ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №2а-227/09/1370
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2009 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
суддів Брильовського Р.М.
Запотічного І.І.
при секретарі судового засідання Кріль Х.С.
з участю представників:
від позивача - ОСОБА_1. - представник (довіреність від 05.11.2008 року);
від відповідача ДПА України - ОСОБА_2. - головний державний податковий інспектор (довіреність за №10-2017/3021 від 15.09.2008 року),
від іншого відповідача - ОСОБА_3. - старший державний податковий інспектор (довіреність за №108 від 09.10.2008 року),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції та до Державної податкової адміністрації України про поновлення на роботі, виплату зарплати за час вимушеного прогулу,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_4 звернулася в суд з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про поновлення на роботі .
Клопотанням від 28.01.2009 року позивач збільшив позовні вимоги та просить скасувати наказ Державної податкової адміністрації України від 09.09.2008 року за №1642-0 та зобов'язати відповідача виплатити ОСОБА_4. заробітну плату за час вимушеного відгулу. Даним клопотанням позивачем залучено в якості відповідача Державну податкову адміністрацію Україну.
Позивач вважає, що вона не перебувала чотири місяці підряд на лікарняному, оскільки такий переривався. Також позивач вважає, що працівник під час перебування на лікарняному не може бути звільнений.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просить його задоволити. Також, додатково зазначив, що профспілковий орган не давав згоди на звільнення позивача.
Відповідачі в запереченні на позов вважають, що оскільки перерви між лікарняними листками припадають на вихідні дні, позивача у відповідності до вимог чинного законодавства звільнено з посади. Також, відповідачі зазначають, що, в даному випадку, не є перешкодою для звільнення перебування працівника на лікарняному. Крім того, просять застосувати строки звернення до адміністративного суду.
Представники відповідачів дали аналогічні пояснення, просять в позові відмовити. Також, зазначили, що не потрібна згода профспілки на звільнення із займаної посади.
Заслухавши пояснення присутніх представників сторін, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, судом встановлено наступне.
09 вересня 2008 року Наказом Державної податкової адміністрації України за №1642-0 на підставі п.5 ст.40 КЗпП України ОСОБА_4. за нез'явлення на роботу впродовж більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності звільнена з посади начальника Луцької об'єднаної державної податкової інспекції у Волинській області.
Відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності.
Таким чином, необхідними умовами для звільнення працівника на підставі даної норми є:
по-перше, нез'явлення на роботу протягом більш як чотири місяці підряд;
по-друге, наявність факту тимчасової непрацездатності;
по-третє, причиновий зв'язок між нез'явленням на роботу протягом більш як чотири місяці підряд та тимчасовою непрацездатністю.
В матеріалах справи наявні листки непрацездатності серії АББ №НОМЕР_1, серії АБА №НОМЕР_2, серії ААУ №НОМЕР_3, серії АББ №НОМЕР_4, серії АБЗ №НОМЕР_5, серії АБЗ №НОМЕР_6, серії АБЗ №НОМЕР_7 та серії АБЗ за №НОМЕР_8, з яких вбачається, що тимчасова непрацездатність переривалась періодами з 25.04.2008 року до 05.05.2008 року, з 06.06.2008 року до 09.06.2008 року та з 11.07.2008 року до 14.07.2008 року.
При цьому, слід зазначити, що в листках непрацездатності серії АБЗ за №НОМЕР_5 та серії АББ №НОМЕР_1 в графі «Стати до роботи» зазначено відповідно дванадцяте липня та сьоме червня, які випадали на неробочі суботи. Дані обставини також підтверджуються Табелями обліку використання робочого часу і підрахунку заробітку за червень та липень 2008 року.
Також, суд не може залишити поза увагою і ту обставину, що підставами тимчасової непрацездатності є різні хвороби і жодна з них не продовжувалась протягом чотирьох місяців, без врахування їх переривання.
Оскільки тимчасова непрацездатність переривалась, підставами такої були різні хвороби, а позивач з об'єктивних обставин не виходив на роботу (були вихідні дні, коли ОСОБА_4. мала приступити до роботи, як зазначено в листках непрацездатності), суд приходить до переконання про відсутність підстав вважати наслідком тимчасової непрацездатності нез'явлення на роботу протягом більше як чотири місяці підряд.
З огляду на викладене, Державна податкова адміністрація України без достатніх на те підстав звільнила позивача на підставі п. 5 ч.1 ст.40 КЗпП України.
Покликання позивача на те, що він був звільнений під час перебування на лікарняному спростовуються положеннями ч.3 ст.40 КЗпП України, у відповідності до якої крім звільнення за пунктом 5 цієї статті не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.
Також, нормами ч.1 ст.43-1 КЗпП України, спростовуються посилання позивача на те, що він був звільнений без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), оскільки ОСОБА_4. присвоєно персональне звання.
Щодо строків звернення до адміністративного суду, то суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог ч.1 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Таким чином, норми процесуального кодексу містять відсилочну норму до спеціального закону.
З огляду на викладене, суд вважає, що у спорах з приводу звільнення із займаної посади застосовуються строки передбачені спеціальними нормами чинного законодавства по відношенню до процесуального законодавства, а саме положеннями ст.233 КЗпП України.
Частиною 1 ст.233 КЗпП України передбачено, що у справах про звільнення працівник може звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Згідно із ст.234 цього ж Кодексу, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Клопотанням представник позивача просить поновити пропущений строк для звернення до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, Книги руху трудових книжок та вкладишів до них, копії спірного наказу, позивач дізналася про порушення свого права у тій формі, яка передбачена ч.1 ст.233 КЗпП України, 15 вересня 2008 року.
14.10.2008 року, без пропуску строку звернення до суду, позивач звернулась до Франківського районного суду м.Львова з позовом до Луцької об'єднаної Державної податкової інспекції у Волинській області про поновлення на роботі.
Ухвалою від 30.12.2008 року провадження у справі за згаданим позовом було закрито, оскільки такі спори слід розглядати згідно вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
Цього ж дня листом позовна заява з додатками була надіслана до Львівського окружного адміністративного суду та зареєстрована в канцелярії цього суду 12.01.2009 року.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що строк звернення до суду пропущено з причин, які не залежали від волі позивача, а тому такий підлягає поновленню, а порушене право - захисту.
Не можуть братись до уваги посилання відповідача на аналогічну справу у Львівському окружному адміністративному суді, у якій позовна заява залишена без розгляду (ухвала від 13.11.2008 року у справі за №2а-4687/08), оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач реалізовував своє право на захист у Франківському районному суді м.Львова.
У відповідності до вимог ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Таким чином вимоги позивача в частині зобов'язання виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу підлягають до задоволення.
З огляду на викладене, суд вважає, що позов підставний та обґрунтований, а тому підлягає до задоволення.
У відповідності до вимог пунктів 2 та 3 частини 1 ст.256 КАС України суд допускає негайне виконання постанови щодо присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць та щодо поновлення на посаді.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі не належить стягувати зі сторін.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. 1. Позов задовольнити.
2. 2. Скасувати наказ Державної податкової адміністрації України за №1642-0 від 09.09.2008 року «Про звільнення ОСОБА_4.».
3. 3. Поновити ОСОБА_4 на посаді начальника Луцької об'єднаної державної податкової інспекції у Волинській області.
4. 4. Зобов'язати Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію у Волинській області виплатити ОСОБА_4 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
5. 5. Постанову в частині поновлення на посаді ОСОБА_4 та присудження середнього заробітку в межах суми виплати за один місяць виконати негайно.
6. 6. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
7. 7. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий-суддя В.Я.Мартинюк
судді Р.М.Брильовський
І.І.Запотічний