КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.04.2007 № 10/332/47 (12/112)
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Розваляєвої Т.С.
суддів: Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
при секретарі: Даценко В.М.
За участю представників:
від позивача - Костіна Н. М., Василенко П. О.,
від відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.02.2007
у справі № 10/332/47 (12/112) (Пашкіна С.А.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Нива"
до Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1
про стягнення 12500 грн. збитків
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15.02.2007р. усправі № 10/332/47 (12/112) позов задоволено повністю.
Відповідач, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що послуги за договором від 15.07.2003р. були надані відповідачем належним чином; акт приймання-передачі виконаних робіт позивач підписати відмовився; грошові кошти в сумі 12 500 грн. 00 коп. перераховувались позивачем вже за надані послуги, про що вказано в самих платіжних дорученнях.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач заперечував проти доводів апелянта з огляду на те, що на виконання умов договору від 15.07.2003р. позивач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 12 500 грн. 00 коп.; відповідач взяті на себе зобов'язання щодо надання консультаційних послуг в строк до 01.10.2004р. не виконав; договір від 15.07.2003р. за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а отже на підставі ст. 907 ЦК України він може бути розірваний в односторонньому порядку на вимогу однієї із сторін; листом № 28 від 02.02.2006р. позивач повідомив відповідача про відмову від прийняття виконання за спірним договором; на підставі ст. 1212 ЦК України кошти в сумі 12 500 грн. 00 коп. повинні бути повернуті позивачу.
Апеляційним господарським судом встановлено, що 15.07.2003р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Нива” (замовник) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (виконавець) було укладено договір, відповідно до п. п. 1.1., 2.1., 2.2., 8.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати консультаційні послуги по врегулюванню майнових відносин; вартість послуг складає 12 500 грн. 00 коп.; замовник виплачує виконавцю аванс у розмірі 6 250 грн. 00 коп.; суму в розмірі 6 250 грн. 00 коп. замовник виплачує виконавцю протягом 3 банківських днів з моменту підписання ату приймання-передачі послуг; замовник оплачує витрати, пов'язані з наданими послугами, які не вказані в цьому договору; цей договір дійсний з моменту підписання до 01.10.2004р.
18.04.2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Нива” звернулось з позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 12 500 грн. 00 коп. збитків. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на виконання договору від 15.07.2003р. ним на рахунок відповідача було перераховано 12 500 грн. 00 коп.; відповідач свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав: консультаційні послуги в обумовлений строк позивачеві не надав; виконання зобов'язання втратило інтерес для позивача, а тому на підставі ст. ст. 220, 224 ГК України, ст. 612 ЦК України кошти в сумі 12 500 грн. 00 коп. відповідач повинен повернути позивачу.
30.01.2007р. позивач звернувся до господарського суду першої інстанції із заявою про зміну позовних вимог, в якій просив суд зобов'язати відповідача повернути 12 500 грн. 00 коп. грошових коштів, сплачених позивачем на виконання умов договору від 15.07.2003р.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15.02.2007р. у справі № 10/332/47 (12/112) позов задоволено повністю.
Апеляційний господарський суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.
Відповідно до абз. 2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Таким чином до спірних правовідносин слід застосовувати положення ЦК України.
Згідно із ч. 1 ст. 902 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Отже договір від 15.07.2003р. за своєю юридичною природою є договором про надання послуг.
Пунктом 2.1. вказаного договору передбачено, що вартість послуг складає 12 500 грн. 00 коп.
На виконання умов договору від 15.07.5003р. позивач перерахував відповідачеві грошові кошти в сумі 12 500 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, копії яких наявні в матеріалах справи.
Строк виконання відповідачем зобов'язань щодо надання консультаційних послуг договором від 15.07.2003р. не визначений.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, вимога щодо виконання зобов'язання була пред'явлена позивачем 08.09.2005р. Отже, виходячи із приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач повинен був виконати свої зобов'язання в строк до 15.09.2005р.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Проте в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази виконання останнім зобов'язань за спірним договором.
Статтею 907 ЦК України встановлено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
02.02.2006р. позивач звернувся до відповідача із листом № 28, в якому повідомив про свою відмову від договору від 15.07.2003р. Вказаний лист був отриманий представником відповідача 09.02.2006р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення НОМЕР_4.
Згідно із ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
На підставі викладеного апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 12 500 грн. 00 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню, а спірне рішення господарського суду першої інстанції винесено з врахуванням фактичних обставин справи та відповідає вимогам діючого законодавства, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Твердження апелянта про належне виконання ним умов договору від 15.07.2003р. не заслуговує на увагу, керуючись наступним.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Однак в порушення наведених норм процесуального законодавства відповідачем не надано жодного доказу належного виконання ним умов спірного договору.
Посилання відповідача на те, що зазначення позивачем в графі „призначення платежу” у платіжних дорученнях, по яких замовник розраховувався з ним (відповідачем) по спірному договору, про перерахування коштів за надані послуги, підтверджує факт виконання з його (відповідача) боку цього договору, не може бути прийнято судом в підтвердження доводів відповідача.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 03.11.2005р. у справі № 2/190 між тими ж сторонами, про той же предмет, однак з інших підстав, яке набрало законної сили, встановлено, відповідач - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 - доказів на підтвердження факту виконання ним договору від 15.07.2003р. не надав і являється таким, що прострочив виконання свого зобов'язання.
Інші доводи апеляційної скарги також є декларативними та необґрунтованими і не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення, прийнятого господарським судом першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Чернігівської області від 15.02.2007р. у справі № 10/332/47 (12/112) залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Головуючий суддя Розваляєва Т.С.
Судді Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
13.04.07 (відправлено)