Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" січня 2007 р. Справа № 14/495-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді , ,
при секретарі Безлепкіній І.П.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сумського акціонерного товариства фірми "Усе для дому" (м. Суми) (вх. № 4596 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 02.10.06 р. по справі № 14/495-06
за позовом Закритого акціонерного товариства "Бердичівмеблі" (м. Бердичів, Житомирської області)
до Сумського акціонерного товариства фірми "Усе для дому" (м. Суми)
про стягнення 20 908,78 грн., -
встановила:
У липні 2006 року Закрите акціонерне товариство "Бердичівмеблі" (м. Бердичів, Житомирської області) звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Сумського акціонерного товариства фірми "Усе для дому" (м. Суми) про стягнення 20 908,78 грн. заборгованості, з якої: 17 183,27 грн. боргу по оплаті поставленого товару відповідно до договору купівлі-продажу № 7 від 20.03.2003 р., укладеного між сторонами, 3 210,01 грн. пені та 515,50 грн. 3 % річних за несвоєчасну оплату, а також просило стягнути з відповідача судові витрати по справі.
Рішенням господарського суду Сумської області від 02 жовтня 2006 року по справі № 14/495-06 (суддя Миропольський С.О.) позов задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 17 183,27 грн. боргу, 3 210,01 грн. пені, 515,50 грн. 3 % річних, 209,09 грн. державного мита та 118,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 02.10.2006 р. та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Зокрема, в апеляційній скарзі Сумське АТ фірма "Усе для дому" посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про місце, день та час розгляду справи, своїх представників 23.01.2007 р. у судове засідання не направили, про неможливість прибуття у судове засідання з поважних причин суд не повідомили, у зв’язку з чим справа за апеляційною скаргою розглядається за наявними в ній матеріалами.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 02.10.2006 р. –без змін, виходячи з наступних підстав.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи обставин спору за яким встановив, що 20 березня 2003 року між ЗАТ "Бердичівмеблі" (продавець) та Сумським АТ фірмою "Усе для дому" (покупець) був укладений договір купівлі продажу продукції № 7, відповідно до умов якого позивач передав у власність відповідачу меблі, кількість і вартість яких зазначалась в видатковій накладній, а відповідач прийняв на себе зобов'язання здійснити 100 % оплату за отриманий товар на протязі 60 календарних днів з моменту його отримання, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 3.1 Договору).
Як встановив суд першої інстанції, відповідно до товарно-транспортної накладної № 135 від 26.05.2004 р. позивач відвантажив відповідачу меблі на загальну суму 27617,24 грн., однак відповідач, в порушення умов договору, за поставлений товар розрахувався лише частково в сумі 10 433,97 грн. і станом на день розгляду справи його заборгованість перед позивачем складає 17 183,27 грн.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України сторони повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, зокрема, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.
Згідно пункту 2 статті 625 чинного Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 3 210,01 грн., на думку суду першої інстанції правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки вони нараховані у відповідності з вимогами діючого законодавства.
Крім того, господарський суд Сумської області визнав вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 515,50 грн. також правомірними і обґрунтованими, оскільки вони нараховані у відповідності до пункту 4.2 спірного договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р.
Таким чином, оскільки відповідач не надав доказів погашення заборгованості або аргументованих заперечень проти позову, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 17 183,27 грн. боргу по оплаті поставленого товару відповідно до договору купівлі-продажу № 7 від 20.03.2003 р., 3 210,01 грн. пені та 515,50 грн. 3 % річних за несвоєчасну оплату визнані судом першої інстанції правомірними, обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, тому є підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення і прийнятого по справі рішення –без змін, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі статтею 43 цього ж Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Колегія суддів вважає, що позивач надав докази того, що він дійсно за товарно-транспортною накладною № 135 від 26.05.2004 р. відвантажив відповідачу меблі на загальну суму 27 617,24 грн., що підтверджується матеріалами справи, а господарський суд Сумської області належним чином дослідив та оцінив докази, які свідчать про невиконання відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо своєчасної і повної оплати за отриманий товар.
Враховуючи вимоги статті 526 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги ЗАТ "Бердичівмеблі" про стягнення з відповідача 17 183,27 грн. основного боргу обґрунтовані, правомірні, підтверджені належними доказами, у зв’язку з чим, підлягають задоволенню.
Слід також зазначити, що стаття 692 Цивільного кодексу України покладає на відповідача (покупця) обов’язок оплатити товар після його прийняття, а тому у разі прострочення оплати отриманого товару позивач (продавець) має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування, що і було зроблено позивачем. Тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 3 210,01 грн., колегія суддів вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до загальних засад відповідальності учасників господарських відносин, сторони у п. 4.2 договору передбачили відповідальність за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов’язань, шляхом застосування до правопорушника санкцій у вигляді сплати пені, що повністю відповідає вимогам розділу V Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР. У зв’язку з чим колегія суддів вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 515,50 грн. пені також є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Разом з тим, слід зазначити, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що господарський суд Сумської області не дослідив питання про поставку позивачем продукції неналежної якості, що впливає на розмір заборгованості відповідача, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки останній, відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема статті 678 Цивільного кодексу України, повинен був в разі невідповідності якості товару стандартам, технічним умовам, іншої документації, зразкам (еталонам) або умовам договору відмовитись від прийняття товару, а якщо вона вже оплачена, вимагати у встановленому порядку повернення оплачених сум та заміни товару, чого він в даному випадку не зробив, товар не повернув, не направив на адресу позивача доказів невідповідності цього товару державним стандартам та технічним умовам. Відповідно отриманий ним товар згідно статей 655, 691, 692 Цивільного кодексу України, має бути ним обов’язково оплачений.
Зокрема, надані відповідачем акти про прийняття товару за кількістю, комплектності та якістю підписані лише працівниками Сумського АТ фірми "Усе для дому", тому на думку колегії суддів, не можуть бути належними доказами, що підтверджують передання товару неналежної якості.
Виходячи з вищенаведеного вбачається, що позивач виконав свої зобов’язання, передбачені договором купівлі-продажу № 7 від 20.03.2003 р., і у повній відповідності з чинним законодавством матеріально обґрунтував та довів правомірність своїх позовних вимог до відповідача.
Відповідач же ні під час вирішення спору у господарському суді Сумської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного документального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених в апеляційній скарзі тверджень про відсутність у нього боргу перед позивачем.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Сумського АТ фірми "Усе для дому" позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Сумської області від 02.10.2006 р. по справі № 14/495-06 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
Керуючись статтями 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу Сумського акціонерного товариства фірми "Усе для дому" (м. Суми) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 02 жовтня 2006 року по справі № 14/495-06 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді