « щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька(матері).

Так, у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз*яснено, що одинокою матір*ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері;вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.

Оскільки п.5 ч.13 ст. 10 Закону України « Про відпустки» визначає одиноку матір як таку, яка виховує дитину без батька.

При цьому факт отримання чи неотримання аліментів , для надання відпустки значення не має.

Отже, право на додаткову відпустку мають одинокі матері; жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька( в тому числі і розлучена жінка, яка виховує дитину без батька) .

Згідно зі ст. 19 Закону України « Про відпустки» одинокій матері надається щорічна додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів ( ст. 73 КЗпП України ).

Частиною 1 ст. 83 КЗпП України передбачено , що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А 1 групи.

Аналогічне положення закону передбачено й ст. 24 Закону України « Про відпустки».

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази , які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Чинне законодавство не містить конкретного переліку документів, які слід пред*явити матері, яка виховує дитину без батька, для отримання додаткової соціальної відпустки.

Відтак, для підтвердження права на зазначену відпустку в цьому випадку роботодавцю має бути пред*явлений будь-який офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини.

Зокрема, одним з таких документів , наприклад , може бути : рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав; ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів; акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією чи будь- якою іншою комісією , утвореною на підприємстві, в установі, організації або акт дослідження комітетом самоорганізації населення, в якому зі слів сусідів ( за наявності їх підписів у акті) підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини; довідка зі школи про те, що батько не бере участі у вихованні дитини( не спілкується з вчителями, не забирає дитину додому, не бере участі у батьківських зборах) тощо.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України одним з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, з урахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Так , на підтвердження доводів позивачки , що вона є одинокою матір*ю нею була надана довідка ЖЕК №6 від 19.08.2015 року про склад родини, в які зазначено, що дитина, зареєстрована 10 червня 2008 року за місцем її проживання , по теперешній час мешкає з нею.

Відповідно до довідки Слов*янської загальноосвітньої школи № 15(а.с.103) , в якій навчається син позивачки ОСОБА_2, 2005 року народження , протягом 2013-2015 року дитина проживає з матір*ю, яка займається її вихованням та організацією навчання, а батько дитини не бере участі у вихованні дитини, не спілкується з вчителями, не цікавиться навчанням дитини, не приймає участі в організації його навчання, не забирає дитину додому зі шкоди, не бере участі в батьківських зборах.

Крім того, апеляційним судом встановлено , що протягом 2010-2013 років позивачці відповідачем надавалася додаткова відпустка як матері, яка виховує дитину без батька, що не заперечувалося представником відповідача.

З огляду на викладене апеляційний суд , вважає що позивачка мала право на щорічну додаткову оплачувана відпустку тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих, оскільки вона є жінкою, яка виховує дитину без батька та на виплату компенсації за таку відпустку при звільненні.

Відповідно до розділу 11 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 N 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

З урахуванням вказаних вимог Порядку розмір компенсації становитиме 1437,49 грн., виходячи з розрахунку ( загальна сума заробітної плати (за лютий 2014 року-січень 2015року)=51031,60 грн. , дні 355(кількість днів без врахування святкових та неробочих днів)=143,75 грн. середньоденна Х10 днів =1437,49 грн).

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивачки компенсації невикористаної щорічної додаткової відпустки тривалістю 10 календарних днів, як матері, що виховує дитину сама в сумі 1437,49 грн. без утримання податку й інших обов'язкових платежів .

Відповідно до ч.3,5 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 грн .

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 , 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 2 листопада 2015 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до комунального підприємства Слов*янської міської ради «Словміськводоканал» про стягнення компенсації за невикористану додаткову відпустку тривалістю 10 календарних днів, як матері, що виховує дитину задовольнити.

Стягнути з комунального підприємства Слов*янської міської ради «Словміськводоканал» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану додаткову відпустку тривалістю 10 календарних днів, як матері, що виховує дитину сама в сумі 1437,49 грн. без утримання податку й інших обов'язкових платежів.

Стягнути з комунального підприємства Слов*янської міської ради «Словміськводоканал» на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: