П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

27.06.2008р.                                                                                                     № 12/120 

                                                                     ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просить: - визнати дії відповідачів щодо реалізації конституційного права власності і постійного користування земельною ділянкою незаконними; - захистити право власності на землю; - зобов'язати відповідачів зареєструвати та виготовити необхідні документи на передачу їй у приватну власність земельної ділянки по вул.АДРЕСА_1, Деснянського району в урочищі «Толока»згідно виданого чергового кадастрового плану на замовлення від 23.08.2006 року №10828.

Представники відповідачів  позов не визнали, та зазначили, що вони жодних прав позивача не порушували і жодних зобов'язань перед позивачем згідно із чинним законодавством України не мають.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

ОСОБА_1. є корінним жителем с.Троєщина. З 1985 року по теперішній час вона користується земельною ділянкою розміром 0,10 га по вул.АДРЕСА_1, Деснянського району в урочищі «Толока»міста Києва.

З метою набуття права власності на дану земельну ділянку вона протягом 2006-2007 років неодноразово зверталася до відповідних органів влади, зокрема, КМДА та Деснянської районної у м.Києві державної адміністрації.

Після отримання вказівок від Деснянської районної у м.Києві державної адміністрації у листі від 03.08.2006 року №29-В-3401 та згідно умов «Регламенту розгляду питань щодо набуття і реалізації права користування землею в м.Києві», який затверджений рішенням Київської міської ради від 15 липня 2004 р. №457/1867 позивачка звернулася до виконавчого органу КМДА КП «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі»головного управління земельних ресурсів. На своє замовлення №10829 від 23.08.2006 року вона отримала черговий кадастровий план на земельну ділянку по вул.АДРЕСА_1 Деснянського району м. Києва в урочищі «Толока».

Вищезазначені обставини визнані сторонами і не оспорювалися ними в судовому засіданні.

На систематичні звернення про виготовлення документації щодо передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки, що знаходиться: м. Київ, Деснянський район, урочище «Толока», вул. АДРЕСА_1, відповідні суб'єкти владних повноважень конкретних дій не вчинили, а рішень не прийняли.

Відповідно до статті 14 Конституції України  земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із ч.1 ст.193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр -це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

У законодавстві України, зокрема, в Конституції України, Законах «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні»та Земельному кодексі України визначенні повноваження відповідачів у галузі земельних відносин.

Так, у  главах 2 та 3 Земельного кодексу України закріплені повноваження органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади в галузі земельних відносин.

У статті 21 Законі України «Про місцеві державні адміністрації» визначені повноваження місцевих державних адміністрацій в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля.

У статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»визначені повноваження  виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища.

У відповідності до ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про звернення громадян»громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

В силу ч.3 ст.7 даного Закону якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Однак відповідачі, посилаючись один на одного, при вирішенні питання про виготовлення позивачу документації, необхідної для набуття у приватну власність даної земельної ділянки, допускають тяганину.

За таких обставин, є підстави вважати, що оскаржувана бездіяльність відповідачів -суб'єктів владних повноважень є протиправною.

Тож позивач правомірно звернувся до суду з таким адміністративним позовом.

У ч.2 ст.19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.

Згідно із ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідний суб'єкт владних повноважень повинен діяти згідно із законодавством України та критеріями, що визначені в ч.3 ст.2 КАС України.

Однак бездіяльність відповідачів не відповідає вимогам чинного законодавства України. При цьому, як видно, така бездіяльність порушує права позивача.

Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому суд бере до уваги положення ч.2 ст.71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак відповідачі не довели правомірності своєї позиції.

Тож відповідачі по справі своєю бездіяльністю порушують право позивача стосовно виготовлення документації щодо передачі у приватну власність земельної ділянки, що знаходиться: м.Київ, Деснянський район, урочище «Толока», вул. АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що у даному випадку має місце протиправна бездіяльність відповідачів, а не їх дії, як просить визнати позивач.

Крім того, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2008 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо захисту права власності на землю закрито на підставі ст.157 КАС України.

Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На основі встановленого, керуючись ст.ст.86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації протиправною.

Зобов'язати Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та Деснянську районну у місті Києві державну адміністрацію  вчинити дії відповідно до законодавства України стосовно виготовлення документації щодо передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки, що знаходиться: м. Київ, Деснянський район, урочище «Толока», вул. АДРЕСА_1.

В решті позовних вимог відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: