Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Закотненська» (далі - СТОВ Агрофірма «Закотненська») про визнання права власності на майновий пай, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новопсковського районного суду Луганської області  від               19 грудня 2007 року та  ухвалу апеляційного суду Луганської області від 10 квітня 2008 року, 

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

У червні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач не визнає його право власності на належне йому майно, оскільки без його згоди за договором купівлі-продажу від 3  лютого 2004 року придбав його частку у майні, що утворилось внаслідок розпаювання майна колишнього КСП «Айдар». Вказаний договір підписано від його імені                    ОСОБА_2., якому він не надавав відповідного доручення.

Просив суд на підставі ч. 2 ст. 357, ст.ст. 387, 392 ЦК України визнати за ним право власності на частку майна, що знаходиться в спільній частковій власності громадян - співвласників майнових паїв із урахуванням вкладу кожного з співвласників в придбанні майна загальною вартістю 76 577, 45 грн. та визнати за ним право власності на частку, вартістю 957, 73 грн., що складає 0, 3556 % від загальної вартості маслоцеху, вартістю 351 800, 32 грн.

Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 19 грудня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від                10 квітня 2008 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права із ухваленням нового рішення, яким задовольнити його позов.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

  У відповідності до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в  касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними  обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати   питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судових рішень.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

                                                    у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 19 грудня 2007 року та  ухвалу апеляційного суду Луганської області від 10 квітня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.