ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №2а-10178/08/1370
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 липня 2009 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
при секретарі Колтун Ю.М.
з участю позивача - не з'явився,
представників:
від відповідачів: не з'явився,
розглянувши справу у відкритому судовому засіданні в м. Львові за позовом ОСОБА_1 до Личаківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та Головного управління Державного казначейства України у Львівській області про стягнення заборгованості по виплаті допомоги по догляду за дитиною ,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1. звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу праці та соціального захисту населення Личаківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та Головного управління Державного казначейства України у Львівській області про стягнення заборгованості по виплаті допомоги по догляду за дитиною в сумі 3115, 87 грн.
Заявою про уточнення позовних вимог позивач просить визнати неправомірною бездіяльність відповідача органу соціального захисту щодо виплати заборгованості по допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року в сумі 1896 грн. 42 коп.; стягнути з відповідача заборгованість по допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року в сумі 1896 грн. 42 коп. та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в сумі 730 грн. 59 коп.; стягнути з державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України матеріальну шкоду в сумі 1219 грн. 45 коп.
Позивач в позовній заяві вважає, що йому всупереч вимог ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та п.3 ст.22 Конституції України допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачувалась не в повному обсязі.
Позивач заявою просить позов розглядати без його участі.
В письмових поясненнях на позовну заяву від 12.01.2009 року за №13-11-02/124, Головне управління Державного казначейства України вказує на те, що як вбачається зі змісту покладених на нього функцій до його компетенції не входить забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідачі явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили.
Справа розглядається у відповідності до вимог ч.4 ст.128 КАС України, на основі наявних доказів.
Розглянувши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року №2811-ХII, з наступними змінами та доповненнями, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007.
Позивач - ОСОБА_1. має на утриманні дитину віком до трьох років ОСОБА_2 (свідоцтво про народження серії 1-СГ №НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року).
Згідно із положеннями ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», в редакції до 9 липня 2007 року - допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Положення згаданої норми зупинялися на 2007 рік, з урахуванням пункту 14 статті 71 Закону України від 19.12.2006 року №489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
П озивач правомірно визначив одного з відповідачів у даній справі - Личаківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, оскільки звернувся саме до того органу, на який законодавством (ст. 5 згаданого Закону) покладено обов'язок виплачувати державну соціальну допомогу.
В позовній заяві, позивач вважає, що у 2007 році згадана соціальна допомога виплачувалась не в повному обсязі .
Такі дії органу соціального захисту обумовлені тим, що законами України про Державний бюджет України на відповідний рік норми згаданої статті зупинялись.
Суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.
Згідно рішення Конституційного Суду України про соціальні гарантії громадян від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнаний таким що не відповідає Конституції України, зокрема, пункт 14 статті 71 Закону України від 19.12.2006 року №489-V, яким зупинено дію частини 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» .
В пункті 5 згаданого рішення, Конституційний Суд України додатково зазначив, що його рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень законів, визнаних неконституційними.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання державної соціальної допомоги, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.
При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання соціальних гарантій по догляду за дитиною, а саме забезпечення їх щомісячної державної соціальної допомоги, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Згідно із положеннями статті 12 Європейської соціальної хартії від 3 травня 1996 року, яка ратифікована Законом України № 137-V від 14 вересня 2006 року метою забезпечення ефективного здійснення права на соціальне забезпечення Сторони зобов'язуються: започаткувати систему соціального забезпечення або підтримувати її функціонування; підтримувати систему соціального забезпечення на задовільному рівні, принаймні на такому, який дорівнює рівню, необхідному для ратифікації Європейського кодексу соціального забезпечення; докладати зусиль для поступового піднесення системи соціального забезпечення на більш високий рівень; вживати заходів шляхом укладання відповідних двосторонніх і багатосторонніх угод або в інший спосіб і відповідно до умов, визначених у таких угодах, для забезпечення: рівності між їхніми власними громадянами та громадянами інших Сторін у тому, що стосується прав на соціальне забезпечення, включаючи збереження пільг, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, незалежно від пересування захищених осіб по територіях держав Сторін; надання, збереження та поновлення прав на соціальне забезпечення такими засобами, як сумарний залік періодів страхування або роботи, що були здійснені за законодавством кожної зі Сторін.
Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачі у справі після прийняття рішення Конституційним судом України не вжили заходів до захисту порушеного права позивача, а тому таке підлягає захисту в суді .
Згідно вимог ч.1 ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», з наступними змінами та доповненнями, на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі, зокрема, для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.
Крім того, в матеріалах справи наявна довідка №2605/09-378/03 від 27.10.2008 року Личаківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Львівської міської ради , з якої вбачається, що позивач отримувала в 2007 році допомогу по догляду за дитиною в сумі 1254 грн. 13 коп.
З огляду на викладене, позовні вимоги є підставними та обґрунтованими в частині стягнення з відповідача заборгованості по виплаті допомоги по догляду за дитиною в сумі 1896 грн. 42 коп. (2799 грн. 00 коп. (липень - грудень 2007 року) - 816 грн. 40 коп. (здійснених виплат в 2007 році)).
Окрім того, позивачем правомірно визначено суму компенсації громадянам втрати частини доходів у відповідності до вимог ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням їх виплати».
А тому, позовні вимоги в частині стягнення грошової компенсації в сумі 658 грн. 36 коп. також підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, суд виходив з наступного.
Як передбачено ч.3 ст.152 Конституції України, матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Крім того, відповідно до ст.56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
При цьому, суд не може взяти до уваги заперечення Головного управління Державного казначейства України щодо відсутності порядку відшкодування шкоди та щодо відсутності вини порушника з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч.2 ст.8 Конституції України, норми Конституції України є нормами прямої дії.
Таким чином, прогалина законодавства щодо відсутності порядку реалізації норм Конституції України, заповнена Основним Законом, шляхом застосування згаданих норм безпосередньо до правовідносин.
Отже, відсутність законів та інших нормативно правових актів щодо порядку відшкодування шкоди, не можуть бути підставою для відмови в захисті порушеного права особи.
Щодо відсутності протиправності дій, про які йдеться в заперечені, то наявність таких обставин підтверджується чинним рішенням Конституційного суду України, яким визнано неконституційним закон Держави України.
При цьому, орган державного казначейства підставно залучений у справі як відповідач щодо даних вимог, оскільки саме він здійснює розпорядження коштами державного бюджету.
Таким чином, позивачем на підставі та у відповідності до вимог чинного законодавства заявлено до відшкодування заподіяну матеріальну шкоду у вигляді неодержаних сум соціального забезпечення в розмірі 1219 грн. 45 коп. за березень-липень 2007 року, а тому така вимога, в заявлених межах, підлягає задоволенню.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -
п о с т а н о в и в :
1. Позов задовольнити.
2. Визнати неправомірною бездіяльність Личаківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо виплати заборгованості по допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року в сумі 1896 грн. 42 коп.
3. Стягнути з Личаківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської Ради, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Театральна,10, на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), що проживає за адресою: АДРЕСА_1, заборгованість по допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року в сумі 1896 грн. 42 коп. та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в сумі 730 грн. 59 коп.
4. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Львівській області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), що проживає за адресою: АДРЕСА_1, матеріальну шкоду в сумі 1219 грн. 45 коп.
5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
6. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09 липня 2009 року.
Суддя В.Я.Мартинюк