ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №2а- 8536 /08/1370
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 березня 2009 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
при секретарі Колтун Ю.М.
з участю позивача - ОСОБА_1.
представників:
від відповідача - не з'явились,
розглянувши справу у відкритому судовому засіданні в м.Львові за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації про стягнення невиплаченої і недоплаченої щорічної разової грошової допомоги,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1. звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації про стягнення невиплаченої і недоплаченої щорічної разової грошової допомоги в сумі 7162 грн. 55 коп.
Позивач в позовній заяві вважає, що йому всупереч вимог ч.1 ст.2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та п.3 ст.22 Конституції України разова грошова допомога учаснику бойових дій виплачувалась не в повному обсязі.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги уточнив та просить стягнути недоплачену щорічну разову грошову допомогу за 2007-2008 роки, просить їх задоволити.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, а тому справа розглядається у відповідності до вимог ч.4 ст.128 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями та від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007.
Позивач - ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження є учасником бойових дій, про що має відповідне посвідчення серії АБ №НОМЕР_1.
Згідно із положеннями частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ, в редакції від 9 липня 2007 року - щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Згідно з частиною 1 статті 17-1 цього ж Закону - щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
А тому, позивач у відповідності до згаданої статті правомірно визначив відповідача у даній справі, оскільки звернувся саме до того органу, на який законодавством покладено обов'язок виплачувати щорічну разову грошову допомогу.
В позовній заяві, позивач вважає, що у 2007-2008 роках грошова допомога йому виплачена не в повному обсязі, а саме - у 2007 року - 280 грн. 00 коп. (ст.29 Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік»); у 2008 році - 310 грн. 00 коп. (згідно ч.5 ст.12 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» за №107-VІ від 28.12.2007 року та Постанови Кабінету міністрів України за №183 від 12.03.2008 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань»).
Такі дії відповідача обумовлені тим, що законами України про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювалися інші, ніж встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», розміри щорічної одноразової грошової допомоги.
Суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.
Згідно рішення Конституційного Суду України про соціальні гарантії громадян від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнана такою що не відповідає Конституції України, зокрема, стаття 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою встановлювалася щорічна разова грошова допомога, зокрема, учасникам бойових дій в розмірі 280 грн. 00 коп., не відповідає Конституції України, тобто є неконституційною.
Згідно рішення Конституційного Суду України про соціальні гарантії громадян від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнана такою що не відповідає Конституції України, зокрема, підпункт "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесено зміни в ч.5 статті 12 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
В пунктах 4 та 6 цих рішень, Конституційний Суд України додатково зазначив, що його рішення має преюдиціальне значення, а саме - обставини, викладені в ньому, не потребують додаткового доказування при прийняті рішень судами.
У відповідності до вимог ч.4 ст.17-1 згаданого Закону, особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Згідно вимог ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та ст. 58 «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з наступними змінами та доповненнями, для осіб, що втратили працездатність, розмір прожиткового мінімуму, який у відповідності до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" тотожній з мінімальним розміром пенсії за віком, станом на день виплати згаданої разової допомоги становить 410 грн. 06 коп.- 2007 року та 481 грн. 00 коп. - 2008 року.
Таким чином, сума разової грошової допомоги, яка підлягала виплаті позивачу за 2007 рік становить 2050 грн. 30 коп. та 2405 грн. 00 коп. - 2008 рік.
Враховуючи наведені обставини, зокрема, те, що згаданим рішенням Конституційного Суду України визнана неконституційною стаття 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою встановлювалася інша, значно менша, щорічна разова грошова допомога, суд вважає дії відповідача по невиплаті разової щорічної грошової допомоги в повному обсязі за 2007 та 2008 роки протиправними, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню щодо стягнення 1770 грн. 30 коп., з врахуванням здійсненої виплати в сумі 280 грн. 00 коп. за 2007 рік, та 2095 грн. 00 коп. з врахуванням здійсненої виплати в сумі 310 грн. 00 коп. за 2008 рік.
З огляду на викладене, уточнені позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі не належить стягувати зі сторін спору.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Яворівському районної державної адміністрації Львівської області (код ЗКПО 03194163) , що знаходиться за адресою Львівська область, м.Яворів, вул.Шевченка, 8, на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), що проживає за адресою АДРЕСА_1, 3865 грн. 30 коп. разової щорічної допомоги учаснику бойових дій.
3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
4. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.Я.Мартинюк