КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-23216/08 Головуючий у І інстанції - Соколов О.О.
Суддя-доповідач - Горяйнов А.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді - Горяйнова А.М.,
суддів - Хрімлі О.Г. та Шведа Е.Ю.,
при секретарі - Доник М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації на постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 16 травня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації про стягнення недоплаченої суми разової грошової допомоги, передбаченої ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2005-2007 роки,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2008 рокуОСОБА_1. звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації суму недоплаченої разової грошової допомоги як учаснику війни за 2005-2007 роки у розмірі 3148 грн. 18 коп.
Постановою Городнянського районного суду Чернігівської області від 16 травня2008 року позовні вимогиОСОБА_1. було задоволено частково та стягнуто на користь позивача 1175 грн. 18 коп.
Головне управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, не погоджуючись із прийнятою постановою, звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду від 16 травня2008 року та ухвалити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позивачу щорічно виплачувалася разова грошова допомога до 5 травня на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік». На момент здійснення виплати вказані норми були чинними. Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007, згідно якого Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визнано таким, що не відповідає Конституції України було прийнято лише 09 липня 2007 року, тобто після здійснення вказаних виплат позивачу. За таких обставин відповідач вважає, що діяв у межах, встановлених чинним законодавством та не порушив прав позивача.
Представник відповідача також направив до суду доповнення до апеляційної скарги та просив розглянути справу без особистої участі представника Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації.
ОСОБА_1., належним чином повідомлена про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилася. Письмових заперечень проти апеляційної скарги до суду не направила та на пропозицію судді-доповідача, викладену в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, нових доказів в обґрунтування своїх вимог не надала. У відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України дана обставина не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обставини, на які посилається відповідач, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації задовольнити - скасувати постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 16 травня2008 року та ухвалити нову виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та у зв'язку із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права неправильно вирішено справу або питання.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що на позивача поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскількиОСОБА_1. є учасником війни, що підтверджується посвідченням серіїНОМЕР_1, копія якого міститься в матеріалах справи.
У відповідності до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції, що діяла на час прийняття постанови судом першої інстанції, учасникам війни щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Як було встановлено судом першої інстанції, протягом 2005-2007 років вказана допомога виплачувалася позивачу у меншому розмірі, ніж передбачений вищезазначеним Законом.
В зв'язку з викладеним судом першої інстанції було зроблено висновок про те, що позивач має право на виплату частини щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2005-2007 роки, що не була виплачена раніше.
Проте, в задоволенні позовних вимог за 2005-2006 роки було відмовлено з тих підстав, що Законом України «Про державний бюджет на 2005 рік» та Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» на відповідні роки зупинено дію ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Рішення про визнання зазначених законів такими, що не відповідають Конституції України Конституційним Судом України - не приймалося.
Разом з тим, даючи оцінку спірним правовідносинам судом першої інстанції не було враховано причини та наслідки пропуску позивачем процесуального строку звернення до суду з позовом в частині зазначених вимог.
Так, за загальним правилом, встановленим ст. 99 КАС України позивач має право звернутися до адміністративного суду за захистом своїх прав в межах річного строку.
Позивач звернулася за захистом своїх прав у березні 2008 року. При цьому жодних заяв про поновлення строку апеляційного оскарження до суду не направляла, в судове засідання не з'явилася та, відповідно, не заявила клопотання про поновлення процесуального строку, встановленого ст. 99 КАС України.
Користуючись правом, наданим ч. 1 ст. 100 КАС України представник відповідача у своїх письмових запереченнях проти позову наполягав на застосуванні наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду та з цієї підстави просив відмовитиОСОБА_1. у задоволенні вимог за 2005-2006 роки.
У відповідності до п. 14 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» № 2 від 06 березня 2008 року у разі відсутності підстав для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку. При цьому такий висновок суду повинен міститися в постанові, прийнятій за результатами розгляду справи.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що позовОСОБА_1. в частині вимог щодо виплати недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2005-2006 рік не підлягає задоволенню у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, а не з підстав, зазначених судом першої інстанції. Тому колегія суддів приходить до висновку, що постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 16 травня2008 року слід змінити в частині підстав, якими обґрунтовується рішення про відмову в задоволенні позовних вимог за 2005-2006 рік.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимогОСОБА_1. за 2007 рік суд першої інстанції виходив з того, що позивачу було виплачено щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику війни у розмірі, встановленому Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» - 55 грн. 00 коп. В той час як Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено виплату вказаної допомоги у більшому розмірі - трьох мінімальних пенсій за віком.
Зважаючи на те, що рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визнано таким, що не відповідає Конституції України, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що необхідно зобов'язати відповідача виплатитиОСОБА_1. разову грошову допомогу за 2007 рік у розмірі 1175 грн. 18 коп.
Проте з таким висновком суду першої інстанції неможливо погодитися.
За своїм характером разова грошова допомога, передбачена ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є видом соціальної допомоги, що виплачується до 5 травня відповідного року.
Згідно довідки Управління правці та соціального захисту населення Городнянської районної державної адміністрації № 570 від 04 березня 2008 року разова грошова допомога до дня Перемоги у 2007 році виплаченаОСОБА_1. у розмірі 55 грн. 00 коп. Вказана сума виплачена позивачу у квітні 2007 року в повному розмірі, передбаченому законодавством, яке діяло на час виплати та недоплат не існує.
При розгляді справи в суді першої інстанції не було враховано того, що дія ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою передбачено виплату допомоги у більшому розмірі, на момент виплати позивачу зазначеної допомоги була зупинена підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині, що суперечила Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визнано таким, що не відповідає Конституції України з прийняттям рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007.
Відповідно до п. 3 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 09 липня 2007 року.
Згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певних правовідносин застосовується той закон або нормативно-правовий акт, під час дії якого вони існували.
Оскільки виплата позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2007 році як учаснику війни була здійснена до 09 липня 2007 року, то правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем з приводу її виплати, повинні були врегульовуватися діючим у той час Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
З огляду на те, що відповідачем була нарахована та виплачена позивачу допомогу до 5 травня в розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», колегія суддів приходить до висновку що він діяв правомірно та виконав взяті державою на себе зобов'язання у повному обсязі.
За таких обставин вимогаОСОБА_1. про стягнення суми недоплаченої допомоги, передбаченої ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2007 рік не підлягають задоволенню.
Враховуючи, що у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації задовольнити, постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 16 травня2008 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації - задовольнити.
Постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 16 травня 2008 року - скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1і - відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня її складення в повному обсязі, тобто з 28 липня 2009 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.М. Горяйнов
Судді О.Г. Хрімлі
Е.Ю. Швед