Судове рішення #5621740

                                                       


                                                               

№ 2 а -2169/09

                                              П О С Т А Н О В А

                                      І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

     

07 серпня    2009 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді         Коломеєць І.А.

при секретарі             Кічік О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1  до   Управління Пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни”,-    

                                              в с т а н о в и в :


ОСОБА_1 .   звернулася до суду 06.07.2009 р. з позовною заявою, у якій просить визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва здійснити перерахування пенсії та забезпечити її виплату відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року та рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007 (справа №1-29/2007), починаючи з 01.01.2006 року  по 31.12.2008 року.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що є „дитиною війни” в розумінні Закону України „Про соціальний захист дітей війни” і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  зазначила, що вона має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Вказала також, що бездіяльність відповідача грубо порушила її законні права, позбавила права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача.

В судовому засіданні ОСОБА_1 . позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, направивши до суду заперечення в яких просив слухати справу у його відсутності. В своїх запереченнях відповідач зазначив, що він діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Зокрема зазначив, що позивачка знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва, отримує пенсію за віком та має статус „дитини війни” відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-ІУ, який набрав чинності з 01.01.2006 року. Посилається на те, що позивачкою пропущений строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів, який статтею 99 КАС України встановлений в 1 рік. Оскільки Закон України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року був надрукований в офіційних виданнях „Голос України” 2004 року (№427) від 28.12.2004 року та „Урядовий кур’єр” 2004 (№244) від 22.12.2004 року,  він був оприлюднений, а тому позивачка мала можливість отримати необхідний обсяг інформації щодо своїх прав згідно вказаного закону. Тому, відповідач зазначає, що відповідно до п.1 статті 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Стосовно щомісячної доплати до пенсії за 2008 рік, зазначає, що вказані в Законі України „Про соціальний захист дітей війни” 30% застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим законом, а тому при перерахунку та підвищенні пенсій він не застосовується.  

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивачка належить до категорії дитина війни, що підтверджується наданими документами до матеріалів справи та не спростовано відповідачем.

ОСОБА_1 .,   ІНФОРМАЦІЯ_1   р.н., знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва  і отримує пенсію за віком.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Законом України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV від 18.11.2004, який набрав чинності з 01.01.2006, встановлено правовий статус дітей війни і визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” позивачка ОСОБА_1 . має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 року №2195-ІУ, набрав чинності 01.01.2006 року).

Дію статті 6 зупинено на 2007 рік, з урахуванням  статті 111 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, згідно із Законом України від 19.12.2006 р. N 489-V.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (у справі № 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян)) зупинення дії статті 6 на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України від 19.12.2006 №489-V та положення ст. 111 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), втрачають чинність з дня  ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Рішень щодо аналогічних норм Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” Конституційним Судом України не приймалось.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності та здійснення нарахування та виплати зазначеного підвищення за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007р.  суд вважає необхідним зазначити, що позивачкою  пропущений строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів, який статтею 99 КАС України встановлений в 1 рік. Оскільки Закон України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року був надрукований в офіційних виданнях „Голос України” 2004 року (№427) від 28.12.2004 року та „Урядовий кур’єр” 2004 (№244) від 22.12.2004 року,  він був оприлюднений, а тому позивачка мала можливість отримати необхідний обсяг інформації щодо своїх прав згідно вказаного закону. Тому, відповідно до п.1 статті 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Як свідчать пояснення представника відповідача, останній наполягає на застосуванні строку позовної давності. Оскільки позивачем не надано підтверджень поважності причин пропуску строку позовної даності і на його застосуванні наполягає відповідач – суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову в даній частині необхідно відмовити.

Щодо позовних вимог про здійснення нарахування та виплати надбавки до пенсії за 2008 рік, суд вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року N 107-VI у Законі України „Про соціальний захист дітей війни” (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 4, ст. 94; 2006 р., N 9 - 11, ст. 96. N 19 - 20, ст. 166; 2007 р., N 7 - 8, ст. 66) текст статті 6 викладено в такій редакції:

„Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”.

Рішенням Конституційного Суду України у справі щодо предмета та змісту Закону про Державний бюджет України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” та пункту 3 розділу III „Прикінцеві положення” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Суд керується положеннями частини 2 статті 152 Конституції України (№ 254к/96-ВР від 28.06.1996), у відповідності до якої закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, рішення Конституційного Суду України не мають зворотної сили, а закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, право позивачки на нарахування за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. відновилося з дня прийняття рішення  Конституційним Судом України по справі N 10-рп/2008 від 22.05.2008 р., при цьому в тому правовому режимі, який існував до дня набрання сили змін, визнаних в подальшому неконституційними. Таким чином, нарахування підвищення має бути вчинено з дня ухвалення вищевказаного рішення Конституційного Суду України, тобто з 22.05.2008 р., на підставі положень статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у редакції, що діяла до 01.01.2008 р.

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.

При цьому, статтею 19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Оскільки будь-яким іншим Законом, крім Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії не встановлений, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення пенсії позивача як дитині війни.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, частиною 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак враховуючи той факт, що Закон України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком та зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (справа Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office; справа про принцип юридичної визначеності), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України ”Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28  Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

За вказаних обставин суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 . за вищевказаний період з підвищенням пенсії на 30% з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління пенсійного фонду України, щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії.

Згідно ч.2 ст. 11 КАС України, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та, задовольняючи позов в цій частині, визнати бездіяльність управління протиправною.

Позовні вимоги ОСОБА_1 . щодо зобов’язання відповідного управління Пенсійного фону України нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.

Згідно з ч.  2 ст. 71  КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта   владних повноважень обов’язок   щодо доказування правомірності свого рішення, дії  чи  бездіяльності покладається  на    відповідача,    якщо    він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення про відсутність підстав для нарахування підвищення.

З приводу вимог позивачки  щодо нарахування недоплаченої допомоги в сумі 5087 грн. 10 коп.   , суд вважає необхідним додатково зауважити наступне.

Предметом позову позивача є безпосередня бездіяльність з приводу перерахунку пенсії з врахуванням виплат особі як дитині війни, а не виплата відповідного нарахування. Питання виплати є похідним від безпосереднього спору. Крім того, суд зауважує, що надбавка дитині війни є пенсійною надбавкою, яка, у зв’язку з цим, в силу свого предмету та функцій уповноваженого суб’єкта на ведення пенсійної справи позивача,   адмініструється в повному обсязі органами Пенсійного фонду України.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 64 Конституції України, ст.ст. Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, Законом України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”,  ст.ст. 7,8, 9, 10, 11, 69-71, 94, 158-163 КАС України, суд, -


                                             ПОСТАНОВИВ:


 Адміністративний позов   ОСОБА_1  до   Управління Пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни” задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1  з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за період з 07.07.2008 року по 31.12.2008 року, відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням раніше  виплачених сум .

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

   

  Суддя :


                                                       




Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація