КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22 а - 24731/08 Головуючий у І інстанції - Верещак А.М.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 липня 2009 року м.Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.
при секретарі: Плаксі В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Начальника Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманої щорічної разової грошової допомоги інвалідам до 5-го травня, -
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2007 року позивачка звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом про стягнення недоотриманої щорічної разової грошової допомоги інвалідам до 5-го травня. Свої вимоги мотивує тим, що вона є інвалідом 2 групи та має право на пільги, встановлені для інвалідів війни, в зв'язку з чим відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни до 5-го травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, але відповідачем у 2007 році виплачено їй вказану допомогу у значно нижчому розмірі, а саме в розмірі 360 грн..
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2008 року позов задоволено: стягнуто з Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на користь ОСОБА_12920 грн. 48 коп. недоотриманої щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни до 5-го травня.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - частковому скасуванню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що вимоги позивачки про стягнення недоплаченої допомоги до 5-го травня за 2007 рік підлягають задоволенню, оскільки виплата допомоги була проведена відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства.
Проте, з таким висновком суду не можна погодитися.
Колегією суддів встановлено, що позивачка є інвалідом 2 - ї групи та має право на пільги, встановлені для інвалідів війни, що підтверджується відповідним посвідченням.
Статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни 2 групи виплачується одноразова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Однак, Законом України від 23 грудня 2004 року «Про Державний бюджет України на 2005 рік» (ст. 34), Законом України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (ст. 30) та Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року учасникам бойових дій передбачена виплата разової допомоги у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними Законами України про Державний бюджет України на 2007 рік фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки.
Як встановлено колегією суддів, грошова допомога до 5-го травня була виплачена позивачці у розмірі, передбаченому Законами України про Державний бюджет України на 2007 рік, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
При цьому, судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 пункт 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не зобов'язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги до 5-го травня за 2007 рік до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», положення якого були чинними на момент здійснення такої виплати, виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивачки.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради - задовольнити.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2008 року - скасувати.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманої щорічної разової грошової допомоги інвалідам до 5-го травня - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: А.Ю. Коротких
О.Г. Хрімлі
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22 а- 24731/08 Головуючий у І інстанції - Верещак А.М.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(вступна та резолютивна частини)
27 липня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.
при секретарі: Плаксі В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Начальника Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманої щорічної разової грошової допомоги інвалідам до 5 - го травня, -
В С Т А Н О В И Л А :
В зв'язку з складністю справи колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні оголосити вступну та резолютивну частини постанови відклавши на п'ять днів виготовлення постанови у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради - задовольнити.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2008 року - скасувати.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманої щорічної разової грошової допомоги інвалідам до 5 - го травня - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: А.Ю. Коротких
О.Г. Хрімлі