ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" липня 2009 р. | Справа № 02/121-38. |
за позовом Приватного підприємства «Полісан», м.Суми
до відповідача Українсько-Польського сумісного підприємства ТОВ СП «Євродекор», м.Луцьк
про стягнення 17619,34 грн.
Суддя Костюк С.В.
ПРЕДСТАВНИКИ:
від позивача: Афанасьєва І.М. –представник, дов. від 02.01.2009р.
від відповідача: н/з
Права та обов’язки представнику позивача роз’яснені відповідно до ст.20,22 ГПК України.
Заява про відвід судді та технічний запис судового процесу не поступало.
За згодою представника позивача в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суть спору: Позивач –Приватне підприємство «Полісан»м.Суми ставить вимогу стягнути з відповідача - Українсько-Польського сумісного підприємства ТОВ СП «Євродекор»17619,34грн., з них 13797,75грн. заборгованості за поставлену продукцію, 1669,34грн. пені за прострочку платежу, 344,75грн. –3% річних та 1807,75грн. інфляційних.
Обґрунтовуючи заявлену вимогу вказує, що зобов’язання між сторонами виникли з дистриб’юторської угоди №53 від 01.08.2007р. , на виконання якої було поставлено лакофарбовану продукцію на суму 172894,34грн. зі строком оплати протягом 30 календарних днів з дня поставки (а.2.1.8, 3.5.1угоди), відповідачем зобов’язання по оплаті продукції виконано частково, заборгованість становить 13797,75грн. , пеня в сумі 1669,34грн. нарахована згідно п.9.3 угоди, інфляційні та 3% річних відповідно до положень ст.625 Цивільного кодексу України.
Відповідач у судове засідання не зґявився повторно, відзиву на позов не подав, позову не оспорив, хоча розгляд справи уже відкладався за клопотанням відповідача від 15.07.2009 р. Клопотання відповідача від 29.07.2009 р. , подане через канцелярію суду, про вікладення розгляду справи, мотивоване перебуванням директора СП Фефінова С.О. у відрядженні, судом відхилено як безпідставне і не обгрунтоване.
Відповідно до ч.1 ст.69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
Згідно ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобовґязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст.33 ГПК України обовґязок доказування і подання доказів покладається на сторони судового процесу.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач недобросовісно користується правами сторони, передбаченими ст.22 ГПК України, не подав жодних доказів у заперечення позовних вимог, хоча розгляд справи уже відкладався за його клопотанням та фактично вчиняє дії по затягуванню розгляду справи. Оскільки явка представника відповідача у судове засідання ухвалою суду від 16.07.2009р. не визнавалась обовґязковою, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами.
З наданих суду матеріалів , пояснень представника позивача вбачається наступне.
25.09.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено дистриб’юторську угоду №53, відповідно до якої постачальник надає дистриб’ютору права на продаж лакофарбованої продукції свого виробництва (а.с. 9-12).
На виконання умов даного договору 15.08.2008р. по накладній №РК 3188 з посиланням на договір від 25.09.2007р. представником відповідача по довіреності №93203/4 отримано продукцію на загальну суму 172894,34грн. (а.с. 13-14), яку відповідач згідно п.2.1.8 зобовґязався оплатити протягом 30 днів з дня поставки, тобто до 16.08.2008р.
Заборгованість по оплаті станом на 05.06.2009р. склала 13797,75грн.
Згідно ст.193 Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідачем не надано доказів погашення залишку боргу в сумі 13797,75грн. , представник позивача в судовому засіданні вказав, що дана сума станом на 30.07.2009р. не погашена.
За порушення умов оплати угодою (п.9.3) встановлена відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочки , але не більше максимального розміру встановленого чинним законодавством.
Враховуючи положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», який є спеціальною нормою, що встановлює відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, та положення частини 2 ст.9 Цивільного кодексу України та ст.7 Господарського кодексу України суд вважає, що в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання суб’єктам господарювання належить керуватися спеціальними нормами , а саме нормами Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», яким встановлено максимальний розмір пені –у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період , за який сплачується пеня.
Згідно розрахунку позивача пеня в сумі 1669,34грн. нарахована з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ за 184 дні. (а.с. 8).
В силу ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частина 2 ст.625 Цивільного кодексу України зобов’язує боржника який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача сума нарахувань від інфляції з вересня 2008р. по квітень 2009р. складає 1807,75грн., 3% річних 344,75грн.
Враховуючи те, що заборгованість в сумі 13797,75грн. підтверджена матеріалами справи, інфляційні та 3% річних нараховані з врахуванням строку оплати визначеного п.п. 1.2.8 та 3.5 договору та ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, пеня в сумі 1669,34грн. –згідно п.9.3 договору та в межах 6-ти місячного строку (ч.6 ст.232 Цивільного кодексу України) суд вважає вимогу позивача підставною та задовольняє позов.
Згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати на оплату державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача .
Керуючись ст.ст. 526,610,612,655,ст.625 Цивільного кодексу України , ст.. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33,43,49,60, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд
в и р і ш и в :
1. Позов задоволити .
2. Стягнути з Українсько-Польського сумісного підприємства ТОВ СП «Єврдекор»(Волинська область, м.Луцьк, вул.Гулака Артемовського,15А, ІПН 305556703174, ОКПО 02805977, р/р 2600701010662, МФО 303224 в ВФ ВАТ «Кредобанк») в користь Приватного підприємства «Полісан»(40030, м.Суми, вул.Охтирська,18, код 32318370, ІПН 323183718197, р/р 26005001000283 Банк «БІГ Енергія»м.Суми) 17619,34грн., з них 13797,75грн. заборгованості за поставлену продукцію, 1807,75грн. нарахувань від інфляції, 344,75грн. –3% річних, 1669,34грн. пені, а також 176,19грн. витрат по оплаті державного мита та 312,50грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу .
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя С.В.Костюк
Дата підписання
повного тексту рішення 06.08.2009р.