СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
05 квітня 2007 року |
Справа № 20-12/516 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Прокопанич Г.К.,
суддів Плута В.М.,
Щепанської О.А.,
секретар судового засідання Дворников М.С.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2, довіреність НОМЕР_2; ОСОБА_3, довіреність НОМЕР_3;
відповідача: не з'явився;
третьої особи: не з'явився - Севастопольська міська рада;
третьої особи: Васіленка А. О., довіреність № 617/12 від 27.09.06 - Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів;
прокурора: Зотової А. Л., посвідчення № 319 від 11.08.03;
розглянувши апеляційні скарги прокурора міста Севастополя (вул. Павліченко,1, м. Севастополь, 99011) та Севастопольської міської ради на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 26.02.2007 у справі № 20-12/516,
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 3, м.Севастополь, 99011)
3-ті особи:
Севастопольська міська рада (вул. Леніна, 3, м. Севастополь, 99011)
Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів (вул. Леніна, 2, м. Севастополь, 99011)
про визнання права власності на нерухоме майно та спонукання здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 26.02.2007 у справі № 20-12/516 частково задоволено позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно та спонукання здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно. За суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 визнано право власності на нерухоме майно -кафе-бар „ІНФОРМАЦІЯ_1”, розташоване АДРЕСА_2, №7 відповідно з літерами по плану земельної ділянки: літ „А” -бар площею 16,9 кв.м., літ „А 1” -бар площею 50.8 кв.м., літ „а” -прибудова площею 8,2 кв.м. та крильце площею 1,5 кв.м., літ „№1” -літній майданчик площею 72,2 кв.м., літ „№ 2-3” -два навіси площею 1,8 кв.м. У частині позовних вимог про спонукання державних реєстраційних органи зробити державну реєстрації права власності на нерухоме майно кафе-бар „ІНФОРМАЦІЯ_1” -відмовлено.
Виступаючи в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради та Релігійної організації Воскресенської общини Сімферопольської єпархії Української Православної Церкви, перший заступник прокурора міста Севастополя звернувся з апеляційної скаргою, в якій просить постанову скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.
Третя особа - Севастопольська міська рада, також не погодившись з постановою суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, провадження у справі закрити.
Позивач, заперечуючи проти апеляційних скарг, вважає постанову суду першої інстанції такою, що відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.03.2007 було відкрито апеляційне провадження за скаргами прокурора міста Севастополя та Севастопольської міської ради.
Разом з тим судова колегія вважає, що прокурор не наділений повноваженнями по зверненню з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Релігійної організації Воскресенської общини Сімферопольської єпархії Української Православної Церкви, оскільки гарантоване державою у статті 5 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації” рівне право на захист прав і законних інтересів релігійних організацій не є тотожним захисту державних інтересів, передбаченим Законом України „Про прокуратуру”.
З огляду на вищенаведене Релігійна організація Воскресенської общини Сімферопольської єпархії Української Православної Церкви не залучена судом до участі у справі, а апеляційна скарга відповідно вважається поданою прокурором в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради.
У зв'язку з зайнятістю у іншому судовому процесі судді Гонтаря В.І. 05.04.2007 за розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Н.М. Шевченко у складі судової колегії була проведена заміна судді Гонтаря В.І. на суддю Щепанську О.А.
У судовому засіданні 05.04.2007 представниками позивача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з порушенням прокурором при зверненні з апеляційною скаргою пункту 7 частини 3 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме у зв'язку з недоданням прокурором до апеляційної скарги письмових матеріалів для осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених цим Кодексом, а також у разі неможливості розгляду справи у зв'язку з необхідністю заміни судді (в результаті задоволення заяви про відвід чи з інших причин) або залучення до участі у справі інших осіб.
Статтею 119 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особи, які беруть участь у справі, під час підготовчого провадження можуть знайомитися з матеріалами адміністративної справи, робити з них виписки та копії.
Як свідчать матеріали справи, представники позивача 03.04.2007 звернулись до Севастопольського апеляційного господарського суду з заявою про ознайомлення з матеріалами справи з застосуванням фотозйомки і така можливість була їм надана.
04.04.2007 представники суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 заявили про повторне ознайомлення з матеріалами справи та повторне застосування фотозйомки та реалізували надане їм право.
За таких обставин, визнаючи наявність недоліків апеляційної скарги прокурора, судова колегія вважає, що представники позивача діями по неодноразовому ознайомленню з матеріалами справи з застосуванням фотозйомки усунули порушення процесуальних прав суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, що дає суду апеляційної інстанції можливість розглянути справу у судовому засіданні 05.04.2007.
За клопотанням прокурора, представників позивача та третьої особи - Севастопольського міського головного управління земельних ресурсів, судочинство здійснювалось російською мовою.
Розглянувши справу у порядку статтей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія встановила наступне.
У грудні 2006 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, просив визнати право власності на нерухоме майно - кафе-бар „ІНФОРМАЦІЯ_1”, літній майданчик та два навіси, розташоване АДРЕСА_2, №7 та спонукати державні реєстраційні органи зробити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно кафе-бар „ІНФОРМАЦІЯ_1”, посилаючись на норми Закону України „Про власність” та на те, що зазначений об'єкт нерухомості збудовано ним на власні кошти.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 05.12.2006 позовну заяву суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 залишено без руху.
Усунувши недоліки поданої заяви, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з відповідним адміністративним позовом, зазначивши відповідачем Головне управління житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 18.12.2006 залучено до участі у справі у якості третіх осіб Севастопольську міську раду, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради та Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів.
Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів у поясненні на позовну заяву проти позовних вимог не заперечує.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 17.01.2007 проведено заміну відповідача - Головного управління житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації на належного відповідача - Фонд комунального майна Севастопольської міської ради.
Уточнивши позовні вимоги заявою від 31.12.2007, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 просив визнати право власності на нерухоме майно -кафе-бар „ІНФОРМАЦІЯ_1”, розташоване АДРЕСА_2, №7 відповідно з літерами по плану земельної ділянки: літ „А” -бар площею 16,9 кв.м., літ „А 1” -бар площею 50.8 кв.м., літ „а” -прибудова площею 8,2 кв.м. та крильце площею 1,5 кв.м., літ „№1” -літній майданчик площею 72,2 кв.м., літ „№ 2-3” -два навіси площею 1,8 кв.м. та спонукати державні реєстраційні органи зробити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно кафе-бар „ІНФОРМАЦІЯ_1”.
Оскаржувана постанова мотивована посиланням на норми статті 331 Цивільного кодексу України.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши прокурора, представників позивача та третьої особи - Севастопольського міського головного управління земельних ресурсів, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційні скарги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України, яку позивач та суд визначили підставою для задоволення позовних вимог, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Одночасно стаття 182 Цивільного кодексу України прямо встановлює, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, і не містить ніяких виключних ситуацій.
Отже, у такому випадку на підставі статті 182 Цивільного кодексу України право власності повинно виникати з моменту державної реєстрації.
За загальним правилом, реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.
У відповідності зі статтею 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.
Згідно з частиною 3 статті 125 Земельного кодексу України приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Частиною 1, 2 статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Як свідчать матеріали справи, у позивача відсутні документи про право користування земельною ділянкою, у тому числі договір оренди земельної ділянки, проект землеустрою з відведення земельної ділянки (на підставі статтей 123, 124 Земельного кодексу України є обов'язковими для особи, що придбає право користування земельною ділянкою), а також відсутнє рішення органу, що здійснює розпорядження земельними ділянками, про передачу земельної ділянки у користування позивачу.
За таких обставин судова колегія вважає що, задовольняючи позов, судом першої інстанції були порушені норми матеріального права, що у відповідності зі статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового акту.
Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, судова колегія дійшла висновку про безпідставність заявлених суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 вимог.
Доводи представників позивача про будівництво об'єкту нерухомості у період дії частини 4 статті 331 Цивільного кодексу України не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, як було зазначено вище, суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 не було дотримано встановленого порядку як землекористування, так і створення об'єкту нерухомості.
Також не може служити на користь правової позиції суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 та обставина, що постановою у справі про адміністративне правопорушення Інспекції ДАСК Управління містобудівництва та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації НОМЕР_1 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за будівництво бару без отримання дозволу на виробництво будівельних робіт, за порушення норм статті 29 Закону України «Про планування і забудову територій»і статті 25 Закону України «Про основи містобудування», оскільки притягнення суб'єкта господарювання до адміністративної відповідальності та сплата штрафу за допущені правопорушення не звільняють особу від несприятливих наслідків вчинених нею дій.
Відповідно до пункту 3 статті 331 Цивільного кодексу України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.
Отже, позивач не позбавлений можливості захисту права, яке він вважає порушеним, іншим передбаченим законом способом.
Разом з тим судова колегія не визнає за можливе досліджувати питання про адміністративно-територіальне підпорядкування земельної ділянки, на якій розташовано спірний об'єкт та питання стосовно дійсного власника зазначеного об'єкту, оскільки це не є предметом спору у справі, що переглядається.
Одночасно судова колегія не може погодитись з доводами апеляційної скарги Севастопольської міської ради стосовно необхідності розгляду позову у частині визнання права власності у порядку господарського судочинства, оскільки відповідачем у справі є Фонд комунального майна як суб'єкт владних повноважень.
З огляду на вищенаведене оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у позові.
Керуючись статтею 195, пунктом 3 статті 198, статтями 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційні скарги прокурора міста Севастополя та Севастопольської міської ради задовольнити.
2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 26.02.2007 у справі № 20-12/516 скасувати.
3. У позові суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, треті особи - Севастопольська міська рада та Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів про визнання права власності на нерухоме майно та спонукання здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно відмовити.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді В.М. Плут
О.А. Щепанська