ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" липня 2009 р. | Справа № 02/31-2А. |
за позовом Державного підприємства “Волиньвугілля”, м.Нововолинськ
до Нововолинської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Нововолинськ
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
Головуюча суддя Костюк С.В.
При секретарі Бондар Л.О.
Представники:
від позивача : Німой Т.Є. –нач. юр.відділу, дов. від 16.02.2009р. №81
від відповідача: Новосад Ю.М.- зав.юр.сектором, дов. №228/10-009 від 14.01.2009р.
Права та обов’язки представникам сторін роз’яснені відповідно до ст.ст. 49,51 КАС України.
Відводу складу суду не заявлено.
Відповідно до ст.126 КАС України представникам сторін повідомлено про здійснення повного фіксування судового процесу технічними засобами, а саме: програмно-апаратного комплексу „Діловодство суду”.
Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 30.07.2009 р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Суть спору: Позивач –Державне підприємство „Волиньвугілля” звернувся до господарського суду з позовом в порядку адміністративного судочинства та просить визнати нечинними наступні податкові повідомлення-рішення Нововолинської ОДПІ:
-№0001581500/3 від 11.10.2005 р. в сумі 13 844,15 грн.;
- №0001571500/3 від 11.10.2005 р. в сумі 8 980 грн.;
-№0001561500/3 від 11.10.2005 р. в сумі 1 372 950 грн.;
-№0001611500/3 від 11.10.2005 р. в сумі 92 242,30 грн.;
-№0001601500/3 від 11.10.2005 р. в сумі 272 807,93 грн.;
-№0001591500/3 від 11.10.2005 р. в сумі 5 531 216,14 грн. про сплату штрафів за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.
Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що податковим органом безпідставно нараховані штрафи у розмірі 10%, 20%, 50% за порушення строків сплати узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, оскільки підприємством вчасно сплачені податкові зобов’язання згідно зданих податкових декларацій, про що зазначено в долученому до позовної заяви розрахунку.
Відповідач в запереченні на позов заявлені позивачем вимоги відхиляє та просить відмовити в їх задоволенні.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.09.2008р. було скасовано Постанову господарського суду Волинської області від 27.04.2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду України від 25.07.2006р. справу направлено на новий розгляд.
В Ухвалі Вищого адміністративного суду зазначено, що суди приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог виходили з того, що ОДПІ при застосуванні штрафної санкції згідно п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”не врахувало строку давності виникнення податкового зобов’язання у Державного підприємства “Волиньвугілля”, на яке нараховано штрафну санкцію, а саме положення ст.15 даного закону та застосувало штрафну санкцію до сум податкових зобов’язань по яких минув строк давності –1095 днів.
При цьому вказує, що в розумінні ст.15 Закону строки 1095 днів передбачено лише для сум податкових зобов’язань, стаття 17 Закону на підставі якої застосована штрафна санкція не містить обмеження у строках щодо застосування штрафної санкції за порушення граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов’язання.
Суд ухвалами від 18.06.2009р. та 20.07.2009р. зобов’язував позивача обґрунтувати заявлений позов з врахуванням викладеного в листі голови Вищого адміністративного суду України від 17.03.2009р. №358/13/13-09 та надати відповідні докази в підтвердження даного обґрунтування.
Позивач вимог ухвали суду не виконав, в судове засідання надав заяву відкласти розгляд справи, зобов’язати відповідача направити до позивача представника із переліком отриманих за період з 01.06.2003р. по 01.01.2005р. платежів із зазначенням цільового зарахування для проведення взаємо звірки отриманих та зарахованих платежів.
Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, розгляд спору неодноразово відкладався за клопотанням позивача, тому останній не був позбавлений можливості надати належні докази, які витребовувались судом.
З врахуванням зазначеного заяву позивача про відкладення розгляду справи для проведення взаємо звірки з ОДПІ судом відхилено, як необґрунтовану .
З наданих суду матеріалів , пояснень представників сторін , вбачається наступне.
Нововолинською ОДПІ проведена перевірка дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання ДП „Волиньвугілля” , про що складені акти перевірки №159,160 від 12.05.2005 р. (а.с.11,12).
Перевіркою встановлено, що в порушення вимог ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000 р. (далі –Закон України №2181-ІІІ) ДП „Волиньвугілля” не забезпечило сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість протягом граничних термінів на суму 13 348 894,93 грн., в тому числі згідно додатків:
№1 в сумі 922 423,0 грн.,
№2 в сумі 1 364 039,65 грн.;
№3 в сумі 11 062 432,28 грн.
по податку на прибуток на суму 4 565 187,50 грн., в тому числі згідно додатків:
№1 в сумі 138 441,50 грн.;
№2 в сумі 44 900,0 грн.;
№3 в сумі 4 381 846,0 грн.
У відповідності до підп. 17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України №2181-ІІІ підприємство зобов’язане сплатити штраф у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання штраф у розмірі 10% такої суми:
по податку на додану вартість : 92 224,30 грн.;
по податку на прибуток: 13 844,15 грн.
- при затримці від 31 до 90 календарних днів - штраф у розмірі 20 %:
по податку на додану вартість –272 807,93 грн.;
по податку на прибуток –8 980,0 грн.
- при затримці, що є більшою ніж 90 календарних днів у розмірі 50%:
по податку на додану вартість –5 531 216,27 грн.;
по податку на прибуток –1 372 950 грн. згідно додатків №1,2,3 до акту №159 та №1,2,3 до акту №160 (а.с.51-65).
За результатами перевірки та адміністративного оскарження Нововолинською ОДПІ прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які є предметом спору.
Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх у сукупності враховуючи правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.09.2008р., господарський суд дійшов висновку, про відмову в позові.
Даний висновок зроблено із врахуванням слідуючого .
Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України „Про систему оподаткування” від 25.06.1991 р. №1251-ХІІ (з наступними змінами і доповненнями) обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу) або його скасуванням.
Відповідно до підп. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України №2181-ІІІ платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.
Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 вищезгаданого Закону визначено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця ; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), -протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Згідно ст.15 Закону України №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту , податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань , платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
В розумінні статті 15 Закону України №2181-ІІІ, строки 1095 днів передбачено для сум податкових зобов’язань . Стаття 17 Закону України №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не містить обмеження у строках, щодо застосування штрафної санкції за порушення граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов’язання.
Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181-ІІІ встановлено порядок нарахування штрафних санкцій та пені, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, а саме, за прострочення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання передбачена штрафна санкція у таких розмірах : |при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання - у розмірі десяти відсотків такої суми; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 20 відсотків такої суми; при затримці , що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі п'ятдесяти відсотків такої суми.
Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивачем не представлено доказів в підтвердження того, що відповідач Нововолинська ОДПІ самостійно проводив зарахування сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу, або тих податкових зобов’язань, які не вказані у призначенні платежу під час перерахування податків .
Водночас , матеріалами справи підтверджується, що позивач порушив строки сплати узгодженого податкового зобов’язання, тому штрафні санкції по оспорюваних рішеннях застосовані правомірно .
Керуючись Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.ст.69,71,72,79,86,158-160 КАС України, господарський суд
п о с т а н о в и в:
1. В позові відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С.В.Костюк
Дата підписання повного
тексту постанови –07.08.2009 р.