ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" липня 2009 р. | Справа № 02/44-20. |
за позовом Прокурора м.Луцька в інтересах держави та територіальної громади м.Луцька в особі Луцької міської ради, м.Луцьк
до відповідачів
1) Фонду державного майна України, м.Луцьк
2) Відкритого акціонерного товариства «СКФ Україна», м.Луцьк
3) Закритого акціонерного товариства «Соціальна сфера», м.Луцьк
про часткове скасування плану приватизації, часткове визнання недійсним установчого договору, визнання недійсними свідоцтв про право власності на гуртожитки , виключення їх зі статутного фонду, визнання обґєктами державного житлового фонду та передачу в комунальну власність Луцької міської ради
Головуюча суддя Костюк С.В.
Судді Слупко В.Л.
Соломка Л.І.
ПРЕДСТАВНИКИ:
від позивача: Шевчук Ю.В. –юрист, дов. №1.1-8/4978 від 03.12.2008р.
від відповідачів :
1) Новосад О.А. –нач.відділу з пит.упр.держ.майном, дов. №4 від 04.02.2009р.
2) Красун В.В. –юрист, дов. від 11.02.2008р. №818/21
3) Сафулько С.Ф. –адвокат, дов. від 28.07.2009р. №9810/2847
Прокурор відділу представництва облпрокуратури - Романішина Т.Л.
Права та обов’язки представникам сторін роз’яснені відповідно до ст.20,22 ГПК України.
Заява про відвідскладу судду та технічний запис судового процесу не поступало.
За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суть спору: Прокурор міста Луцька в інтересах держави та територіальної громади міста Луцька в особі Луцької міської ради звернувся в господарський суд з позовною заявою до відповідачів Фонду державного майна України, Закритого акціонерного товариства "Соціальна сфера", Відкритого акціонерного товариства "СКФ Україна" про часткове скасування плану приватизації, часткове визнання недійсним установчого договору, визнання недійсними свідоцтв про право власності на гуртожитки, виключення їх зі статутного фонду, визнання об’єктами державного житлового фонду та передачу в комунальну власність Луцької міської ради.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказує,щоУ
–передача в оренду майна, а саме –цілісного майнового комплексу –28-го Державного підшипникового заводу, на підставі додаткової угоди від 07.09.1993 р. між Фондом державного майна України (далі –ФДМУ) та Луцьким підшипниковим заводом (ЛПЗ) не була підставою для передачі орендарю прав власності на майно власником залишається держава;
–на підставі договору в оренду передані гуртожитки №№ 2, 4-а, 6 по б-ру Дружби Народів та вул.. Боженко, 34 в м. Луцьку;
–розпорядженням голови ФДМУ №21-РПП від 21.06.1994 р. затверджено план приватизації Орендного підприємства ЛПЗ;
–наказом голови ФДМУ №40-АТ від 23.06.1994 р. на базі орендного підприємства «ЛПЗ»створено Відкрите акціонерне товариство "Луцький підшипниковий завод", яке є його правонаступником;
–у розділі V плану приватизації визначено, що чотири гуртожитки на 1 800 чоловік залишковою вартістю 2 300 469 тис. крб. приватизуються разом з виробничим комплексом ЛПЗ на загальних підставах;
–листом від 05.08.1998 р. ФДМУ підтвердив, що гуртожитки увійшли до статутного фонду ВАТ "Луцький підшипниковий завод";
–17.02.1999 р. рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ "ЛПЗ" дочірнє підприємство "Соціальна сфера" реорганізоване у закрите акціонерне товариство, засновником якого є ВАТ "ЛПЗ" та фізичні особи;
- до статутного фонду Закритого акціонерного товариства «Соціальна сфера»Відкритим акціонерним товариством «ЛТЗ»було внесено рухоме та нерухоме майно, загальною вартістю 9 746 061 грн. 00 коп., в тому числі чотири гуртожитки №№ 2, 4-а, 6 по б-ру Дружби Народів та вул.. Боженко, 34 в м. Луцьку, що є незаконним та підлягає визнаню недійсним;
–ВАТ "ЛПЗ" передало закритому акціонерному товариству "Соціальна сфера" право власності на акції, що становили 99% статутного фонду, а також надало право продавати у визначеному порядку житлові приміщення в гуртожитках ;
–включення гуртожитків у склад цілісного майнового комплексу суперечить ч. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", та порушує право державної власності та громадян-мешканців гуртожитку;
- свідоцтва про право власності №00536 від 23.12.1999 року, №00548 від 29.12.2000року, №00535 від 23.12.1999 року, згідно яких, право власності на гуртожитки №№ 1, 2, 3, що знаходяться по бул. Д. Народів, 2, 4-а, 6 визнавалось за ВАТ "Луцький підшипниковий завод" та свідоцтва про право власності ЗАТ "Соціальна сфера" № 00091 від 28.02.2000 року, № 00177, №00178 від 14.09.2000року на вказані гуртожитки необхідно визнати недійсним та скасувати, оскільки вказані об'єкти державного житлового фонду незаконно передані у власність ВАТ „Луцький підшипниковий завод" та в послідуючому ЗАТ "Соціальна сфера".
20.05.2008 року прокурор подав заяву про уточнення позовних вимог вих., в якій просить п.1 прохальної частини позовної заяви вважати викладеним наступним чином: визнати незаконними і скасувати абзац 7 розділу 2, п.2 розділу 3 та пп.. а) п.2 розділу 5 плану приватизації орендною підприємства "Луцький підшипниковий завод", затвердженого розпорядженням Фонду державного майна України № 21-РПП від 21.06.1994р. в частині включення до статутного фонду ВАТ "ЛПЗ" та до балансової і оціночної вартості основних фондів об'єкта приватизації чотирьох гуртожитків по б-ру Д.Народів, 2,4-а, 6 у м.Луцьку та вул.Боженко, 34 в балансовою вартістю 2 448 654 тис. крб.
Відповідач - Фонд державного майна України у заяві №10-25-8159 від 06.06.2008 року позов в частині вимог до ФДМ України визнає.
Відповідачі ВАТ "СКФ Україна" та ЗАТ "Соціальна сфера" вимоги прокурора відхиляються, вказуючи,що:
– положення ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" в частині заборони на приватизацію кімнат в гуртожитку стосувалась лише громадян –тобто, фізичних осіб;
–чинні закони України на момент приватизації не встановлювали обов’язок для підприємства передавати житловий фонд у комунальну власність;
–всі гуртожитки, на вартість яких було випущено ФДМУ акції, належали ДПЗ-28 на праві господарського відання;
–Луцька міська рада рішення про прийняття цих гуртожитків до комунальної власності не приймала, а, навпаки, не погоджувалась на це;
–акціонерне товариство стало власником гуртожитків в результаті їх відчуження державою у формі акцій;
–відчуження гуртожитків, які належали ДПЗ-28 на праві повного господарського відання, здійснено за ініціативою та зі згоди безпосереднього власника цього майна –держави з врахуванням інтересів Луцької міської ради та мешканців гуртожитків;
–передача гуртожитків державою була здійснена на платній основі, і акціонерне товариство прийняло на себе обов’язок обслуговування цих гуртожитків;
–відсутні підстави для визнання недійсним п. 19 установчого договору ЗАТ "Соціальна сфера" в частині передачі гуртожитків до статутного фонду товариства та витребування їх із законного володіння ЗАТ "Соціальна сфера", оскільки ВАТ "СКФ-Україна" та ЗАТ "Соціальна сфера", а також громадяни, які уклали із ЗАТ "Соціальна сфера" договори купівлі-продажу кімнат (секцій) є добросовісними набувачами житла ;
гуртожитки на законних підставах були включені до плану приватизації ВАТ "ЛПЗ", правомірно внесені до статутного фонду ЗАТ "Соціальна сфера", реєстрація права власності на гуртожитки здійснювалась ВО БТІ, свідоцтва про право власності є чинними, їх законність під сумнів не ставиться та в судовому порядку не оспорюється, таким чином вимоги про визнання їх недійсними та скасування є безпідставними.
– позивачем пропущено строк позовної давності.
Представниками відповідачів ВАТ "СКФ-Україна" та ЗАТ "Соціальна сфера" подано клопотання про залучення до участі у справі в якості 3-х осіб без самостійних вимог на предмет спору всіх власників приміщень в будинках колишніх гуртожитків по бульвару Дружби Народів,2,4-а,6 та вул.Боженка,34. До клопотання подано відповідні заяви громадян з копіями договорів купівлі-продажу та будинкових книг.
Враховуючи предмет спору , шення по справі не може порушити права громадян, які оформили право власності на відповідні кімнати в гуртожитках, крім того як зґясувалось в судовому засіданні більшість громадян, які проживають в гуртожитках не викупили житлової площі із-за надто високої ціни, яку пропонує ЗАТ «Соціальна сфера», тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідачів про залучення в якості 3-х осіб без самостійних вимог жильців гуртожитку.
З представлених суду матеріалів, пояснень прокурора, представників сторін вбачається наступне .
20.12.1988 р. між Державним виробничим об’єднанням "Підшипник" Міністерства автомобільної промисловості СРСР та 28 державним підшипниковим заводом був укладений договір №2 про господарські відносини (том I, а.с. 20-24). Згідно п. 1 договору ДВО "Підшипник" від імені Міністерства автомобільної промисловості СРСР передає, а завод приймає в оренду на строк до 2000 року виробничі приміщення, споруди, обладнання, жилий фонд, об’єкти соціально-культурного призначення і нормовані оборотні засоби, всі активи і пасиви по балансу на 01.01.1989 р. у відповідності до додатку №1 до договору, а також всі створювані в подальшому основні фонди і нормовані оборотні засоби за рахунок централізованих джерел фінансування.
Доповненням до договору оренди від 27.12.1991 р. у відповідності до ст. 5 Закону України "Про підприємства, установи і організації союзного підпорядкування, розташованих на території України" ФДМУ виступив правонаступником орендодавця у договорі оренди (том I, а.с.23 на звороті).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №447-р від 15.06.1994 р. дозволено проведення приватизації державного майна орендного підприємства Луцький підшипниковий завод і доручено ФДМУ затвердити план приватизації.
Розпорядженням ФДМУ №21-РПП від 21.06.1994 р. затверджено план приватизації орендного підприємства ЛПЗ (том I, а.с. 14-19). Відповідно до розділу V плану приватизації чотири гуртожитки на 1 800 чоловік залишковою вартістю 2 300 469 тис. крб., які належать до об’єктів соціально-культурного призначення, були приватизовані разом з виробничим комплексом ЛПЗ на загальних підставах (том I, а.с. 19).
Наказом ФДМУ №40-АТ від 23.06.1994 р. на базі орендного підприємства ЛПЗ створено відкрите акціонерне товариство "Луцький підшипниковий завод" і визначено, що останній являється правонаступником орендного підприємства (том I, а.с. 12).
Листом № 10-21-8057 від 05.08.1998 р. ФДМУ підтверджено, що об’єкти нерухомості,які наведені в додатку увійшли до статутного фонду ВАТ «ЛПЗ»(а.с.32т.).В переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Луцький підшипниковий завод»за порядковим номером 107- 109 вказані гуртожитки по Бульвару Дружби Народів 2,4,6 та вул. Боженко,34 (а.с. 35 на звороті)
ВАТ "Луцький підшипниковий завод" оформив право власності на гуртожитки, що стверджується реєстраційними посвідченнями на об’єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, свідоцтвами про право власності (том I, а.с. 45-48).
11.08.1999 р. розпорядженням №391-р виконавчого комітету Луцької міської ради зареєстрований установчий договір про створення ЗАТ "Соціальна сфера" (на базі дочірнього підприємства "Соціальна сфера" "ВАТ "Луцький підшипниковий завод") та Статут ЗАТ "Соціальна сфера" (том I, а.с. 62-65).
Згідно переліку майна, що було внесено ВАТ "ЛПЗ" в Статутний фонд ЗАТ "Соціальна сфера" в статутний фонд ЗАТ "Соціальна сфера" ввійшли, також спірні гуртожитки (том I, а.с. 65).
Свідоцтво про право власності на гуртожиток №2 площею 15 080,8кв.м по Бульвару Дружби Народів,4-а видано ЗАТ «Соціальна сфера» згідно рішення виконкому Луцької міської ради №619 від 28.12.1999р. (а.с. 45 т.І).
На гуртожиток №1 площею 10589,5кв.м по Бульвару Дружби Народів 2 –14.09.2000р. згідно рішення виконкому №437 від 31.08.2000р. (а.с. 46 т.І); на гуртожиток №3 площею 10538,8кв.м по Бульвару Дружби Народів,6 - видано 14.09.2000р. на підставі рішення №437 від 31.08.2000р. (а.с. 47 т.1 на звороті) .
В п.п. 23,23 Установчого договору Відкрите акціонерне товариство «ЛПЗ» надало право ЗАТ «Соціальна сфера»у відповідності з рішенням директорів від 2 квітня 1999р., протокол №14/11,продавати працівникам та бувшим працівникам ВАТ «ЛПЗ», які на законних підставах проживають в гуртожитках ВАТ, площу, яка приходиться на ліжко-місце по ціні 5грн. за 1мІ загальної площі(а.с. 63т.1 на звороті).
Пунктом 23.2 - продавати житло, самовільно зайняте працівниками ВАТ «ЛПЗ»до 02.04.1999р. (у відповідності із списками, затвердженими Радою директорів ВАТ «ЛПЗ») по ціні за 1 загальної площі, в еквіваленті 10 дол.США по курсу НБУ на дату оформлення договору купівлі-продажу(а.с. 63т.1на звороті)
Пунктом 24 ЗАТ «Соціальна сфера», як власник гуртожитків ВАТ «ЛПЗ»та як правонаступник ДП «Соціальна сфера», зобов’язується дотримуватись умов продажу житла, визначених цим Установчим договором та вести списки черговості працівників ВАТ «ЛПЗ», які потребують поліпшення житлових умов (якщо в законодавстві не будуть внесені зміни у відповідності з якими такий облік вестись не буде).
Згідно наданих відповідачами 2 та 3 доказів по договорах купівлі-продажу у ЗАТ «Соціальна сфера»в гуртожитках придбали житло 306 громадян.
Згідно повідомлення жильців, які проживають в даних гуртожитках, і були присутні в судовому засіданні, договори купівлі-продажу укладені лише з третиною жильців гуртожитку , які в них проживають. На даний час ЗАТ «Соціальна сфера»пропонує викупляти житло по ціні більше 1000 дол. США за 1 кв.м.,чим позбавляє конституційного права жильців на безоплатну приватизацію житла
Вважаючи включення гуртожитків у склад цілісного майнового комплексу порушенням ч. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", права державної власності та права громадян-мешканців гуртожитків безоплатно приватизувати займані ними житлові приміщення прокурор на підставі спільного звернення жильців звернувся в господарський суд з позовною заявою в якій просить визнати незаконними і скасувати абзац 7 розділу 2, п.2 розділу 3 та пп.. а) п.2 розділу 5 плану приватизації орендною підприємства "Луцький підшипниковий завод", затвердженого розпорядженням Фонду державного майна України № 21-РПП від 21.06.1994р. в частині включення до статутного фонду ВАТ "ЛПЗ" та до балансової і оціночної вартості основних фондів об'єкта приватизації чотирьох гуртожитків по бульвару Д.Народів, 2,4-а, 6 та вул.Боженко, 34 в м.Луцьку балансовою вартістю 2 448 654 тис. крб.; визнати недійсним п.19 установчого договору ЗАТ „Соціальна сфера", зареєстрованого у виконавчому комітеті Луцької міської ради 11.08.1999 року в частині передачі до статутного фонду ЗАТ "Соціальна сфера" чотирьох гуртожитків по б-ру Д.Народів. 2. 4-а. 6 у м.Луцьку та вул.Боженко, 34 в м.Луцьку з боку ВАТ "ЛПЗ"; визнати недійсним свідоцтва про право власності №00536 від 23.12.1999 року №00548 від 29.12.2000 року, №00535 від 23.12.1999 року на гуртожитки №№ 1, 2, 3, що знаходяться :по бул.Д. Народів, 2,4-а, 6 за ВАТ „Луцький підшипниковий завод"; визнати недійсними свідоцтва про право власності № 00091 від 28.02.2000 року №00177, № 00178 від 14.09.2000 року на гуртожитки №№ 1, 2, 3, що знаходяться по б-ру. Д. Народів. 2. 4-а, 6 за ЗАТ "Соціальна сфера"; виключити гуртожитки по б-ру Д.Народів. 2,4-а, 6 у м.Луцьку та вул.Боженко,34 в м.Луцьку зі статного фонду закритого акціонерного товариства „Соціальна сфера"; визнати гуртожитки по б-ру Д.Народів, 2, 4-а, 6 та вул.Боженко, 34 в м.Луцьку об'єктами державного житлового фонду; передати гуртожитки по Бульвару Д.Народів, 2, 4-а, 6 у м.Луцьку та вул.Боженко, 34 в м.Луцьку в комунальну власність Луцької міської ради.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності враховуючи правову позицію Вищого господарського суду України по аналогічному спору викладену в Постанові від 21.02.2007р., господарський суд дійшов переконливого висновку , що заявлений позов підставний і підлягає задоволенню.
Даний висновок зроблено виходячи з наступного .
Згідно переліку нерухомого майна, яке увійшло до Статутного фонду ВАТ «ЛПЗ»створеного в процесі приватизації на базі орендного підприємства «ЛПЗ»було приватизовано чотири гуртожитки по Бульвару Дружби Народів 2,4 –а, 6 та вул.Боженко ,34 в м.Луцьку . (т.І а.с. 35 на звороті).
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” цілісним майновим комплексом є господарський об’єкт із завершеним циклом виробництва продукції ( товарів, послуг) із наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. Зі змісту даної норми випливає, що до вказаного переліку не могли бути включені гуртожитки, так, як останні не виконують виробничих функцій і, тим більше, не включаєються до завершеного циклу виробництва.
Зазначена норма Закону кореспондується зі ст.5 Закону України “Про приватизацію державного майна ” ( в редакції Закону на час приватизації), згідно якої приватизації підлягали цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурні підрозділи.Згідно даної статті цілісним майновим комплексом є майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, якщо у разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, з структури якого вони виділяються.
Згідно пункту 41 розділу У Методики оцінки вартості об”єктів приватизації, затвердженої Постановою КМУ №717 від 08.09.1993 року., у випадку приватизації державного майна вартість майна цілісного майнового комплексу, що продається, зменшується на вартість майна державного житлового фонду, який приватизується відповідно до Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”.
В силу ст. ст.4, 5 Житлового кодексу УРСР жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд). Відповідно до ст.6 Житлового кодексу УРСР, жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службові жилі приміщень і гуртожитки.
Інструктивним листом №0-235-21463 Фонду державного майна України від 30.12.2005 року “Щодо гуртожитків, приватизованих у складі цілісних майнових комплексів” роз'яснено, що статтями 127-131 ЖК УРСР та п.3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 р. №208, передбачено, що гуртожитки-це спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети житлові будинки. Враховуючи, що гуртожитки належали підприємствам на праві повного господарського відання, то їх слід відносити до об’єктів державного житлового фонду. Спеціальним законодавством, яке регулює приватизацію державного житлового фонду, є Закон України “Про приватизацію державного житлового фонду”. Виходячи із наведеного та із змісту ст.1 вказаного Закону гуртожитки як об’єкти державного житлового фонду не підлягали приватизації відповідно до Закону України “Про приватизацію державного майна”.
В зв’язку з зазначеним план приватизації орендного підприємства «Луцький підшипниковий завод», затверджений розпорядженням Фонду державного майна України №21-РПП від 21.06.1994р., в частині включення до статутного фонду ВАТ «ЛПЗ»чотирьох гуртожитків по Бульвару Дружби Народів та вул.Боженка в м.Луцьку не відповідає вимогам чинного на час приватизації законодавства, в зв’язку з цим в цій частині підлягає визнанню недійсним.
Згідно ч.9 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону. В разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ , організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній ( у тому числі гуртожитки) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів. Порядок передачі житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні підприємств, організацій чи установ, у комунальну власність визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п.2-4 Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1995р. №891, яке застосовується у разі банкрутства, зміни форми власності або ліквідації цих підприємств, установ та організацій, передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду у тому числі гуртожитки. Передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду у тому числі гуртожитки ; відомчий житловий фонд передається у комунальну власність безоплатно.
В зв’язку з тим, що при проведенні приватизації ДПЗ -28 змінювалась форма власності, вищезазначені гуртожитки підлягали передачі у комунальну власність Луцької міської ради.
Згідно п.7 роз'яснення ВАСУ від 02.04.1994 року за № 02-5/225 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності”, вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності, слід виходити з того, що знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Що ж до права державної власності, то незалежно від того, на балансі якого державного підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності. Таким чином спір, як правило, виникає не про визнання права власності, а про те, яке підприємство (організація) має право повного господарського відання (оперативного управління) державним майном.
Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. Одним з основних критеріїв визначення законності володіння державним майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству в володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.
Статтею 3 п.2 Закону України “Про приватизацію державного майна”визначено, що дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів( редакція діяла на момент приватизації), у тому числі гуртожитків, а також об'єктів соціально-культурного призначення, що фінансуються з державного бюджету, в тому числі об'єктів сфери охорони здоров'я, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.
Оскільки, гуртожитки (кімнати у них) відносяться до державного житлового фонду то повинні передаватись у відання місцевих рад, як це передбачено ст. 5 Житлового кодексу УРСР, а тому вимога в частині визнання гуртожитків об’єктами житлового фонду та передачі їх у комунальну власність Луцької Міської ради є підставною і підлягає задоволенню.
Судом встановлено , що включення гуртожитків в склад цілісного майнового комплексу, що передавався у власність товариства відбулося всупереч ч.2 ст.3 Закону України "Про приватизацію державного майна", чим порушено не лише право державної власності та завдано державі шкоду, а й право громадян-жильців гуртожитку на приватизацію державного житлового фонду, яке передбачено ст.9 Житлового кодексу України.
В зв’язку з незаконною передачею ВАТ «ЛПЗ» до Статутного фонду ЗАТ «Соціальна сфера», чотирьох гуртожитків зазначених в переліку майна, який є додатком №1 до Установчого договору ЗАТ «Соціальна сфера»гуртожитки підлягають виключенню з Статутного фонду ЗАТ «Соціальна сфера», і як наслідок визнанню недійсними оформлені ЗАТ «Соціальна сфера»свідоцтва про право власності на них .
Твердження відповідачів 2,3 щодо пропуску строку позовної давності за захистом порушеного права суд вважає безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено, що прокурор дізнався про порушення вимог законодавства в частині незаконної приватизації гуртожитків в результаті звернення громадян –мешканців гуртожитків до обласної прокуратури в березні 2006 року. В послідуючому прокуратурою м.Луцька проведена перевірка даного звернення за результатами якої подано позов до господарського суду.
Враховуючи зазначені обставини та керуючись ст.ст.5,9, п.2 ст.4 Житлового кодексу України, ст.ст.3,5 Закону України «Про приватизацію державного майна, ст.ст.1,8,9 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.ст. 33,43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
в и р і ш и в :
1. Скасувати п.п.а п.2 р.5 плану приватизації Орендного підприємства «Луцький підшипниковий завод», затвердженого розпорядженням ФДМУ №21-РПП від 26.06.1994р. в частині включення до Статутного фонду ВАТ «ЛПЗ»чотирьох гуртожитків на 1800 чоловік, початковою вартістю 2448654тис.крб. залишковою вартістю 2300469 тис.крб.
2. Визнати незаконною передачу ВАТ «ЛПЗ»до Статутного фонду ЗАТ «Соціальна сфера»чотирьох гуртожитків, зазначених в Переліку майна, що є додатком №1 до Установчого договору ЗАТ «Соціальна сфера»виключивши їх зі Статутного фонду ЗАТ «Соціальна сфера».
3. Визнати недійсними свідоцтва про право власності на гуртожитки по Бульвару Дружби Народів 2,4 –а, 6 за №672 від 14.09.2000р., №673 від 28.02.2000р., №674 від 14.09.2000р. видані ЗАТ «Соціальна сфера».
4. Визнати гуртожитки по Бульвару Дружби Народів 2,4 –а, 6, вул.Боженко,34 в м.Луцьку обЧєктами державного цільового фонду та зобов’язати Луцьку міську раду прийняти їх в комунальну власність.
Головуючий суддя С.В.Костюк
Судді В.Л.Слупко
Л.І.Соломка
Дата підписання
повного тексту рішення 07.08.2009р.