Україна
Харківський апеляційний господарський суд
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Адміністративна Головуючий по 1-й інстанції
справа №АС-42/485-06 суддя –Яризько В.О.
Доповідач по 2-й інстанції
суддя –Олійник В.Ф.
23 січня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Кравець Т.В., Істоміної О.А.
при секретарі –Крупі О.В.
за участю представників:
позивача –Николайчук Є.Є.
відповідача – Гриб Т.О., Абашнік І.В., Шафаростова С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Харківській області, м. Харків (вх.№ 4418Х/2-5)
на постанову господарського суду Харківської області від 16.11.2006 р. по адміністративній справі № АС-42/485-06
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Красноградське АТП 16345”, м. Красноград Харківської області
до Державної інспекції з контролю за цінами в Харківській області, м. Харків
про відміну рішення,-
в с т а н о в и л а :
У вересні 2006 року Відкрите акціонерне товариство “Красноградське АТП 16345”, м. Красноград Харківської області (далі ВАТ “Красноградське АТП 16345”) звернулось в суд з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Харківській області, м. Харків (далі ДІ з контролю за цінами) про скасування рішення ДІ з контролю за цінами №38 від 02.06.06р. про застосування до ВАТ “Красноградське АТП 16345” економічних санкцій у розмірі 47813,94 грн., де 15937,98 грн. розмір безпідставно отриманої виручки та 31875,96 грн. штраф, як таке, що суперечить чинному законодавству та дійсним обставинам справи.
Постановою господарського суду Харківської області від 16.11.2006р. по адміністративній справі №АС-42/485-06 позов було задоволено, скасовано рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Харківській області № 38 від 02.06.2006р., стягнуто з державного бюджету на користь ВАТ "Красноградське АТП 16345" державне мито в сумі 3,40 грн.
В апеляційній скарзі Державної інспекції з контролю за цінами в Харківській області ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової ухвали про відмову в задоволенні позову з посиланням на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував суттєві обставини справи, дав невірну оцінку зібраним доказам, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого судом постановлено незаконну та необґрунтовану постанову.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 195 КАС України, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення виходячи із наступного.
Як видно із матеріалів справи судом першої інстанції було встановлено, що з 4 по 24 травня 2006р. ДІ з контролю за цінами було проведено перевірку ВАТ «Красноградське АТП 16345»з питань правильності застосування тарифів та послуг з перевезення пасажирів та багажу автомобільним транспортом, в результаті якої було складено акт №18258. Згідно до висновків акту №18258 було встановлено, що позивачем необґрунтовано отримано виручку в розмірі 13963,75 грн. за період з 15.08.05р. по 30.11.05р. при перевезенні пасажирів на міських маршрутах за рахунок завищення вартості проїзду та в сумі 1974,23 грн. за період з 15.09.05р. по 30.04.06р. на міжміських внутрішньо обласних маршрутах, в зв’язку з чим і було прийнято оскаржуване рішення ДІ з контролю за цінами №38 від 02.06.06р.
Судом першої інстанції також встановлено, що ВАТ “Красноградське АТП 16345” з 15.08.2005 року по З0.11.05 року надавав послуги з автобусних перевезень на міських маршрутах у м. Краснограді на підставі договору №2 від 01.04.2005року на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, який було укладено між ВАТ „Красноградське АТП 16345" та Красноградською районною державною адміністрацією, яка згідно з Законом України „Про автомобільний транспорт", постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. N176, наказом Міністерства транспорту України №21 від 21.01.98 року є замовником цих перевезень.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог вказує на те, що у період з 15.08.2005 року по З0.11.05 року вартість квитка у міському сполученні становила 0,80 гривні та згідно чинного законодавства була погоджена з замовником, Красноградською районною державною адміністрацією (копія листа №194 від 08.11.2005 року надається, а.с.35).
Претензій та зауважень від замовника перевезень стосовно вартості проїзду у міському транспорті у період з 15.08.2005 року по З0.11.05 року до ВАТ «Красноградське АТП 16345»не надходило.
Також позивач у період з 15.09.2005 року по 30.04.2006 року здійснював перевезення пасажирів на міжміському внутрішньо обласному маршруті згідно договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом №20 від 14.05.2003 року, договорів про продовження дії договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом №117 від 22.12.2003 року, №245 від 02.02.2004 року, № 373 від 21.02.2005 року та договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом №491 від17.02.2006 року, який було укладено між ВАТ „Красноградське АТП 16345" та Харківською обласною державною адміністрацією, яка згідно з Законом України „Про автомобільний транспорт", постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. N176, наказом Міністерства транспорту України №21 від 21.01.98 року є замовником цих перевезень.
На виконання вимог Закону України „Про автомобільний транспорт", постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. N176, наказу Міністерства транспорту України №21 від 21.01.98 року, позивачем було укладено договір №48 від 25.12.2002 року про обслуговування пасажирів автомобільним транспортом на міжміських та приміських маршрутах з ВАТ „ХПАС".
Тариф на перевезення пасажирів у мікроавтобусі ГАЗ 32213, який позивач використовував для перевезення пасажирів у міжміському сполученні, було встановлено у розмірі 0,10 гривні за 1 пасажиро-кілометр без урахування витрат пов'язаних з обслуговуванням пасажирів на автовокзалах, страхових платежів, тощо.
Позивач зазначив, що встановлюючи тарифи на міжміські перевезення він керувався виключно чинним законодавством України та розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації № 412 від 25.08.2005 р.(а. с. 34), яким тариф на перевезення пасажирів у мікроавтобусі ГАЗ 32213 було встановлено у розмірі 0,10 гривні за 1 пасажиро-кілометр без урахування витрат, пов'язаних з обслуговуванням пасажирів на автовокзалах, страхових платежів, тощо, так як цей мікроавтобус за своєю конструкцією та обладнанням пристосований до міжміських перевезень, поза проходом не має місць для стояння .
Тарифи на перевезення було узгоджено з замовником перевезень.
Як встановлено судом першої інстанції, реалізацією квитків, згідно чинного законодавства, та договору займалося ВАТ „ХПАС", який одержував від цієї діяльності прибуток 10-11 % від вартості квитку.
При реалізації квитків та оформленні відповідної документації працівники ВАТ „ХПАС" у вищезазначений період, допустили систематичні помилки. Так наприклад, згідно відомості №6035200015А28070 від 28.03.06 року Красноградська автостанція помилково відносить мікроавтобус Газель державний номер (д/н) 014-26 до 2-го класу, але застосовує тариф м'якого автобусу, а у зворотньому напрямку, згідно відомості №60352000017А60151 від 28.03.06 року автостанція №1 м.Харків вже відносить мікроавтобус Газель д/н 014-26 до м’якого класу, та застосовує тариф м'якого автобусу. Згідно відомості № 60384000015А27764 від 29.04.06 року Красноградська автостанція помилково відносить мікроавтобус Газель д/н 014-26 до 2-го класу, але застосовує тариф м'якого автобусу, а у зворотньому напрямку,згідно відомості №60384000035А60003 від 29.04.06 року автостанція №1 м.Харків вже відносить мікроавтобус Газель держ.ном. 014-26 до м"якого класу, та застосовує тариф м'якого автобусу і т.д.(копії відомостей додаються).
Саме завдяки цим помилкам у спеціалістів Державної інспекції з контролю за цінами склалося враження, що ВАТ „Красноградське АТП 16345" необґрунтовано отримало прибуток у розмірі 1974,23 гривні здійснюючи перевезення пасажирів на міжміському внутрішньо обласному сполученні.
Претензій та зауважень з боку замовника перевезень стосовно вартості проїзду у міжміському транспорті у зазначений період не надходило.
Стосовно перевезень на міжміських маршрутах відповідач зазначає, що позивач застосовував вартість квитка із розрахунку 0,1236грн. з ПДВ за 1 пасажиро-кілометр, замість 0,12грн. з ПДВ, затвердженого розпорядженням Харківської обласної держадміністрації від 25.08.2005р. №412.
З матеріалів справи також вбачається, що 01.04.05р. між позивачем та Красноградською районною державною адміністрацією, яка згідно з Законом України „Про автомобільний транспорт", постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. N176, наказом Міністерства транспорту України №21 від 21.01.98 року є замовником пасажирських перевезень, було укладено договір №2 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом.
У період з 15.08.2005 року по З0.11.05 року вартість квитка у міському сполученні становила 0.80 гривні та згідно чинного законодавства 26.08.05р. була погоджена з замовником, Красноградською районною державною адміністрацією, що підтверджується листом №01-10/3782 від 04.11.2005р.(а.с. 35)
Відповідач в обґрунтування своїх заперечень по суті позову вказував на те, що Красноградська райдержадміністрація, як замовник на міських маршрутах, не має права встановлювати та регулювати тарифи на перевезення пасажирів, а такі повноваження мають тільки міські держадміністрації згідно до постанови Кабінету Міністрів України №1548 від 25.12.96р., але суд першої інстанції не прийняв вказаних заперечень стосовно того, що Красноградська районна державна адміністрація не має права встановлювати чи змінювати тарифи на перевезення, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 25.12.96р. №1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)", якою таке право надано тільки міським державним адміністраціям, оскільки м. Красноград не має поділу на міську та районну територіальну громаду, тому владні повноваження у місті Краснограді та Красноградському районі виконує Красноградська районна державна адміністрація.
Суд першої інстанції також зазначив, що таке погодження позивачем тарифів у розмірі 0,80грн. з Красноградською районною державною адміністрацією не оскаржено, не визнано незаконним, тому для позивача є діючим та обов’язковим до виконання, в зв’язку з чим відповідач необґрунтовано вважає самостійним завищення позивачем вартість проїзду у міському сполученні.
Стосовно встановлених відповідачем завищень тарифів на міжміських внутрішньообласних пасажирських перевезень суд зазначає, що згідно розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації №412 від 25.09.2005р., тариф на перевезення пасажирів у мікроавтобусі ГАЗ 32213 було встановлено у розмірі 0,10 гривні за 1 пасажиро-кілометр без урахування витрат, пов'язаних з обслуговуванням пасажирів на автовокзалах, страхових платежів, тощо.
Позивач зазначив, що ним застосовувався саме цей тариф, а спір виник на тій підставі, що автостанціями, які продають квитки на міжміські маршрути, помилково були віднесені мікроавтобус Газель 32213 до 2-го класу комфортності але із застосуванням тарифу м’якого автобусу, а повинні були відносити до м’якого класу.
Згідно наданих позивачем технічного паспорту та технічного опису на даний мікроавтобус встановлено, що цей мікроавтобус Газель 32213 за своєю конструкцією та обладнанням пристосований до міжміських перевезень з кількістю пасажирських місць - 12, не враховуючи місця водія, поза проходом не має місць для стояння та відсутні поручні для тримання стоячих пасажирів, що дає право застосовувати до такого мікроавтобусу тариф м’якого автобусу.
Із матеріалів справи вбачається, що при реалізації квитків та оформленні відповідної документації працівники ВАТ „ХПАС" у вищезазначений період, допустили помилки. Таким чином, відповідальність за правильність оформлення білетно-облікової продукції несе ВАТ "ХПАС", а не позивач, тому відповідачем неправомірно встановлено позивачу надлишок прибутку в розмірі 1974,23грн. при наданні послуг на міжміських перевезеннях.
Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем не було спростовано зазначені позивачем твердження та не доведено правомірності винесення свого рішення. З цих підстав суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки до таких висновків господарський суд першої інстанції прийшов при повному та всебічному з’ясуванні обставин справи та дослідженні доказів на їх підтвердження. Постанова господарського суду є обґрунтованою та законною, відповідає вимогам діючого законодавства, а тому колегія суддів не знаходить підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги, оскільки заперечення, наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ст.198, 206, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів апеляційного господарського суду одностайно,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Харківській області, м. Харків залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 16 листопада 2006 року по адміністративній справі №АС-42/485-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Адміністративну справу №АС-42/485-06 повернути до господарського суду Харківської області.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Судді В. Олійник
Т. Кравець
О. Істоміна