СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
05.04.2007 | Справа № 20-9/370 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Маслової З.Д.,
суддів Лисенко В.А.,
Котлярової О.Л.,
секретар судового засідання Макарова Г.О.
за участю представників сторін:
позивача: Кухарєнко Віра Миколаївна, довіреність № 04-02 від 10.01.2007
відповідача: директор, Ігрушко Наталія Євгенівна (повноваження перевірені)
Дорул Ольга Олександрівна, довіреність № 12 від 23.01.2007
розглянувши апеляційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Рибіна С.А.) від 09.02.2007 по адміністративній справі № 20-9/370
за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Гоголя, 20-а, місто Севастополь, 99011)
до Закритого акціонерного товариства "Виробничий комплекс "Чайка" (вул. Щербака, 6, місто Севастополь, 99011)
3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Севастопольський міський центр зайнятості (вул. Руднєва, 40, місто Севастополь, 99053)
про стягнення 20375,00 грн штрафних санкцій за недотримання нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду міста Севастополя від 09.02.2007 у адміністративній справі № 20-9/370 відмовлено Севастопольському міському відділенню Фонду соціального захисту інвалідів у стягненні з ЗАТ „Виробничий комплекс „Чайка” 20375 грн штрафних санкцій за недотримання нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році.
Не погодившись з постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену вище постанову та задовольнити позовні вимоги.
Позивач вважає, що судом першої інстанції невірно застосовані норми Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 № 875, в редакції Закону України від 23.12.2004 № 2285, та Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314, якими передбачена атестація робочого місця для працевлаштування інвалідів відповідної нозології. Невиконання зазначеної вимоги позивач вважає підставою для відповідальності за недотримання нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. А тому ЗАТ „Виробничий комплекс „Чайка” повинен перерахувати на його рахунок штрафні санкції у сумі 20375 грн, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за 5 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами (790,5 (фонд оплати праці штатних працівників за рік) : 194 чисельність штатних працівників = 4075 (середньорічна заробітна плата штатного працівника) x 5 = 20375).
03.03.2007 відкрито апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 05.04.2007.
З метою дотримання графіку розгляду справ розпорядженням першого заступника голови суду від 05.04.2007 суддю Заплаву Л.М., у зв’язку з її зайнятістю в іншому процесі, замінено на суддю Лисенко В.А.
У судовому засіданні 05.04.2007 представник позивача підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.
Директор та представник ЗАТ „Виробничий комплекс „Чайка” заперечували проти апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, постанову залишити без змін як законну.
Від Севастопольського міського центру зайнятості надійшли клопотання від 20.03.2007 за № 1063/08, від 29.03.2007 за № 1170/08 про розгляд справи без участі його представника у зв’язку з раніше наданими письмовими поясненнями та копіями документів у даній справі.
Повторно переглянувши матеріали справи в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 № 875, у редакції Закону України від 23.12.2004, для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, де працює 25 і більше чоловік, у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Судом встановлено, що згідно з поданим ЗАТ „Виробничий комплекс „Чайка” 26.07.2006 за вх. № 1518 звітом "Про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за формою державної статистичної звітності № 10-ПІ поштова-річна за 2005 рік, середньооблікова кількість штатних працівників у товариства у звітному періоді становила 194 осіб; чотиривідсотковий норматив місць для працевлаштування інвалідів у товариства відповідача за звітний період становив 7 осіб (у формах 3-ПН зазначено 8, що відповідає дійсним обставинам справи 194 x 4% = 7,76 = 8 осіб); фактично у товариства працювало 3 інваліда. Фонд оплати праці штатних працівників зазначено у сумі 790 500 грн, середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 4075 грн (а. с. 4).
Заявою № 04-53 від 09.02.2007 позивач уточнив позовні вимоги, відповідно до яких слід вважати, що чотиривідсотковий норматив місць для працевлаштування інвалідів у товариства відповідача за звітний період становив 8 осіб; фактично у товариства працювало 3 інваліда, тобто менше на 5 осіб за встановлений норматив.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною 1 статті 19 названого Закону, сплачують адміністративно-господарські санкції за кожне робоче місце.
Пунктом 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 "Про затвердження Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів" встановлено, що на підприємствах, де працює більш як 15 чоловік, суми штрафних санкцій визначаються у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Позивачем на адресу ЗАТ „Виробничий комплекс „Чайка” скерована претензія про перерахування на його рахунок зазначеної вище суми штрафних санкцій від 04.08.2006 за № 04-427 (а. с. 5). Відповідачем штрафні санкції не сплачені, на підставі чого Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду.
Судова колегія вважає позовні вимоги безпідставними, так як згідно частини 1 статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
В той же час, пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів передбачено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
У пункті 14 Положення № 314 від 03.05.1995 зазначено, що підприємства щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньо облікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Отже, працевлаштування інвалідів може здійснюватись органами, що визначені у статті 18 Закону України від 21.03.1991 № 875, лише за наявності отриманої від підприємства інформації про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.
Належним повідомленням про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів є систематичне подання звітів за формою державної статистичної звітності № 3-ПН. Відповідно до пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН „ Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках”, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998 № 244, звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно, де проставляється наявність вільних робочих (вакантних посад) в рахунок річної броні, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у тому числі і інваліди. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під своїми шифрами, для інвалідів це „14”.
Отже, звіти за формою державної статистичної звітності № 3-ПН містять вичерпну інформацію про наявність на підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом звітного періоду.
Судом встановлено, що ЗАТ „Виробничий комплекс „Чайка” протягом 2005 року надавав Севастопольському міському центру зайнятості відомості про вакансії для працевлаштування інвалідів у формі звітів № 3-ПН станом на 26.01.2005, 25.02.2005, 28.03.2005, 28.04.2005, 27.05.2005, 23.06.2005, 28.07.2005, 15.08.2005, 26.09.2005, 28.10.2005, 28.11.2005, 28.12.2005 ( у зазначених звітах відображено вакантних посад у кількості 5 робочих місць для працевлаштування інвалідів) (а. с. 58-59, 72-81).
Наявність всіх звітів за формою № 3-ПН за 2005 рік свідчить про належне систематичне щомісячне інформування органів працевлаштування інвалідів, що виключає можливість відповідальності за недотримання нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Крім того, відповідачем у січні, лютому, березні 2005 року надано оголошення у газету „Слава Севастополя”, направлялись листи від 18.03.2005 вих. № 66 позивачу та від 18.03.2005 вих. № 67 організації інвалідів „Подолання”, від 24.03.2005 вих. № 76 міському центру зайнятості про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів (а. с. 50-55).
Як було зазначено вище, направленню інвалідів на підприємство передує обов'язок юридичної особи виконати організаційні дії по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів і інформуванню органів, передбачених статтею 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-12 від 21.03.1991, які полягають у наступному.
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно, згідно з пунктом 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314, відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Таким чином, необхідною ознакою факту створення робочого місця для працевлаштування інваліда є наявність саме працюючого на такому місці інваліда.
Судом встановлено, що на підставі наказу № 1 від 04.02.2002 „Про створення робочих місць для інвалідів” на ЗАТ „Виробничий комплекс „Чайка” створено 8 робочих місць для працевлаштування інвалідів, що відповідає 4% від загальної чисельності працюючих. Відповідно до цього затверджено Положення про працю інвалідів на ЗАТ „Виробничий комплекс „Чайка” (а. с.48,49).
Позивач стверджує, що відповідачем порушено Порядок про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314, а саме не проведення атестації робочих місць для інвалідів, що виключає сам факт створення цих місць.
Проте, ЗАТ „Виробничий комплекс „Чайка” створено 8 робочих місць для працевлаштування інвалідів на вакансії прибиральників приміщень, які відповідно до правил МСЕК не підлягають атестації.
З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що висновки, викладені у постанові місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи, отже підстави для скасування постанови господарського суду міста Севастополя від 09.02.2007 у справі № 20-9/370 відсутні.
Керуючись статтями 195, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
Постанову господарського суду міста Севастополя від 09.02.2007 у справі № 20-9/370 залишити без змін.
Головуючий суддя З.Д. Маслова
Судді В.А. Лисенко
О.Л. Котлярова