Справа № 2-419/2009

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

06 серпня 2009 року                                                                                                         м.Мена                              Менський районний суд Чернігівської області

в складі:  головуючого – судді                              Кухти В.О.

                 при секретарі                                          Зубкович Н.Ф.

         з участю представника позивача, відповідача, третьої особи ОСОБА_1 та представника третьої особи ВАТ «Ерсте Банк»

            розглянувши у відкритому  судовому засіданні в приміщенні суду в м. Мена цивільну справу за позовом ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі гарант» до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, -

В с т а н о в и в :

ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі гарант» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 у якому зазначено, що 04.01.2008 року з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода під час якої був пошкоджений автомобіль «Шеврове АВЕО», яким той керував. Цей автомобіль належить ОСОБА_1 та застрахований у позивача. На виконання умов договору позивач сплатив страхове відшкодування за ремонт автомобіля в сумі 16714 грн. 51 коп.. Оскільки причиною ДТП є грубе порушення відповідачем ОСОБА_3 дорожнього руху, що встановлено постановою суду, то згідно умов договору позивач має право регресної вимоги до відповідача. У зв’язку з цим позивач просить стягнути зазначену суму з відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, осилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги заперечив посилаючись на те, що ДТП сталася внаслідок проїзду на заборонний сигнал світлофора, що відповідно до п.4.2.2 ОСОБА_3 добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №119 (далі – ОСОБА_3) не відноситься до страхових випадків. Таким чином пункти договору де йдеться про часткове відшкодування шкоди спричиненої грубим порушенням правил дорожнього руху (в тому числі проїзд на заборонний сигнал світлофора) та наступне регресне стягнення відшкодованих збитків не відповідають ОСОБА_3 і тому є недійсними.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1, яка є страхувальником за договором, проти позову заперечила та вважає, що позивач на має право на стягнення відшкодованих збитків.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ВАТ «Ерсте Банк», який є вигодонабувачем за договором, повідомив, що застрахований транспортний засіб куплений за кредит, який отримала ОСОБА_1, її чоловік ОСОБА_2 є поручителем за цим договором, автомобіль перебуває в заставі. Внески по кредиту сплачуються своєчасно, тому представник просить за можливості відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши сторони, третіх осіб, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно постанови Солом’янського районного суду м.Києва від 08.02.2008 року /а.с.3, 83/ встановлено, що ОСОБА_2 04.01.2008 року о 12 год. 18 хв., керуючи автомобілем НОМЕР_1 здійснив рух на забороняючий (червоний) сигнал світлофора, що призвело д зіткнення з автомобілем Мазда і БМВ.

Відповідно до акту виконаних робіт №ЗА-0001853 від 08.02.2008 року вартість відновлювального ремонту «Шевроле Авео», проведеного ВАТ «Чернігів-АВТО» на замовлення ОСОБА_1 склала 21294 гривні 97 копійок.

Договором добровільного страхування №377/183-у (далі – Договір) /а.с.14-16/ укладеним між позивачем та ОСОБА_1. вигодонабувач – ВАТ «Ерсте Банк», застраховані майнові інтереси ОСОБА_1 пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням належним їй автомобілем НОМЕР_2.

Пунктом 6.3.8 Договору передбачений обов’язок позивача сплатити суму страхового відшкодування в розмірі 85% від суми збитку по страховому випадку, причиною якого є ДТП, викликана грубими порушеннями ПДР водієм застрахованого транспортного засобу, в тому числі проїзд на заборонний сигнал світлофора.

Згідно листа ВАТ «Ерсте Банк» від 07.02.2008 року /а.с.18/ вигодонабувач ВАТ «Ерсте Банк» просив позивача перерахувати страхове відшкодування на рахунок ВАТ «Чернігів-АВТО».

Відповідно до платіжного доручення №198 від 18.02.2008 року /а.с.17/ позивач перерахував ВАТ «Чернігів-АВТО» страхове відшкодування в сумі 16714 гривень 51 копійка.

Пунктом 6.3.9 Договору передбачене право позивача після виплати страхового відшкодування відповідно до пункту 6.3.8 Договору пред’явити позов до особи, що винна у заподіянні збитків, відповідно до чинного законодавства.

Частиною 1 статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

    Посилання відповідача на те, що зазначені пункти Договору не відповідають п.4.2.2 ОСОБА_3 є безпідставними, оскільки відповідно до п.7.3.1 ОСОБА_3 страховик має право змінювати умови страхування за згодою страхувальника. До того ж згідно ч.1 ст.6 Закону України «Про страхування» загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

    Згідно ст.88 ЦПК України судові втрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.6 Закону України «Про страхування», ст.1191 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 61, 209, 212-215, 218 ЦПК України,  суд –

Вирішив:

Позов ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі гарант» до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі гарант» матеріальну шкоду в сумі 16714 (шістнадцять тисяч сімсот чотирнадцять) гривень 51 копійка.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі гарант» судові витрати сплачені позивачем при подачі позову в сумі 198 гривень.

    Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Менський районний суд, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення, або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження рішення.

Суддя                                                         В.О.Кухта