Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2007 року                                                            Справа №АС-46/418-06

Судова колегія у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П.,

                                         суддя Лакіза В.В. , суддя Токар М.В.

при секретарі Саутенко К.О.

за участю представників:

позивача –Любімий О.М. дов. №305/56 від 20.09.2005 р.,

відповідача – Лепьошкіна  О.М. дов. № 36/01-505 від 25.01.2007 р., Шпак В.В. дов.   №01/01-9896 від 25.11.05 р. ( після перерви не з”явився), Решетняк І.В., дов. 36/36-519 від 18.07.05р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача вх. №3766Х/1-10 на постанову господарського суду Харківської області від 26.09.2006 р. по справі № АС-46/418-06     

за позовом Харківського державного  авіаційного виробничого підприємства орденів Жовтневої Революції та Трудового червоного прапору, м. Харків,

до  Харківської митниці, м. Харків,

про скасування податкових повідомлень

встановила:

          Позивач в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, звернувся до Господарського суду Харківської області з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень від 19.07.06р. № 113 та від 19.07.06р. № 114 та про визнання відсутності компетенції відповідача на самостійне визначення податкового зобов’язання позивача у вигляді ввізного мита із застосуванням приписів пп. г) пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. 11.09.06р. позивач  надав заяву про зміну предмету позову та доповнив позовні вимоги, в яких просив суд скасувати податкові повідомлення від 09.08.06р. № 115 та від 09.08.06р. № 116, раніше заявлені вимоги залишити без змін.

Постановою Господарського суду Харківської області від 26.09.06 (суддя –Ільїн О.В.) позовні вимоги задоволено частково: скасувано податкові повідомлення від 19.07.06 р. № 113 та від 19.07.06 р. № 114. В задоволенні позовних вимог в  іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з Постановою Господарського суду Харківської області від 26.09.06р., позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати судове рішення суду першої інстанції повністю та постановити нове судове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги повністю. Апеляційну скаргу подано на підставі неповного з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають суттєве значення для розгляду справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права. Свої апеляційні вимоги позивач ґрунтує на тому, що суд першої інстанції не з’ясував обставин, які спричинили складення та направлення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень, а також жодним чином не дослідив обставин, що є підставою для самостійного визначення відповідачем податкових зобов’язань з ввізного мита в даній справі. Окремо позивач вказує, що суд першої інстанції не дослідив які саме дії (бездіяльність) позивача, підтверджені належними доказами, свідчать про вчинення позивачем порушення вимог частини 4 ст. 12 Закону України “Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків”, чим спричинено нарахування податкових зобов’язань з ввізного мита, що вбачається з оскаржуваних податкових повідомлень.

З цього приводу позивач вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме приписів частини 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно обов’язковості всебічності та повноти з’ясування усіх обставин адміністративної справи.

Відповідач надав до Харківського апеляційного господарського суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вказує, що він вважає Постанову Господарського суду Харківської області від 26.09.06р. обґрунтованою та правомірною з тих причин, що відповідач, як орган державної влади, під час ухвалення оскаржуваних податкових повідомлень керувався приписами Митного кодексу України, Закону України “Про Єдиний митний тариф”, Закону України “Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків”, а також діяв на підставі та у межах повноважень, визначених для митних органів ст.ст. 2, 4, 6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Протягом розгляду справи в судових засіданнях 29.11.06р., 20.12.06.р., 29.01.07р.  були оголошені перерви з метою витребування додаткових доказів та письмових пояснень по справі.

01 лютого 2007р.  розгляд справи було продовжено.

Дослідивши всебічність та повноту перевірки обставин справи, а також застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, надавши правову оцінку доказам, які залучено до матеріалів справи, заслухавши повноважних представників сторін у судових засіданнях, судова колегія  встановила наступне.

Позивач в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, звернувся до господарського суду Харківської області з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень від 19.07.06р. № 113 та від 19.07.06р. № 114 та про визнання відсутності компетенції відповідача на самостійне визначення податкового зобов’язання позивача у вигляді ввізного мита із застосуванням приписів пп. г) пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. 11.09.06р. позивач  надав заяву про зміну предмету позову та доповнив позовні вимоги, в яких просив суд скасувати податкові повідомлення від 09.08.06р.№ 115 та від 09.08.06р. № 116, раніше заявлені вимоги  просив залишити без змін.

Як вбачається з матеріалів срави, Харківською митницею  була проведена планова перевірка стану дотримання позивачем законодавства України з окремих питань митної справи за період з 01.01.2005 р. по 31.03.2006 р.          За результатами проведення перевірки стану дотримання Харківським державним авіаційним виробничим підприєством законодавства України з окремих питань митної справи відповідачем було складено акт № 0001/6/800000000/14308894 від 26.06.2006 р.У вказаному акті зазначено, що на момент завершення перевірки позивачем не здійснено повного розрахунку з державним бюджетом та не сплачено 240296,76 грн. ввізного мита за період з 01.04.2005 р. до 31.03.2006 р.,  а також пеню за вказаний період та пеню за липень, вересень та 4 квартал 2003 р.

          На підставі вказаного акту відповідачем були направлені позивачеві податкові повідомлення від 19.07.2006 р. № 113 та від 19.07.2006 р.  № 114, за якими відповідач визначив позивачеві суму податкового зобов’язання по ввізному миту у розмірі 240296,75 грн. та пеню у розмірі 32821,59 грн.

          Основні вимоги стосовно складення та направлення податкових повідомлень органами митної служби встановлено відповідно до Порядку підготовки та направлення митними органами податкових повідомлень платникам податків, установлення й експлуатації дощок податкових повідомлень, що затверджений наказом Державної митної служби України № 370 від 11.05.2006 р. та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.05.2006 р. за № 613/12487.

          За змістом вказаного нормативно-правового акту відповідачу надано право складати податкові повідомлення за формами “Р” та “Ш”, які затверджено у додатках 1 та 2.          Оскаржувані позивачем податкові повідомлення від 19.07.2006 р. № 113 та від 19.07.2006 р.  № 114,  не відповідають жодній з наведених форм та не містять обов’язкових інформаційних посилань щодо документальних підстав самостійного визначення суми податкових зобов’язань позивача.

          Як вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення від 19.07.2006 р. № 113 та від 19.07.2006 р.  № 114 були складені за формою “Ю”.

Позивач відповідно до ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскаржив отримані податкові повідомлення в адміністративному порядку шляхом направлення відповідної скарги від 31.07.06р. № 304/629-2972, посилаючись на те, що вони заповнені за старою формою, яку було змінено Наказом Держмитслужби України від 11.05.2006 р. № 370.

          Дану скаргу Харківська митниця залишила без розгляду та повернула її позивачу. Харківською митницею в процесі процедури адміністративного оскарження, яка була розпочата подачею зазначеною скарги позивача, податкові повідомлення від 19.07.2006 р. № 113 та від 19.07.2006 р.  № 114 за формою “Ю”  не були  скасовані, при цьому видані та направлені позивачу  податкові повідомлення  від 09.08.06р. №№ 115, 116  за формою “Р”, передбаченою наказом Держмитслужби України від 11.05.2006 р. № 370 .

          Зазначене свідчить про фактичне визнання відповідачем невідповідності податкових повідомлень №№ 113, 114 від 19.07.2006 р. формі, передбаченій наказом Держмитслужби України від 11.05.2006 р. № 370.

          Таким чином, колегія суддів  вважає обгрунтованими позовні вимоги позивачаї про скасування податкових повідомлень №№ 113, 114 від 19.07.2006 р.

          Судова колегія вважає також необхідним задовольнити позовні вимоги позивача про скасування податкових повідомлень №№ 115, 116, виходячи з наступного.

          Як вже зазначалося, в результаті адміністративного оскарження повідомлень №№ 113, 114 від 19.07.2006 р.  скарга позивача була залишена без розгляду та повернена  позивачу. Податкові повідомлення від 19.07.2006 р. № 113 та від 19.07.2006 р.  № 114 за формою “Ю”  не були  скасовані, при цьому видані та направлені позивачу нові податкові повідомлення від 09.08.06р. № 115 на суму ввізного мита 240296,75 грн. та від 09.08.06р. № 116 на суму пені (за ввізне мито) 32821,59 грн.( за формою “Р”, передбаченою наказом Держмитслужби України від 11.05.2006 р. № 370).

          

Відповідно до вимог пп. 5.2 п. 5 Порядку підготовки та направлення митними органами податкових повідомлень платникам податків, установлення й  експлуатації дощок податкових повідомлень, що затверджений наказом ДМСУ від 11.05.2006 р. № 370, встановлено лише два випадки, коли митний орган за результатами розгляду скарги платника податків направляє платникові податків нові повідомлення, а саме:

- у разі часткового скасування повідомлення (на підставі раніше прийнятого рішення митного органу, нарахованої суми податкового зобов’язання);

-          у разі збільшення митним органом суми податкового зобов’язання направляється платнику податків окреме податкове повідомлення на суму збільшення податкового зобов’язання.

З матеріалів справи вбачається, що сума податкових зобов’язань, визначених податковими повідомленнями від 19.07.06 р. № 113 та від 19.07.06 р. № 114 дорівнює сумі податкових зобов’язань, визначених податковими повідомленнями від 09.08.06 р. № 115 та від 09.08.06 р. № 116.

     У той же час податкові повідомлення від 19.07.06 р. № 113 та від 19.07.06 р. № 114 не можна вважати відкликаними, тому що за вимогами пп. 6.4 та пп. 6.5 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено вичерпний перелік випадків відкликання податкових повідомлень, існування жодного з яких відповідач не довів.

Таким чином, оскільки скаргу позивача на податкові повідомлення від 19.07.2006 р. №№ 113, 114 залишено без розгляду, відповідач не мав права направляти позивачу нові податкові повідомлення від 09.08.2006 р. №№ 115, 116. При цьому слід зазначити, що на момент звернення до суду позивач мав чинні податкові повідомлення від 19.07.2006 р. №№ 113, 114, а також від 09.08.2006 р. №№ 115, 116, якими повторно визначено одну й ту ж саму суму податкових зобов’язань.

За таких підстав, дії відповідача по складанню та направленню податкових повідомлень від 09.08.2006 р. №№ 115, 116  не відповідають вимогам чинного законодавства. Слід також  зазначити, що  в податкових повідомленнях від 09.08.2006 р. №№ 115, 116 не містится посилань як на акт перевірки відповідача,  і на установлені порушення чинного законодавства, які були виялені за результатами перевірки.

Згідно пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб”єкта владних повноважень обов”язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, однак  відповідач не надав суду доказів обгрунтування правомірності винесенння оскаржуваних податкових повідомлень.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач  на підставі Свідоцтва про реєстрацію інвестиційного проекту від 21.11.02 р. № 100 є виконавцем проекту  “Організація виробництва і випуск першої партії літаків моделей АН-140, АН-74ТК-300, АН-74ТК-300 (П)” та учасником Технологічного парку “Інститут монокристалів”, на якого розповсюджується дія Закону України “Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків”.

Відповідно до приписів частини 2 ст. 19 Закону України Закону України ”Про Єдиний митний тариф” встановлено, що для проектів технологічних парків справляння ввізного мита здійснюється з урахуванням положень, установлених Законом України "Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків".

     Як  вбачається з Акту про результати проведення перевірки стану дотримання Харківським державним авіаційним виробничим підприємством законодавства з окремих питань митної справи від 26.06.06 р. № 0001/6/800000000/14308894, нарахування відповідачем податкових зобов’язань за оскаржуваними податковими повідомленнями відбулось внаслідок встановлення фактів нецільового використання позивачем товарів, ввезених на митну територію України із застосуванням спеціального режиму оподаткування операцій учасників технологічних парків, який передбачає звільнення від сплати мита під час ввезення товарів, які використовуються для потреб виконання проекту технологічного парку.

     Позивач у своїх поясненнях проти фактів нецільового використання товарів не заперечував, але звертав увагу суду на ті обставини, що згідно з приписами частини 4 ст. 12 Закону України "Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків" у разі нецільового використання товарів позивач зобов’язаний самостійно збільшити суму ввізного мита за наслідками відповідного податкового періоду.

     З цього приводу позивач зазначає про відсутність повноважень відповідача на визначення податкових зобов’язань у разі нецільового використання товарів в межах виконання проекту технологічного парку, оскільки законом встановлено єдиний спосіб визначення податкових зобов’язань, а саме їх збільшення позивачем у наступному податковому періоді.

Відповідно  до вимог частини 4 ст. 12 Закону України "Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків" у разі нецільового використання ввезених на територію України матеріалів, устаткування, обладнання, комплектуючих та інших товарів, не для потреб реалізації проектів технологічних парків, суми ввізного мита та податку на додану вартість, що нараховуються згідно з митним законодавством України та відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість", підлягають стягненню до Державного бюджету України. При цьому платник податку зобов'язаний збільшити податкові зобов'язання за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке порушення, на суму ввізного мита та податку на додану вартість, що мала бути сплачена при ввезенні на територію України таких товарів, а також сплатити пеню, нараховану на таку суму податків, виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на день збільшення податкового зобов'язання, за період їх нецільового використання.

     Виходячи з цього, спеціальним законодавством визначено єдиний спосіб збільшення податкових зобов’язань у разі нецільового використання ввезених на територію України товарів, не для потреб реалізації проектів технологічних парків, а саме (як правомірно вказує позивач) шляхом збільшення позивачем податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке порушення, на суму ввізного мита, що мала бути сплачена при ввезенні на територію України таких товарів.    Обов’язок збільшення податкових зобов’язань у цьому випадку покладено на позивача.

      Як вбачається з матеріалів справи, позивач до моменту звернення в суд  самостійно визначив суму мита, яка підлягає сплаті до Державного бюджету у зв’язку  з нецільовим використанням товарів, ввезених для потреб виконання проекту технологічного парку та надав відповідачу письмовий  розрахунок довільної форми.Тобто, позивач не  заперечує проти існування обов’язку визначення та збільшення податкових зобов’язань з ввізного мита у сумі 240296,75 грн.

          Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільвими фондами” запроваджено єдиний спосіб збільшення податкових  зобов’язань платником податків –шляхом надання податкової декларації.

Проте, судова колегія зазначає, що податковим та митним законодавством не встановлено межі податкового періоду для ввізного мита, а також не передбачено податкової декларації з ввізного мита (за виключенням вантажної митної декларації, яка складається в момент розмитнення товару). За цих обставин Законом України "Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків" не визначено строк виконання позивачем зобов’язання щодо збільшення податкових зобов'язань з ввізного мита, а встановлено лише спосіб виконання цього зобов’язання.

Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлює,  що податкове зобов”язання –зобов”язання платників податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до приписів частини 2 ст. 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає обгрунтованими вимоги позивача про визнання відсутності компетенції відповідача на самостійне визначення податкового зобов’язання позивача у вигляді ввізного мита із застосуванням приписів пп. г) пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Як вже зазначалось,відповідно  до вимог частини 4 ст. 12 Закону України "Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків" у разі нецільового використання ввезених на територію України матеріалів, устаткування, обладнання, комплектуючих та інших товарів, не для потреб реалізації проектів технологічних парків, суми ввізного мита та податку на додану вартість, що нараховуються згідно з митним законодавством України та відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість", підлягають стягненню до Державного бюджету України.

Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлює, що органи, уповноважені здійснювати  заходи з погашення податкового боргу (далі – органи стягнення ), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції. Відповідно до вказазаного закону  митні органи  не включені до органів стягнення , а  включені до переліку контролюючих органів.

          Як вбачається з наведеного вище, позивач правомірно наголошує про відсутність компетенції відповідача на визначення податкових зобов’язань відповідно до Закону України "Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків"  в зазначеному  випадку, про що він вказав у наданих  суду поясненнях.

          Стосовно визначення відповідачем пені у сумі 32821,59 грн. колегією суддів встановлено наступне.

     Обов’язок нарахування пені на несплачене ввізне мито у разі нецільового використання товарів передбачено частиною 4 ст. 12 Закону України "Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків", де зазначено, що у разі нецільового використання ввезених на територію України товарів не для потреб реалізації проектів технологічних парків позивач має сплатити пеню, нараховану на суму податків, виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на день збільшення податкового зобов'язання, за період їх нецільового використання.     При цьому,  що закон не містить повноваження нарахування пені для відповідача, що підтверджується відсутністю цих же повноважень у Порядку підготовки та направлення митними органами податкових повідомлень платникам податків, установлення й експлуатації дощок податкових повідомлень, що затверджений наказом ДМСУ від 11.05.06 № 370.

     Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про  неправомірність  винесення відповідачем податкових повідомлень щодо нарахування та визначення пені  в суму 32821, 59грн.           

Враховуючи викладене, судом першої інстанції при прийнятті постанови від 26.09.2006 р. по справі № АС-46/418-06 були порушені норми матеріального права, в зв”язку з чим судова колегія вважає, що апеляційна скарга  позивача підлягає задоволенню, а постанова господарського суду Харківської області від 26.09.2006 р. по справі № АС-46/418-06 підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.3 ст.198, п.4 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст.ст. 207, 209 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного господарського суду

постановила:

 

 Апеляційну скаргу  позивача задовольнити.

          Постанову господарського суду Харківської області від 26.09.2006 р. по справі № АС-46/418-06  скасувати.

        Позовні вимоги задовольнити.

          Скасувати податкове повідомлення Харківської митниці  від 19.07.06р. №113 податкове повідомлення Харківської митниці  від 19.07.06р. №114, податкове повідомлення Харківської митниці  від 09.08.06р. №115 та податкове повідомлення Харківської митниці від 09.08.06р. №116.

         Визнати  відсутность компетенції відповідача на самостійне визначення податкового зобов’язання позивача у вигляді ввізного мита із застосуванням приписів пп. г) пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова  може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.

Справу повернути до господарського суду Харківської області.  

Постанову в повному обсязі складено 02.02.2007 р.

         Головуючий суддя                                                                 Бондаренко В.П.  

                                суддя                                                                  Лакіза В.В.  

               суддя                                                                  Токар М.В.