Україна
Харківський апеляційний господарський суд
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Адміністративна Головуючий по 1-й інстанції
справа №АС-13/319-06 суддя – Водолажська Н.С.
Доповідач по 2-й інстанції
суддя –Олійник В.Ф.
23 січня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Кравець Т.В., Істоміної О.А.
при секретарі –Крупі О.В.
за участю представників:
позивача –Костіна Н.В., Яковлева С.Л.
відповідача –Ларіна Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Чугуївської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області (вх.№ 4568Х/2-5)
на постанову господарського суду Харківської області від 31.10.2006 р. по адміністративній справі № АС-13/319-06
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрохолдінг Схід”, м. Чугуїв
до Чугуївської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області
про скасування повідомлення-рішення,-
в с т а н о в и л а :
У липні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрохолдінг Схід”, м. Чугуїв (далі ТОВ “Агрохолдінг Схід”) звернулось в суд з позовом до Чугуївської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області (далі Чугуївська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення Чугуївської ОДПІ № 0001382310/3 від 21.06.06 р. про застосування фінансових санкцій по ПДВ у розмірі 7189,5 грн. (основний платіж –4793,0 грн., фінансові санкції –2396,5 грн.) як неправомірне, посилаючись на відсутність порушень податкового законодавства, п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.95 р.
Постановою господарського суду Харківської області від 31.10.2006р. по адміністративній справі №АС-13/319-06 позов було задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення Чугуївської ОДПІ №0001382310/3 від 21.06.06 р. про застосування фінансових санкцій по ПДВ у розмірі 7189,5 грн. (основний платіж –793,0 грн., фінансові санкції –2396,5 грн.), стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Агрохолдінг Схід" 3,40 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі Чугуївської ОДПІ ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової ухвали про відмову в задоволенні позову з посиланням на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував суттєві обставини справи, дав невірну оцінку зібраним доказам, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого судом постановлено незаконну та необґрунтовану постанову.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 195 КАС України, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення виходячи із наступного.
Як видно із матеріалів справи судом першої інстанції було встановлено, що працівниками Чугуївська ОДПІ була проведена планова документальна перевірка підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 27.10.04 р. по 30.06.05 р., результати якої викладені в акті від 01.12.05 р. та в останньому вказано, що за результатами перевірки збільшено суму податкового зобов’язання на 4793,0 грн., обґрунтовуючи це тим, що ТОВ “Агрохолдінг Схід” віднесено до податкового кредиту ПДВ по податковим накладним за лютий 2005 р. №868 від 24.02.05 р. та за березень 2005 р. податкову накладну №57 від 21.03.05 р., отримані від ТОВ „Атон”, в яких був проставлений факсимільний підпис особи, яка їх оформила, чим ТОВ “Агрохолдінг Схід” були порушені вимоги п. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та наказу ДПА України № 165 від 30.05.97 р. „Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення”. В обґрунтування висновків акту перевірки відповідачем до матеріалів справи надані копії вищевказаних податкових накладних.
Позивач у позові, а його представники в судовому засіданні суду першої інстанції не заперечував проти того, що ними дійсно були отримані від продавця податкові накладні з факсимільним підписом, але вказав на те, що ними також були отримані податкові накладні з особистим підписом особи, яка їх оформлювала, які були надані відповідачу із первинною скаргою від 22.12.05 р.
Суд першої інстанції також зазначив, що відповідачем не взято до уваги те, що Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Тобто є спеціальним законом з питань бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Тоді як Закон України „Про ПДВ” є спеціальним законом з питань оподаткування і визначає платників ПДВ, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Пунктом 7.2.1 ст. 7 Закону України „Про ПДВ” визначено вичерпний перелік обов’язкових реквізитів податкової накладної, а саме: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
З аналізу наведеної норми випливає, що саме у відсутності перелічених обов’язкових реквізитів податкова накладна може вважатися оформленою з порушеннями приписів Закону.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що жодна норма цього Закону не надає права органам ДПС доповнювати перелік обов’язкових реквізитів, а тому вимоги перевіряючих щодо обов’язкового особистого підпису на податкових накладних є перевищенням їх повноважень, а тому висновки акту перевірки ґрунтуються на довільному тлумаченні норм чинного законодавства та не відповідають фактичним обставинам, що є неправомірним.
Колегія суддів погоджується з таким висновком та зазначає, що відповідно до п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 N 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N233/2037, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, в якому зазначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Тобто інших підстав для визнання податкової накладної фіктивною або недійсною діючі нормативні акти, які регулюють порядок нарахування, сплати податку на додану вартість та складання податкової накладної, не передбачають.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N88 від 24.05.95 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за N168/704, документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампа, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для виключення з податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем при придбанні товарів (робіт, послуг), на підставі вказаних вище податкових накладних.
Судом першої інстанції також було встановлено, що у зв’язку з виявленим порушенням керівником Чугуївської ОДПІ Харківської області було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001382310/0 від 13.12.05 р., яким позивачу нараховані податкові зобов’язання по ПДВ в сумі 4793,0 грн. та застосовані фінансові санкції в розмірі 2396,5 грн.
Оскільки вказане податкове повідомлення-рішення не є предметом даного спору, судом першої інстанції питання правомірності його прийняття не досліджувалося.
Підприємство скористалося правом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення №0001382310/0 від 13.12.05 р. і направило скарги до Чугуївської ОДПІ Харківської області від 22.12.05 р., до ДПА Харківської області від 20.02.06 р. та до ДПА України від 10.04.06 р. Рішеннями Чугуївської ОДПІ Харківської області від 09.02.06 р., ДПА Харківської області від 22.03.06 р. та ДПА України від 07.06.06 р. скарги платника податків були залишені без задоволення, а оскаржені податкові повідомлення-рішення без змін. Проте, з урахуванням рішень за результатами розгляду скарг, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001382310/1 від 10.02.06 р., № 0001382310/2 від 30.03.06 р. та № 0001382310/3 від 21.06.06 р. з однаковими сумами нарахованого ПДВ (4793,0 грн.) та застосованих фінансових санкцій (2396,5 грн.).
Оскільки податкові повідомлення-рішення № 0001382310/1 від 10.02.06 р. та № 0001382310/2 від 30.03.06 р. не є предметом позову, суд першої інстанції не досліджував правомірність їх прийняття.
Суд першої інстанції також зазначив, що при прийнятті оскарженого в даному провадженні податкового повідомлення-рішення №0001382310/3 від 21.06.06 р. відповідачем не взято до уваги те, що згідно до приписів п. 7.4.5 ст. 7 Закону України „Про ПДВ” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
З аналізу наведеної норми випливає, що Законом не передбачено нарахування ПДВ, а тільки встановлена відповідальність за дане порушення у вигляді фінансових санкцій, а тому донарахування податку зроблене всупереч приписам Закону.
Крім того, судом першої інстанції визнано встановленим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з урахуванням результатів розгляду скарг платника. В Законі України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлені підстави та порядок прийняття нового податкового повідомлення (повідомлення-рішення) з урахуванням результатів розгляду скарг в межах адміністративного оскарження. Законом не передбачено прийняття нового податкового повідомлення-рішення в разі незадоволення скарги (скарг) платника або без проведення донарахування податкових зобов’язань та/або застосованих фінансових санкцій.
За таких обставин у відповідача не було законного права приймати оскаржене податкове повідомлення-рішення на ті ж суми нарахованого ПДВ та застосованих санкцій, що і в оскарженому до Чугуївської ОДПІ Харківської області, ДПА Харківської області та ДПА України.
Судом першої інстанції не було прийнято пояснення представника відповідача щодо того, що оскаржене до суду податкове повідомлення-рішення було прийняте з метою доведення нового граничного строку для самостійної спати податку та санкцій, оскільки законодавчо встановлений такий порядок і він не передбачає прийняття нового податкового повідомлення-рішення, що фактично є повторним нарахуванням податку за повторним застосуванням фінансових санкцій.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки до таких висновків господарський суд першої інстанції прийшов при повному та всебічному з’ясуванні обставин справи та дослідженні доказів на їх підтвердження. Постанова господарського суду є обґрунтованою та законною, відповідає вимогам діючого законодавства, а тому колегія суддів не знаходить підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги, оскільки заперечення, наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ст.198, 206, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів апеляційного господарського суду одностайно,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Чугуївської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 31 жовтня 2006 року по адміністративній справі №АС-13/319-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Адміністративну справу №АС-13/319-06 повернути до господарського суду Харківської області.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Судді В. Олійник
Т. Кравець
О. Істоміна