Україна
Харківський апеляційний господарський суд
У Х В А Л А
адміністративна Головуючий по 1-й інстанції
справа № АС-14/694-06 суддя Миропольський С.О.
Доповідач по 2-й інстанції
суддя Олійник В.Ф.
“20” лютого 2007 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді Олійника В.Ф. суддів Кравець Т.В., Істоміної О.А.,
при секретарі –Кобзевой Л.О.
за участю представників:
позивача – Циганенко А.К.
відповідача –Самойленко М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми (вх.№ 125С/2-5)
на постанову господарського суду Сумської області від 06.12.2006 року по адміністративній справі № АС14/694-06
за позовом Державної податкової інспекції в м. Суми
до Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області
про стягнення 647866,12 грн., -
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2006 року Державна податкова інспекція в м. Суми (далі ДПІ в м. Суми ) звернулось в суд з позовом до Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області (далі ВДСО при УМВС України в Сумській області) про стягнення 647866,12 грн. заборгованості по податку з доходів фізичних осіб.
Постановою господарського суду Сумської області від 06.12.2006р. по адміністративній справі №АС-14/694-06 в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
В апеляційній скарзі ДПІ в м. Суми ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової ухвали про задоволення позову з посиланням на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував суттєві обставини справи, дав невірну оцінку зібраним доказам, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого судом постановлено незаконну та необґрунтовану постанову.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 195 КАС України, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення виходячи із наступного.
Як видно із матеріалів справи судом першої інстанції було встановлено, що у період з 17.08.2006р. по 31.08.2006р. ДПІ в м. Суми було проведено виїзну планову комплексну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ВДСО при УМВС України в Сумській області з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2005р. по 30.06.2006р. За результатами перевірки було складено акт №5643/235/08597003/101 від 05.09.2006р. в якому встановлено порушення ВДСО при УМВС України в Сумській області у вигляді заборгованості по сплаті податку з доходів фізичних осіб військовослужбовців до бюджету України в сумі 647 866,12 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ДПІ в м. Суми посилався на п. п. 3.1.16. вищезазначеного акту в якому зазначено, що відповідачем порушено п.п. 8.1.1., п.п. 8.1.2, п.8.1., ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІУ від 22.05.2003р., внаслідок чого виникла заборгованість перед бюджетом в сумі 647 866,12 грн.
Позивач також зазначив, що у перевіряємому періоді діяло два Порядки виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України. Так, з 15.01.2004р. по 05.01.2005р. діяв «Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. № 44. Відповідно до п. 5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу передбачено утримання податку з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення військовослужбовців, та його перерахування, а саме: “Джерелом виплати грошової компенсації військовослужбовців та особам рядового і начальницького складу, які утримуються за рахунок не бюджетних коштів є нарахована сума податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, яка залишається в розпорядженні відповідних установ (організацій, підприємств) для здійснення рівноцінної та повної компенсації”.
Починаючи з 06.01.2005р. діяв «Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. №44 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 06.01.2005 р. №17. Відповідно до п. 3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, передбачено утримання податку з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення військовослужбовців, та його перерахування, а саме: “Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби, що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»№884-IV.
Відповідач, в обґрунтовуючи свою позицію, посилався на те, що п.22.7. ст.22 Прикінцевих положень Закону №884-IV визначено спеціальний порядок використання бюджетного фонду в частині податків з доходів фізичних осіб - осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, а саме направлення цих сум відповідними податковими агентами на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Також зазначає, що протягом спірного періоду 2005-2006 років Відділ ДСО використовував суми утриманого податку з доходів фізичних осіб виключно на рівноцінну і повну компенсацію втрат доходів цієї категорії громадян.
Позивач посилався на підпункт 8.1.2. пункту 8.1. ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", відповідно до якого, податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподаткованого доходу єдиним платіжним документом, тобто фактично визначає загальний порядок перерахування до державного бюджету утриманого податковим агентом податку з доходів фізичних осіб.
Судова колегія не погоджується з твердження позивача стосовно того, що відповідачем порушений даний порядок, оскільки пунктом 22.7. ст. 22. Прикінцевих положень Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” затверджений інший порядок розпорядження сумами податку на доходи осіб рядового і начальницького складу ОВС, та встановлено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у зв'язку із виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
З матеріалів справи також вбачається, що протягом спірного періоду 2005-2006 років Відділ ДСО і використовував суми утриманого податку з доходів виключно на рівноцінну і повну компенсацію втрат доходів цієї категорії громадян.
Суд першої інстанції дослідивши зазначені обставини, прийшов до висновку, що позивач у своїх вимогах і відповідач, в обґрунтуваннях своєї позиції, посилаються на норми одного й того ж закону, а саме - на Закон № 884-ІУ.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку існує конфлікт інтересів, що виражається у неоднозначному (множинному) трактуванні прав та обов’язків платників податків та контролюючого органу.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, зазначив, що відповідно до вимог п.п.4.4.1. п.4.4. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІЙ від 21.12.2000 року у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення-приймається на користь платника податків.
З такими висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову погоджується колегія суддів, оскільки до таких висновків господарський суд першої інстанції прийшов при повному та всебічному з’ясуванні обставин справи та дослідженні доказів на їх підтвердження. Постанова господарського суду є обґрунтованою та законною, відповідає вимогам діючого законодавства, а тому колегія суддів не знаходить підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги, оскільки заперечення, наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ст.198, 206, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів апеляційного господарського суду одностайно,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Сумської області від 06.12.2006 року по адміністративній справі № АС-14/694-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Адміністративну справу №АС-14/694-06 повернути до господарського суду Сумської області.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Судді В. Олійник
Т. Кравець
О. Істоміна