донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
23.06.2009 р. справа №21/48
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Шевкової Т.А. |
суддів | Діброви Г.І. , Стойка О.В. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Петриченко Н.В. дов. № 6367 від 30.10.2007р. |
від відповідача: | не з’явився |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Закритого акціонерного товариства «Донецксталь»- металургійний завод»м. Донецьк |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 14.04.2009р. |
у справі | № 21/48 (суддя Матюхін В.І.) |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметалургтранс»м. Дніпропетровськ |
до | Закритого акціонерного товариства «Донецксталь»- металургійний завод»м. Донецьк |
про | стягнення 1248грн.36коп. |
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрметалургтранс»м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Донецксталь»- металургійний завод»м. Донецьк 1248грн.36коп. суми заборгованості за надані послуги з організації перевезення вантажів.
Господарський суд Донецької області рішенням від 14.04.2009р. у справі № 21/48 визнав позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Закрите акціонерне товариство «Донецксталь»- металургійний завод»м. Донецьк, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 14.04.2009р. у справі № 21/48 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заявник скарги вважає, що господарський суд при винесені рішення у справі безпідставно залишив поза увагою недотримання позивачем досудового порядку врегулювання спору, якій передбачений п.9.1 договору № 44к/04 від 17.09.2004р.
Представник заявника скарги у судове засідання не з’явився, про поважність причин неявки суд не повідомив. Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається тільки на документи, які знаходяться в матеріалах справи та досліджувались господарським судом, ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 08.05.2009р. про призначення слухання справи на 23.06.2009р. була направлена сторонам у справі 12.05.2009р., колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що відповідач мав достатньо часу для визначення свого представника для участі у розгляді справи у Донецькому апеляційному господарському суді та забезпечення його явки у судове засідання. Неявка представника заявника скарги не являється підставою для відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату. Крім того, Донецький апеляційний господарський суд ухвалою від 08.05.2009р. явку сторін у судове засідання не визнав обов’язковою.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметалургтранс»м. Дніпропетровськ просив рішення господарського суду від 14.04.2009р. у справі № 21/48 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення, оскільки вважає оскаржуване рішення обґрунтованим та винесеним у відповідності до норм чинного законодавства. Крім того, представник позивача просив суд залучити до матеріалів справи копію листа № 50/2775 від 01.11.2007р., колегія суддів визнала за можливе прийняти даний документ та залучити його до матеріалів справи.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст.28-29 Закону України “Про судоустрій” та ст.101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст. 9 Закону України “Про судоустрій в Україні”, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксування судового засідання технічними засобами та складено протокол.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням встановлених до нього вимог, враховуючи наступне.
Між Закритим акціонерним товариством “Донецьксталь” –металургійний завод” (Комітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрметалургтранс” (Оператор) 17.09.04р. укладено договір комісії №44к/04 із терміном дії до 31.12.2005р., додатковою угодою №6 від 28.01.08р. термін дії договору №44к/04 від 17.09.04р. пролонговано до 29.02.08р.
Відповідно до п.1.1. договору “Оператор” зобов’язувався від свого імені та за рахунок “Комітента” виконати за винагороду доручення “Комітента” з організації процесу перевезень вантажів в приватних залізничних вагонах, права користування або володіння якими належить “Комітенту”, шляхом здійснення комерційної диспетчеризації роботи парку приватних вагонів.
Згідно пункту 3.2 договору “Комітент” на підставі рахунків “Оператора” зобов’язувався здійснювати фінансування дорученого по цьому договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок “Оператора” у розмірі 100% від розрахункової суми витрат “Оператора”, не пізніше ніж за два банківськіх дня до початку перевезень.
У пункті 3.5 договору сторони встановили, що “Комітент” виплачує “Оператору” винагороду протягом 2-х банківських днів з моменту затвердження звіту “Оператора”.
За приписами пункту 3.6 договору доручення вважається виконаним з моменту затвердження “Комітентом” звіту “Оператора”.
Згідно пункту 3.7 договору у випадку перевищення суми витрат, понесених “Оператором” при виконанні конкретного доручення над розрахунковою сумою, “Комітент” відшкодовує “Оператору” суму фактичного перевищення витрат, на підставі звіту “Оператора”, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок “Оператора”, протягом 2-х календарних днів з моменту представлення звіту.
Відповідно до пункту 4.1 договору за виконання дорученого по цьому договору, винагорода “Оператора” складає 2% з урахуванням ПДВ від розрахункового розміру тарифу (з урахуванням ПДВ) за перевезення локомотивом залізниці вантажів у залізничному рухомому складі загального парку залізниць, встановленого Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифне керівництво №1) з застосуванням коефіцієнтів, що встановлені відповідними наказами Мінтрансу України та розпорядженнями Укрзалізниці.
У розділі 5 договору сторони встановили порядок надання і зміст звіту оператора, згідно якого “Оператор” до 15-го числа (включно) місяця наступного за звітнім надає “Комітенту” звіт по результатам виконання доручення, за наявними на момент складання звіту документами.
Комітент протягом 3-х робочих днів з моменту отримання повинен затвердити звіт “Оператора”, а в разі наявності у “Комітента” зауважень до звіту він повинен затвердити його з зауваженнями (в цей же термін), та надіслати зауваження “Оператору” в письмовій формі, по факсу.
Пунктом 6.1 договору встановлені обов’язки Комітента, серед яких у тому числі “Комітент” зобов’язаний розглядати та затверджувати Звіти, надані “Оператором”. Відшкодовувати “Оператору” витрати, понесені ним в ході виконання доручення і узгоджені з Комітентом. Після затвердження звіту виплатити “Оператору” винагороду.
За взаємною домовленістю сторін договору було досягнуто згоду щодо пролонгації договору в усній формі та підтверджено фактичними діями та документами, а саме підписанням сторонами звіту № 42/47 від 31.08.2008р., в якому сторонами визначено, що цей звіт складено на виконання договору комісії № 44к/04 від 17.09.2004р. та він є невід’ємною частиною цього договору.
Як правильно встановлено господарським судом позивач у серпні 2008р. надав відповідачу послуги по організації перевезень вантажів у приватних вагонах №59223487 і №59223560 за залізничними накладними №49656279 і №49656415.
Факт надання послуг на умовах договору підтверджений звітом позивача №42/47 від 31.08.08р. по договору комісії №44к/04 від 17.09.04р. (а.с.15).
Звіт №42/47 від 31.08.08р. по договору комісії №44к/04 від 17.09.04р., який є підставою для проведення розрахунків між сторонами, затверджений 31.08.2008р. заступником директора філії з матеріально-технічного забезпечення ЗАТ “Донецьксталь” –металургійний завод” без зауважень.
Позивач за супровідним листом № 4856 від 05.09.2008р. направив відповідачеві оригінали документів, а саме: рахунок №932 від 31.08.08р., податкову накладну №934 від 31.08.08р., звіт № 42/47 від 31.08.2008р. На даному супровідному листі є підпис представника відповідача Михайленко І.В., якій підтверджує отримання документів.
Відповідач листом № 50/2775 від 01.11.2007р. підтвердив свою згоду на включення у звіт за договором №44к/04 від 17.09.04р. відшкодування платежів за перевезення агломерату зі станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці за накладними №№ 49656279, 49656415 у вагонах №№ 59223487, 59223560, які були списані залізницею у травні 2007р. з особового рахунку ТОВ «Металургійна транспортна компанія».
Пунктом 6.1 договору встановлені обов’язки Комітента, серед яких у тому числі “Комітент” зобов’язаний розглядати та затверджувати Звіти, надані “Оператором”. Відшкодовувати “Оператору” витрати, понесені ним в ході виконання доручення і узгоджені з Комітентом. Після затвердження звіту виплатити “Оператору” винагороду.
Згідно даного звіту позивачем здійснена організація перевезень вантажів у приватних вагонах у серпні 2008р. на суму 1248,36грн. (з урахуванням ПДВ).
Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вже зазначалось вище згідно п.3.6 договору доручення вважається виконаним з моменту затвердження “Комітентом” звіту “Оператора”.
Доказів погашення заборгованості у сумі 1248грн.36коп. відповідачем суду не надано.
Відповідно ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.
Згідно ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи те, що позивач свої зобов’язання за договором виконав належним чином, відповідач не надав суду доказів оплати наданих послуг по організації перевезень вантажів у сумі 1248грн.36коп., слід визнати, що господарський суд дійшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 1248грн.36коп. за надані послуги з організації перевезень вантажів.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи заявника скарги про недотримання позивачем досудового порядку врегулювання спору, встановленого п.9.2 договору.
Із змісту ч.2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб’єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутись до суду за його вирішенням. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.
Можливість використання суб’єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб’єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Встановлення законом або договором обов’язкового досудового порядку вирішення спору не є перешкодою для звернення суб’єкта правовідносин безпосередньо до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів і вирішення спору по суті судом.
Частиною 1 статті 222 Господарського Кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання, які порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій зобов’язані поновити їх не чекаючи пред’явлення претензії.
Відповідно до частини 1 статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Оскільки право позивача було порушено, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, позивач мав гарантоване Конституцією та чинним законодавством України право на звернення до суду для захисту свого порушеного відповідачем права.
Отже, недотримання досудового порядку врегулювання спору, навіть коли його обов’язковість встановлюється в договорі, не є перешкодою для звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів, а також недотримання позивачем досудового порядку врегулювання спору, зокрема невідповідність по формі і змісту вимоги позивача про сплату грошових коштів вимогам ст.222 ГК України, не є підставою для відмови у задоволенні позову при наявності порушення його прав відповідачем.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Донецької області від 14.04.2009р. у справі № 21/48 про задоволення позовних вимог є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги не вбачається.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Донецксталь»- металургійний завод»м. Донецьк залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 14.04.2009р. у справі № 21/48 залишити без змін.
Головуючий Т.А. Шевкова
Судді: Г.І. Діброва
О.В. Стойка
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС