КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.04.2007 № 12/304/34
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Розваляєвої Т.С.
суддів: Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
при секретарі: Даценко В.М.
За участю представників:
від позивача - Крачок О. В.,
від відповідача - Буряк О. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтрансавтострой"
на рішення Господарського суду м.Києва від 31.01.2007
у справі № 12/304/34 (Лавриненко Л.М.)
за позовом ВАТ "Ніжинський жирокомбінат"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтрансавтострой"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про стягнення 144234,20 грн. збитків
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 31.01.2007р. усправі № 12/304/34 позов задоволено частково.
Відповідач звернувся з апеляційною скаргою на вказане рішення, в якій просить його скасувати повністю. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що спірне рішення винесено з порушенням норм процесуального права; висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи; прийняття судом заяви про зменшення позовних вимог від 28.11.2007р. є порушенням ст. 22 ГПК України, оскільки 14.11.2006р. судом вже була прийнята заява про збільшення позовних вимог; висновок суду про те, що, укладаючи угоду № 175 від 03.11.2005р., сторони передбачали настання інших правових наслідків, не відповідає дійсності; гарантійне зобов’язання від 24.11.2005р. стосувалося угоди № 176 від 03.11.2005р.; для переходу права власності на трактори зняття їх з балансу підприємства чи з державної реєстрації не є обов’язковим; виконавчий напис № 2395 на час розгляду справи оскаржувався відповідачем в суді; за таких підстав застосування до договору № 175 від 03.11.2005р. правил договору зберігання є неправомірним; між невиконанням відповідачем своїх обов’язків за договором № 38 від 28.03.2005р. та збитками позивача за договором кредитування відсутній причинний зв’язок.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Апеляційним господарським судом встановлено, що 18.08.2004р. між Акціонерним поштово-пенсійним банком “Аваль” (кредитор) та Відкритим акціонерним товариством “Ніжинський жиркомбінат” (позичальник) укладено кредитний договір № 012/12/038, відповідно до п. п. 1.1., 2.1., 3.1., 3.2., 9.1. якого кредитор на положеннях та умовах цього договору відкриває позичальнику відновлювальну (револьверну) кредитну лінію у сумі 15 000 000 грн. 00 коп. строком до 18.08.2006р. із сплатою 20 % річних; під терміном “відновлювальна (револьверна) кредитна лінія” розуміється кредитна лінія, при якій ліміт кредитування визначається у вигляді ліміту основної (позичкової) заборгованості за кредитом; у разі часткового або повного погашення кредиту позичальник може повторно отримати кредит в межах зазначеного ліміту протягом кредитного договору; кредитні кошти призначені на власні потреби – закупівлю насіння олійних культур; кредитор надає позичальнику кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування; сторони встановлюють, що обчислення строку надання кредиту, нарахування відсотків по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом; при цьому відсотки за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня кредиту (часткового надання кредиту), до дня повного погашення заборгованості за кредитом, включно; договір набуває чинності з дати його укладання та діє до часу повного погашення позичальником заборгованості за кредитом (позичкової заборгованості, відсотків за користування кредитом, штрафів та пені).
Додатковими угодами від 24.03.2005р., 21.04.2005р. та 23.11.2005р. до кредитного договору № 012/12/038 від 18.08.2004р. ВАТ “Ніжинський жиркомбінат” та АППБ “Аваль” обумовили знизити відсоткову ставку за користування кредитом, відповідно: з 24.03.2005р. від 20% до 19%; з 21.04.2005р. від 19% до 17%; з 23.11.2005р. від 17% до 16%.
28.03.2005р. між Приватним виробничо-комерційним підприємством “Інтрансавтострой”, правонаступником якого є відповідач, (продавець) та Відкритим акціонерним товариством “Ніжинський жиркомбінат” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 38, відповідно до п. п. 1.1., 3.1., 3.2., 4.1., 8.1. якого продавець продає, а покупець купує насіння ріпаку в кількості 2 500 тон.; ціна товару за 1 000 тон становить 1 000 грн. 00 коп. за 1 тону з урахуванням ПДВ, розрахунки за решту 1500 тон товару будуть проводитись по ринковим цінам, які складуться в день поставки; оплата за товар проводиться в формі передоплати за 1 000 тон товару в розмірі 1 000000 грн. 00 коп. до 01.04.2005р., за решту 1 500 тон товару оплата проводиться по факту поставки протягом 3-х банківських днів; продавець зобов’язується поставити товар покупцю в кількості 1 000 тон до 15.08.2005р. власним транспортом, решту - до 15.09.2005р.; договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до його завершення всіх поставок і розрахунків за ним.
17.10.2006р. Відкрите акціонерне товариство “Ніжинський жиркомбінат” звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтрансавтострой” про стягнення 178 512 грн. 19 коп. збитків. При цьому позивач зазначив, що на виконання умов договору купівлі-продажу № 38 від 28.03.2005р. він перерахував відповідачеві в якості передоплати 1 000 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 764 від 01.04.2005р.; відповідач свої зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав, оскільки поставив позивачу лише 310654 кг насіння ріпаку, тоді як повинен був поставити 2 500 тон; таким чином розмір боргу відповідача становить 689 345 грн. 60 коп.; кошти, якими позивач розраховувався за насіння ріпаку, були отримані ним в АППБ “Аваль” під 20% річних на підставі кредитного договору № 012/12/038 від 18.08.2004р.; згодом, відповідно до укладених між позивачем та АППБ “Аваль” додаткових угод, відсоткова ставка за кредитним договором № 012/12/038 від 18.08.2004р. зменшувалась; за період з 01.04.2006р. по 16.10.2006р. сума банківських відсотків по платіжному дорученню № 764 від 01.04.2005р. (з урахуванням укладених додаткових угод про зменшення відсоткової ставки за користування кредитом) становить 178 512 грн. 19 коп.; вказана сума є збитками позивача, які заподіянні останньому внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору № 38 від 28.03.2005р.
14.11.2006р. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 187 577 грн. 56 коп. за період з 01.04.2006р. по 14.11.2006р.
28.11.2006р. позивач звернувся до Господарського суду Чернігівської області з заявою про зміну позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача збитки в сумі 144 234 грн. 20 коп. за період з 15.08.2005р. по 28.11.2006р.
У відзиві на позов відповідач заперечував порти позовних вимог, зважаючи на те, що на виконання умов договору № 38 від 27.12.2004р. відповідач поставив позивачу 310 654 кг насіння ріпаку на загальну суму 310654 грн. 00 коп.; таким чином невиконаним залишилося зобов’язання відповідача по поставці насіння ріпаку на суму 689 345 грн. 60 коп.; разом з тим 03.11.2005р. між сторонами було укладено угоду № 175, на підставі якої відповідач в рахунок погашення свого боргу відпустив позивачеві два трактори; отже свої зобов’язання за договором № 38 від 27.12.2004р. відповідач виконав належним чином; крім того, позивачем не надані докази причинного зв’язку між його заборгованістю перед банком та заборгованістю відповідача перед позивачем за договором № 38 від 27.12.2004р.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 31.01.2007р. у справі № 12/304/34 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 30 822 грн. 25 коп. збитків у вигляді відсотків, сплачених позивачем банку в період з 18.08.2006р. по 28.11.2006р.; 308 грн. 22 коп. державного мита та 25 грн. 22 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що відповідач взяті на себе зобов’язання за договором купівлі-продажу № 38 від 27.12.2004р. належним чином не виконав: насіння ріпаку на загальну суму 689 345 грн. 60 коп. позивачу не поставив, чим спричинив останньому збитки у вигляді відсотків за кредитним договором; позовні вимоги про стягнення сплачених позивачем відсотків за користування кредитними коштами за період з 15.08.2005р. по 18.08.2006р. не підлягають задоволенню, оскільки позивач не довів наявність причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача і сплатою відсотків позивачем за вказаний період.
Апеляційний господарський суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню повністю в зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, з прийняттям нового рішення по відмову в позові повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Постановляючи рішення по даній справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується правомірність частини позовних вимог. Проте мотиви, з яких місцевий господарський суд дійшов такого висновку, не можна визнати переконливими, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.03.2005р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу № 38, відповідно до п. 1.1. якого відповідач продає, а позивач купує насіння ріпаку в кількості 2 500 тон.
Пунктом 3.2. вказаного договору передбачено, що оплата за товар проводиться в формі передплати за 1 000 тон товару в розмірі 1 000 000 грн. 00 коп. до 01.04.2005р., за решту товару, а саме: 1 500 тон, оплата проводиться по факту поставки протягом 3-х банківських днів.
На виконання наведеної норми договору позивач перерахував на рахунок відповідача 1 000 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 764 від 01.04.2005р.
Згідно із п. 4.1. договору № 38 від 28.03.2005р. відповідач зобов’язався поставити позивачу товар в кількості 1 000 тон до 15.08.2005р., решту – до 15.09.2005р.; фактом поставки вважається поставка товару на склад позивача.
Проте в порушення умов укладеного договору відповідач поставив позивачеві лише 310 654 кг насіння ріпаку загальною вартістю 310 654 грн. 40 коп., що підтверджується актом приймання-передачі від 22.09.2005р.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що в зв’язку з порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 38 від 27.12.2004р. він (позивач) поніс збитки у вигляді сплати відсотків за користування грошовими коштами, отриманими на підставі кредитного договору № 012/12/038 від 18.08.2004р.
Разом з тим таке твердження позивача є безпідставним, враховуючи наступне.
Так поняття збитків передбачено ч. 2 ст. 22 ЦК України, де зазначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди (п. 4 ст. 611 ЦК України).
Із змісту наведеної норми вбачається, що для виникнення цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків необхідно, по-перше, наявність певних зобов’язань у боржника перед кредитором; по-друге, невиконання боржником вказаних зобов’язань.
Частинами 1, 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Як зазначалось вище, між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № 38 від 28.03.2005р., розділом 5 якого передбачена відповідальність сторін. Так згідно із п. 5.1. договору якщо продавець не поставить товар у кількості 1 000 тон у термін, передбачений п. 4.1. договору, він зобов’язаний сплатити штраф покупцю в розмірі 70 грн. 00 коп. за кожну непоставлену тону та повертає суму передплати до 17.08.2005р.
Таким чином ані п. 5.1. спірного договору, ані будь-якими іншими його положеннями, не передбачено обов’язку відповідача відшкодувати позивачу витрати у вигляді сплати відсотків за користування кредитними коштами, які останній поніс за своїми зобов’язаннями перед третіми особами.
Інакше кажучи, за загальним правилом акт завдання шкоди (в даному випадку збитків) поділяється на такі складові елементи: протиправна поведінка особи; настання шкоди (збитків); причинний зв’язок між першими двома елементами; вина завдавача шкоди. При цьому причинний зв’язок між протиправною поведінкою особи та завданими такою поведінкою збитками є обов’язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що збитки стали об’єктивним наслідком поведінки особи.
Згідно із ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Однак в порушення ст. ст. 33, 34 ГПК України позивачем не доведено, що його обов’язок сплатити третій особі відсотки за користування кредитними коштами мав місце саме через невиконання відповідачем умов договору № 38 від 28.03.2005р. щодо поставки товару. Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що підставою зобов’язань позивача щодо сплати відсотків АППБ “Аваль” є кредитний договір № 012/12/038 від 18.08.2004р., до якого відповідач не має жодного відношення, оскільки не є ані стороною вказаного договору, ані третьою особою, на користь якої вказаний договір укладався.
На підставі викладеного апеляційний господарський суд вважає, що посилання позивача на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором № 38 від 28.03.2005р. не може бути підставою для задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції при вирішенні даного спору невірно визначив правову природу спірних відносин, не дав належної юридичної оцінки обставинам справи, а тому дійшов хибного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.01.2007р. у справі № 12/304/34 скасувати повністю.
Прийняти нове рішення.
В позові відмовити повністю.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Ніжинський жиркомбінат” (ідентифікаційний код 00373942; 16600 Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Прилуцька, 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтрансавтострой” (ідентифікаційний код 24835301; 15552 Чернігівська обл., Чернігівський район, смт. Михайло-Коцюбинське, вул. Шевченка, б. 2-б) 155 грн. 00 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.
Наказ на виконання даної постанови доручити видати Господарському суду Чернігівської області.
Головуючий суддя Розваляєва Т.С.
Судді Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
13.04.07 (відправлено)