Справа 2-80 2007р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2007р. Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області
у складі:
головуючого судді Янюка Ю.Б.
при секретарі Ульянцевої С.А.
за участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_4.,
розглянувші у відкритому судовому засіданні в м.Костянтинівка справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійснім угод про надання правової допомоги, стягнення гонорару та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
28 листопада 2006 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.
звернулись в суд з позовом до ОСОБА_4. про визнання недійсними угод про надання правової допомога, стягнення гонорару та моральної шкоди.
Свої вимоги позивачі обґрунтовували тім, що 6 липня 2006 року кожен з них уклав з відповідачем ОСОБА_4, який є адвокатом, угоду про надання правової допомогі. Як вказано в цих угодах, вони доручають відповідачу захищати їхні інтересі при проведенні дізнання, досудового слідства, а також в Костянтинівському міськрайонному суді. Фактично мова йшла про представництво їх інтересів, як потерпілих, по кримінальній справі. Текст угоди буї запропонований відповідачем і в неї не йшлося про конкретну справу, порядок нарахування та суму гонорару. За домовленістю з відповідачем позивач ОСОБА_1 сплатив тому гонорар в розмірі 2500грн. без послідуючих доплат, позивачка ОСОБА_2 сплатила йому гонорар в розмірі 2500грн. без послідуючих доплат, а позивачка ОСОБА_3. сплатила йому гонорар в розмірі 500грн., обумовивши в усній формі, що ця сума є авансом, а ще 500грн. будуть виплачені йому після закінчення справи.
При наданні правової допомоги за цими угодами відповідач фактично виконав таку роботу: брав участь у проведенні очних ставок між позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_2. та підозрюваним ОСОБА_5; склав дві скарги від імені вказаних позивачів на неправомірні дії працівників органі внутрішніх справ; прийняв участь в поданні заяві ОСОБА_3 в правоохоронні органи про притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за погрозу вбивством.
В подальшому позивачам стало відомо, що відповідач ОСОБА_4 знаходиться в приязних відношеннях з підозрюваним у справі ОСОБА_5 що свідчіть про те, що він не мав права приймати вія них доручення при суперечливості інтересів клієнтів з вказаною особою.
В зв'язку з наведеними підставами вони в усній формі розірвали угоді про надання правової допомога і виходячи з обсягу фактично виконаної відповідачем роботі просили його повернути ОСОБА_1 і ОСОБА_2 гонорар у розмірі по 2000 грн. кожному, а ОСОБА_3. - 400грн., але він ці вимоги виконувати відмовився.
Тому, на підставі невідповідності укладених до говорів-доручень вимогам закону, а також у зв'язку з їх невиконанням у повному обсязі просили визнати ці договорі недійсними, стягнуті з відповідача на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2. частину внесеного ними гонорару по 2000грн. кожному, на користь ОСОБА_3 частину внесеного нею гонорару в розмірі 400грн., а також моральну шкоду відповідно у розмірі 2000грн., 2000грн. та 400 грн.
У судовому засіданні позивачі підтримали позовні вимоги, посилаючись на ті ж обставини, що й у позовній заяві.
Відповідач позов не визнав і пояснив у судовому засіданні, що 20 червня 2006 року до нього звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за наданням їм правової допомоги у справі, в якій вони є потерпілими. В перших числах липня 2006 року по наданому ним зразку тексту були складені та підписані сторонами договори-доручення, згідно яких він зобов'язався захищати інтереси вказаних осіб на стадіях дізнання, досудового слідства та при розгляді справи судом. Ними в усній формі було обумовлено, що розмір гонорару за весь вказаний обсяг роботі буде складати 2500 грн. з кожного з цих осіб. Прихід цих грошей ним відображений у книзі обліку надання послуг. При цьому ОСОБА_1 було сплачено 3500 грн., і малось на увазі, що 1000грн. це гонорар за представництво інтересів потерпілого ОСОБА_6. Пізніше, в липні 2006 рожу, він уклав таку ж угоду з ОСОБА_3 Вони домовились, що в її інтересах він. складе скаргу приватного звинувачення у зв'язку з спричиненням їй ОСОБА_5. легких тілесних ушкоджень та позов про стягнення матеріальної шкоди. За їх домовленістю розмір гонорару за цю роботу складає 1000грн., з яких ОСОБА_3. сплатила йому 500грн., о решту повинна була сплатити по виконанню роботі. Прихід вказаних грошей їй також були відображеній у книзі обліку.
В інтересах подружжя ОСОБА_1 за цими дорученнями ним була виконана наступна робота: участь у проведенні очних ставок між ОСОБА_1 і ОСОБА_5., між ОСОБА_2. і ОСОБА_5.; складання клопотання про обрання ОСОБА_5. запобіжного заході у вигляді тримання під вартою; складання скарги на бездіяльність робітників Костянтннівського MB УМВС при розслідуванні цієї кримінальної справі, з якою 8 серпня 2006 року був на прийомі у замісника начальника УМВС Україні а Донецькій області; двічі був на прийомі в управлінні внутрішньої безпеки УМВС України в Донецькій області, де в останній раз ставів питання про забезпечення безпеки йому та потерпілим; склав заяву на ім'я прокурора Донецької області про забезпечення безпеки. В інтересах ОСОБА_3, в зв'язку з її побиттям ОСОБА_5., тричі на її прохання приїздів до Костянтннівського MB УМВС, де допомагав у складанні заяв про притягнення до кримінальної відповідальності, складанні пояснень. Скаргу приватного звинувачення від її імені він не підготовив, так як ОСОБА_3. не надала йому необхідних документів.
В жовтні 2006 року позивачі повідомили йому про розірвання угод про
надання правової допомоги і просили повернути частицу гонорару у вказаних у позові розмірах. Позов вважає таким, що не підлягає задоволенню, так як вказані суми гонорару він відпрацював у повному обсязі, сплатив з них податки, а надані суду документи свідчать про характер його взаємовідносин з ОСОБА_5., що виключає стягнення моральної шкоди.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторонами у справі є, з одного боку, адвокат ОСОБА_4, якій здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1, виданого Донецькою обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 26 березня 2004 року (а.с.58), а з другого боку, ОСОБА_1, ОСОБА_2, визнані потерпілими по кримінальній справі №38-26918, що знаходиться у провадженні слідчого відділу Костянтинівського РВ УМВС України в Донецькій області (а.с.57), та громадянка ОСОБА_3.
У відповідності до ст.12 Закону України "Про адвокатуру" оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоді між громадянином і адвокатом.
Статтею 17 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатурі при Кабінеті Міністрів Україні 1 жовтня 1999 року, протокол від 1-2 жовтня 1999 року № б/У1 (у подальшому Правил), передбачено, що в угоді про надання правової допомоги мають бути чітко і недвозначно визначені всі головні умові, на яких адвокат приймає доручення клієнта, В будь-якому випадку в цій угоді мають бути визначені: зміст доручення, яка саме правова допомога має надаватися за угодою і де вона має надаватись; розмір гонорару, порядок його обчислення ( фіксована сума, погодинна, оплата) і внесення (авансування, оплата за результатом тощо).
б липня 2006 року адвокатом ОСОБА_4 були укладені у письмовій формі договори-доручення ідентичного змісту з ОСОБА_1, ОСОБА_2, і ОСОБА_3, згідно яким ці громадяни доручають відповідачу захищати їхні інтереси при проведенні дізнання, досудового слідства і в Костянтинівському міськрайонному суду (а.с. 18-20).
Як вбачається зі змісту цих угод, вони не відповідають вказаним вимогам закону, але, як це з'ясовано судом і не оспорюється сторонами, зміст доручень ОСОБА_1 і ОСОБА_2. полягав в тому, що відповідач буде виступати в якості представника потерпілих по кримінальній справі на таких стадіях кримінального процесу, як дізнання, досудове слідство і розгляд справи в Костянтинівському міськрайонному суді, Розмір гонорару був визначений сторонами цієї угоді в фіксованій сумі 2500грн. по кожній з угод за весь вказаний обсяг роботі. Зміст доручення ОСОБА_3 полягав в тому, що відповідач буде надавати їй правову допомогу у виді консультацій та роз'яснень з питань кримінального та кримінально-процесуального законодавства, складання правових документів та представництва інтересів в органах внутрішніх справ та в суді. У цьому випадку сторонами було обумовлено, що розмір гонорару є фіксованим в сумі 1000грн, і ОСОБА_3. сплачує його частину в розмірі 500грн. при укладенні угоди, арешту суми - по закінченню роботі.
Згідно відомостей, що містяться у книзі обліку НОМЕР_2 доходів та витрат наданні послуг адвоката ОСОБА_4. ним надавались послуги ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3. у період часу з 6 липня 2006 року по 17 жовтня 2006 року. За виконану роботу отримано від ОСОБА_2 2500грн., від ОСОБА_1 - 3500грн., від ОСОБА_3, - 500грн. (а.с.27-30). При цьому судом встановлено з пояснень сторін, що ОСОБА_1 вносився гонорар також за надання послуг ОСОБА_6 в розмірі 1000грн., і за рахунок цієї суми в книзі вказаній гонорар в розмірі 3500грн. Але питання про стягнення цієї суми гонорару ОСОБА_1 не ставиться.
Таким чином, сторони досягли домовленості по усім істотнім умовам угод, і виконали дії, спрямовані на їх виконання, а саме, позивачі сплатили відповідачу гонорар у вказаних розмірах за весь обсяг роботи, а відповідач фактично виконав роботу у певному обсязі.
Тому немає підстав для визнання вказаних угод про надання правової допомоги недійсними, тим більше, що у подальшому ці угоді були достроково розірвані за ініціативою позивачів.
Відповідно до вимог ст.37 Правил у випадку дострокового розірвання угоди про надання правової допомоги: 1) за ініціативою клієнта, якщо причина розірвання угоди полягає в неналежному, такому, що не відповідає закону і Правилам виконанні доручення, або при фактичній відмові адвоката від виконання доручення (окрім випадків, коли згідно з законом і Правилами допускається одностороннє розірвання угоді адвокатом) - адвокат не має права вимагати сплаті йому гонорару і повинен повернути клієнту одразу після розірвання угоді фактично внесений гонорар; 2) за ініціативою клієнта в інших випадках, а також за зустрічною ініціативою адвоката і клієнта або за ініціативою адвоката у випадках, коли це допускається відповідно до закону та правил, - адвокат має право вимагати сплати гонорару в частині, що відповідає обсягу фактично викопаної ним роботі, або списати відповідну частину реально внесено клієнтом гонорару, якщо інше не передбачено угодою про надання правової допомоги.
Вирішуючі питання про причини дострокового розірвання угоди про надання правової допомоги між сторонами у справі, суд вважає, що не можна визнати, що такою причиною було неналежне, таке що не відповідає закону і Правилам виконання відповідачем ОСОБА_4 доручень позивачів. їх вказівка на ту обставину, що ОСОБА_4 з моменту укладення угоді і в подальшому знаходився в приязних відношеннях з підозрюваним у справі ОСОБА_5, що свідчить про конфлікт інтересів, не найшла свого підтвердження у судовому засіданні. Навпаки, як свідчать додані до справи документі, вони складені адвокатом у відповідності з вимогами закону і в контексті питань, які вирішувалась на відповідний момент досудового слідства, а у зв'язку з виконанням ОСОБА_4 роботі в інтересах позивачів, між ним та ОСОБА_5 склались вкрай неприязні відносин і (а.с.31-46,55).
У зв'язку з наведеними обставинами суд вважає, що угоди про надання правової допомоги, укладені між позивачами та відповідачем, були розірвані достроково за ініціативою позивачів (клієнтів) і гонорарні відносини між сторонами повинні бути врегульовані у відповідності до п.2 ст.37 Правил, а саме, при наявності спору, слід стягнуті в судовому порядку з відповідача на користь позивачів відповідну частину внесеного ними гонорару..
Оскільки гонорар був внесений позивачами за весь встановленій рішенням суду обсяг роботі (дізнання, досудове слідство, розгляд справи судом) у фіксованих сумах, вмазаними угодами не передбачалась можливість наступної зміни гонорару, визначеного у фіксованій сумі, у зв'язку з суттєвим зростанням або зменшенням обсягу допомоги, відповідач мав право списати гонорар в частині, що відповідає фактично виконані роботі.
Судом встановлено і проти цього не заперечують сторони, що відповідач виконав таку роботу в контексті угод про правову допомогу: участь у проведенні очнії ставок між ОСОБА_1 і ОСОБА_5, між ОСОБА_2 і ОСОБА_5; складання клопотання про обрання ОСОБА_5. запобіжного заході у вигляді тримання під вартою; складання скарги на бездіяльність робітників Костянтінівсьюго MB УМВС при розслідуванні цієї кримінальної справи, з якою 8 серпня 2006 року був на прийомі у замісника начальника УМВС України в Донецькій області; двічі був на прийомі в управлінні внутрішньої безпеки УМВС України в Донецькій області, де в останній раз ставив питання про забезпечення безпеки йому та потерпілим; склав заяву на ім'я прокурора Донецької області про забезпечення безпеки. В інтересах ОСОБА_3, в зв'язку з її побиттям ОСОБА_5., тричі на її прохання приїздив до Костянтинівського MB УМВС, де допомагав у складанні заяв про притягнення до кримінальної відповідальності, складанні пояснень.
Зважаючи на те, що досудове слідство по справі не закінчено, вимоги ст.217 КПК Україні не виконані, і справа не розглядалась судом, суд вважає, що відповідач мав право списати гонорар за фактично виконані роботи у таких розмірах: за представництво інтересів ОСОБА_1 в розмірі 800грн., за представництво інтересів ОСОБА_2. в розмірі 800грн., за представництво інтересів ОСОБА_3 в розмірі 300грн.
У зв'язку з наведеними обставинами з відповідача ОСОБА_4. слід стягнути на користь позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3. частину внесеного ними гонорару відповідно у розмірах І700грн., 1700грн. та 200грн.
У задоволенні вимог про стягнення з відповідача на користь позивачів моральної шкоди відповідно в розмірах 2000грн., 2000грн. та 400грн. слід відмовці, оскільки, як вказано в рішенні вище, не встановлено виконання відповідачем роботі неналежнім чином і в супереч інтересам позивачів (клієнтів).
Частково задовольняючі позовні вимоги, суд вважає за необхідне згідно з вимогами ст.88 ЦПК України присудити позивачам з відповідача понесені ними і документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі по 51грн. на користь кожного, витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі по 30грн. на користь кожного.
Керуючись ст.12 Закону України "Про адвокатуру", ст.ст.15-17, 33, 37 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатурі при Кабінеті Міністрів Україні 1 жовтня 1999 року, ст.ст.88,212-215 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 частину внесеного гонорару в розмірі 1700 гривень, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 51 гривня, витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 30 гривень, а всього 1781 (одна тисяча сімсот вісімдесят одна) гривня.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 частину внесеного гонорару в розмірі 1700 гривень, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 51 гривня, витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справі в розмірі 30 гривень, а всього 1781 (одна тисяча сімсот вісімдесят одна) гривня.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 частину внесеного гонорару в розмірі 200 гривень, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 51 гривня, витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справі в розмірі 30 гривень, а всього 281 (двісті вісімдесят одну) гривню.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області шляхом подачі заяві про апеляційне оскарження до Костянтинівського міськрайонного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя
Рішення складено та надруковано у нарадчій кімнаті.