КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22 а - 24858/08 Головуючий у І інстанції - Невгад Л.М.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 липня 2009 року м.Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.
при секретарі: Плаксі В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про зобов'язання відповідача провести донарахування одноразової грошової допомоги, -
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2008 року позивач звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом про зобов»язання відповідача провести донарахування одноразової грошової допомоги. Свої вимоги мотивує тим, що він є інвалідом війни 2 - ї групи і згідно законодавства має право на щорічну одноразову грошову допомогу до 5 - го травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, яку йому було виплачено в значно менших розмірах. Просив суд визнати рішення відповідача нечинним та стягнути з нього недоплачену одноразову грошову допомогу за 2004 - 2007 роки в розмірі 8368,08 гривень.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2008 року у задоволені позову відмовлено.
Представник позивача в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду щодо стягнення недоплаченої частини грошової допомоги за 2004 - 2006 роки, а за 2007 рік - за необґрунтованістю.
З таким висновком суду не можна не погодитися.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач користується пільгами, встановленими для інвалідів війни 2 групи, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни 2 групи виплачується одноразова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Однак, Законом України від 23 грудня 2004 року «Про Державний бюджет України на 2005 рік» (ст. 34), Законом України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (ст. 30) та Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року інвалідам війни 2 групи передбачена виплата разової допомоги у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щорічної допомоги до 5 травня інвалідам війни.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними Законами України про Державний бюджет України на 2004 - 2007 роки фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки.
Як встановлено колегією суддів, відповідачем грошова допомога до 5-го травня була виплачена позивачу у розмірі, передбаченому Законами України про Державний бюджет України на 2004, 2005, 2006 та 2007 роки, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
При цьому, судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 пункт 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не зобов'язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги до 5-го травня за 2007 рік до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», положення якого були чинними на момент здійснення такої виплати, виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача.
Отже, суд першої інстанції правильно не поширив дію рішення Конституційного суду України від 9 липня 2007 року на правовідносини, що вже відбулися.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2008 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: А.Ю. Коротких
О.Г. Хрімлі
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22 а - 24858/08 Головуючий у І інстанції - Невгад Л.М.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(вступна та резолютивна частини)
27 липня 2009 року м.Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.
при секретарі: Плаксі В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про зобов'язання відповідача провести донарахування одноразової грошової допомоги, -
В С Т А Н О В И Л А :
Колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні оголосити вступну та резолютивну частини ухвали відклавши на п'ять днів її виготовлення у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2008 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: А.Ю. Коротких
О.Г. Хрімлі