Справа № 2-3/
2008р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2008 р. сел. Оржиця
Оржицький районний суд Полтавської області
в складі головуючого Грузман Т.В.
секретаря судового засідання Куцовол Л.М.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Оржиця цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про розподіл майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору добровільного розподілу майна від 09 грудня 2004 року дійсним
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про розподіл спільного майна, що придбане під час шлюбу. У подальшому подала додаткову заяву про визнання права власності на предмети домашнього вжитку на загальну суму 8860 грн.
ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом про визнання договору добровільного розподілу майна від 09 грудня 2004 року дійсним.
11 квітня 2008 року відповідно до ухвали суду справи було об»єднано в одне провадження.
ОСОБА_3 свої позовні вимоги мотивувала тим, що між сторонами було укладено шлюб 20.09.1975 року. 12 січня 2007 року відповідно до рішення Оржицького районного суду шлюб між сторонами було розірвано. 19 березня 2007 року видано свідоцтво про розірвання шлюбу. За час шлюбу подружжя збудували будинок по вул. Садове Кільце, 16 в селищі Новооржицьке Оржицького району. Будинок належить сторонам по Ѕ частині. Крім того, позивач та відповідач мають у власності сарай площею 20,2 кв.м. та цегляний гараж площею 27,2 кв.м. та погріб під гаражем 2,2 кв. м. Вказані будівлі належать позивачці на праві приватної власності. Відповідач відмовляється добровільно розподілити спільне майно, тому змушена звернутися до суду. Прохає розподілити спільне майно виділивши позивачеві Ѕ частку житлового будинку по вул.Садове кільце, 16 в смт.Новооржицьке, Ѕ гаража по вул.Степова, 75 в смт. Новооржицьке та Ѕ сараю по вул.Степовій, 246 в тому ж селищі.
Згідно доповнень до позовної заяви від 01.06.2007 року позивач вказала, що 16 травня 2007 року комісією в складі сільського голови Воронинцівської сільської ради здійснено опис майна, що знаходиться у будинку по вул. Садове Кільце, 16. А саме, мотоцикл МТ-10 з коляскою 1976 року випуску вартість 1000 грн.; килими 3х2 м – 2 шт. вартістю по 380 грн. на загальну суму 760 грн.; килими 2,2 х 1,7 - 2 шт. вартістю 250 грн. на загальну суму 500 грн.; килимова доріжка 1,5 х 4 м. вартістю 240 грн.; телевізор кольорового зображення «Піонер» вартістю 600 грн.; холодильник «Донбас» 1982 року випуску вартість 400 грн.; дивани 2 шт. один вартістю 400 грн. та інший 980 грн. на загальну суму 1380 грн.; ліжка дерев»яні 2 шт. по 260 грн. загальна вартість 520 грн.; комод на суму 480 грн.; трильяж – 310 грн.; буфет – 510 грн.; швейна машинка «Зінгер» - 500 грн.; газова плита 4 камфорна – 480 грн.; бензопила – 900 грн.; дошка 40 мм 1,5 куба на суму 1200 грн.; брус довжиною 5 м. 16 шт. вартістю 1280 грн.; шифер плоский 20 листів вартістю 1880 грн.; ДВП 1,3х1,7 - 20 листів вартістю 1000 грн.; дверні полотна дубові 8 шт. вартістю 1000 грн.; шкірозамінювач 20 кв. м. вартістю 380 грн.; фарба біла 1 бідон 30 кг вартістю 240 грн.; фарба синя 1 бідон 30 кг вартістю 240 грн.; бетономішалка електрична вартістю 1500 грн. Загальна сума майна 17300 грн. Прохає визнати право власності на частину майна на суму 8860 грн., інше майно виділити відповідачу на суму 8440 грн.
Прохає стягнути з відповідача всі судові витрати, витрати на правову допомогу.
Відповідно до змісту зустрічного позову ОСОБА_4 вказує на те, що з кінця 2004 року припинив спільне проживання з ОСОБА_3 і тоді ж добровільно розділились спільним майном про що склали акт від 09.12.2004 року. Згідно вказаного розподілу відповідачці було виділено квартиру двокімнатну в АДРЕСА_1, гараж, сарай, дача площею 0,06 га, автомобіль ВАЗ 2103 1974 року випуску та інше рухоме майно. Після даного розподілу іншого спільного майна сторони не набули. Після укладання договору сторони розпорядились майном на власний розсуд. Від нотаріального посвідчення відповідач відмовилась. У зв»язку з тим, що вказаний договір сторони виконали та домовились про всі його істотні умови, прохає суд даний договір визнати дійсним. Стягнути з відповідача судові витрати та витрати на юридичну допомогу.
У судовому засіданні позивач по первинному позову позовні вимоги підтримала та вказала, що поскільки подружжя перебувало у зареєстрованому шлюбі та нажили спільне майно, воно має бути між ними розподілено виходячи з засад справедливості без урахування змісту акту добровільного розподілу майна подружжя від 09.12.2004 року. Після даної дати сторони ще придбавали майно, яке підлягає розподілу по варіантам, що вказано у первинному позові та у доповненнях до позовної заяви. Даний акт вважає не справедливим, так як квартира, яка в ньому вказана, належить 4 особам. Позивач не заперечує, щоб і сарай і гараж, які їй відійшли про добровільному розподілі також були між ними розділені по Ѕ частині кожному. Відповідач не зважаючи на зміст акту добровільного розподілу протягом тривалого часу не забезпечував його виконання, так як сарай та гараж перебували у чужому віданні. Крім того, у попередньому судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги щодо помилкового їх трактування в частині визнання права власності за позивачем на предмети домашнього вжитку та зазначив, що необхідно визнати дане майно спільною сумісною власністю та розділити його. Зустрічні позовні вимоги не визнають, так як даний акт є розподілом у нерівних долях. Крім того, вважає, що судом порушено норми ст. 123 ЦПК України щодо прийняття до розгляду зустрічного позову не у межах попереднього розгляду справи.
Відповідач та його представник первинний позов не визнали та зазначили, що поскільки ще у 2004 році між сторонами відбувся добровільний розподіл майна, а іншого вони не нажили, то і ділити між ними нема чого. Акт від 09.12.2004 року сторонами виконано, кожен користується їм належним майном. Відповідач – ОСОБА_3 вже здійснила оформлення права власності на сарай та гараж, продала автомобіль, що свідчить про досягнення згоди між сторонами зі всіх істотних умов. Повторно ділити майно між подружжям немає потреби, так як нового майна вони не придбавали. Опис майна у травні 2007 року здійснено зі слів ОСОБА_3 без урахування позиції ОСОБА_4 та не пересвідчившись у наявності чи відсутності даних товарно-матеріальних цінностей.
Відповідач ОСОБА_5 зазначила, що вважає, що первинний позов задоволенню не підлягає, так як сторони припинили спільне проживання ще у 2004 році. Зустрічний позов підлягає задоволенню, поскільки добровільний розподіл майна вже відбувся та є дійсним.
Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, розглянувши матеріали справи приходить до слідуючого висновку.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу від 20 вересня 1975 року 1-КЕ № 294523 сторони уклали шлюб. Згідно рішення Оржицького районного суду від 12 січня 2007 року шлюб було розірвано та видано свідоцтво про розірвання шлюбу від 19 березня 2007 року серія 1-КЕ № 025755.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.01.2007 року будинок по вул.Садове Кільце 16 належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у частках по Ѕ кожному. Про вказане Лубенським БТІ також видано технічний паспорт від 31.01.2007 року.
Висновком будівельно-технічної експертизи № 332-07 від 13.11.2007 року проведеної експертом ОСОБА_6 сторонам запропоновано варіанти розподілу будинку та зазначено ринкову його вартість у сумі 82972 грн. Вказано, що рівень його готовності становить 1 частини – 100%, а іншої – 74, 73%.
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно ОСОБА_3 належить сарай по вул.Степова, 246, про що також видано технічний паспорт від 31.01.2007 року. Також ОСОБА_3 належить гараж по вул..Степовій гар. 75, про що також свідчить технічний паспорт від 31.01.2007 року. На будівництво даних будівель було виділено земельні ділянки згідно рішень виконавчого комітету Новооржицької селищної ради. Свідоцтвом на право власності на житло від 25.10.1993 року підтверджено, що квартира за адресою АДРЕСА_2 належить сім»ї ОСОБА_3 у складі 4 чоловік. загальною площею 46,5 кв. м. Також у матеріалах справи містяться розписки щодо порядку користування сараєм та гаражем, щодо умов їх звільнення, які датовані датою добровільного розподілу майна подружжя.
16 травня 2007 року відповідно до акту обстеження майна подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 встановлено, що у господарстві по вул.Садове Кільце, 16 знаходяться спільні речі подружжя. А саме, мотоцикл МТ-10 з коляскою 1976 року випуску вартість 1000 грн.; килими 3х2 м – 2 шт. вартістю по 380 грн. на загальну суму 760 грн.; килими 2,2 х 1,7 2 шт. вартістю 250 грн. на загальну суму 500 грн.; килимова доріжка 1,5 х 4 м. вартістю 240 грн.; телевізор кольорового зображення «Піонер» вартістю 600 грн.; холодильник «Донбас» 1982 року випуску вартість 400 грн.; дивани 2 шт. вартістю 400 грн. 1 980 грн. на загальну суму 1380 грн.; ліжка дерев»яні 2 шт. по 260 грн. загальна вартість 520 грн.; комод на суму 480 грн.; трильяж – 310 грн.; буфет – 510 грн.; швейна машинка «Зінгер» - 500 грн.; газова плита 4 комфорна – 480 грн.; бензопила – 900 грн.; дошка 40мм 1,5 куба на суму 1200 грн.; брус довжиною 5 м. 16 шт. вартістю 1280 грн.; шифер плоский 20 листів вартістю 1880 грн.; ДВП 1,3х1,7 20 листів вартістю 1000 грн.; дверні полотна дубові 8 шт. вартістю 1000 грн.; шкіро замінювач 20 кв. м. вартістю 380 грн.; фарба біла 1 бідон 30 кг вартістю 240 грн.; фарба синя 1 бідон 30 кг вартістю 240 грн.; бетономішалка електрична вартістю 1500 грн. Загальна сума майна 17300 грн. Також в акті вказано речі, які належать батькам ОСОБА_3, про поділ яких позивач питання не ставить. Частково вартість товарно-матеріальних цінностей підтверджена товарними чеками з торгових організацій. У судовому засіданні було встановлено, що даний акт обстеження майна подружжя був складений без з»ясування комісією наявності чи відсутності об»єктів, що включені до переліку.
Згідно акту від 09.12.2004 року добровільного розподілу майна, що придбано протягом спільного проживання сторін досягнуто згоди, що ОСОБА_4 належить житловий будинок за адресою по вул.Садове Кільце, 16, мотоцикл МТ-10 ( 1974 року випуску); холодильник ( 1988 року випуску); килими 3-2 м. 2 шт.; 2,20 х 1,7 м. 2шт.; килимова доріжка 1,5 м. х 4 м. 1 шт.; поголів»я курей, кролі, утята, поросята, зерно. ОСОБА_3 має квартиру двокімнатну АДРЕСА_3; гараж; сарай; дача (0,06га); автомобіль ВАЗ 2103 (1974 року випуску); телевізор «Піонер»; кимил 3х2 м. 1 шт.; килимова доріжка 1,5 м. х 4м. 1 шт.; кімнатна стінка; поголів»я курей, кролів, утята, зерно. Даний акт підписано позивачем та відповідачем, а також посвідчено селищним головою.
У ході судового розгляду було допитано слідуючих свідків:
ОСОБА_7, яка працювала на момент добровільного розподілу головою Новооржицької селищної ради, вказала, що у кінці 2004 року подружжя ОСОБА_3 звернулись до неї для того, щоб вона як представник сільської ради посвідчила договір добровільного розподілу майна між подружжям. Вони довго не могли досягти згоди щодо даного розподілу, але коли було надано акт від 09.12.2004 року, то сторони вже погодились на такий саме порядок розподілу. Тиску на сторони ніхто не вчиняв, саме у добровільному порядку було здійснено виклад принципових позицій сторін, саме такий варіант був для них прийнятний. Розподіл подружжю був необхідний, так як вони припинили спільне проживання.
Свідок ОСОБА_8 зазначила, що як голова Воронинцівської сільської ради була присутня при здійсненні опису майна подружжя за адресою. вул.Садове Кільце, 16 в смт.Новооржицьке. Огляду даного майна представниками, що підписали акт, не було здійснено, довіряли сторонам на слово. Вартісного показника в акті також не вказували.
Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зазначили, що ОСОБА_4 вже досить тривалий час проживає окремо від дружини, яка проживає в квартирі в смт.Новоржицьке. Протягом часу з якого сторони розійшлися, вони більше спільно не проживали, про те чи нажили спільне майно після кінця 2004 року зазначити нічого не можуть.
Інших доказів по справі сторонами не надано, враховуючи вказане суд приймає рішення у межах наявних матеріалів справи.
Відносини, що склалися між сторонами врегульовані слідуючими нормами чинного законодавства.
Згідно ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно ст. 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові із складу всього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.
Відповідно до ст. 71 СК України, майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Згідно статті 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є діє особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків. Двостороннім правочином є погоджена дія двох сторін. Частиною 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Статтею 209 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Відповідно до ч.2 ст. 214 ЦК України передбачено, що особи, які вчинили двосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках передбачених законом, відмовитись від нього, навіть у тому разі, якщо його умови повністю виконані. Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин. Згідно ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з»ясувати джерело і час його придбання.
Проаналізувавши норми чинного законодавства та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що поскільки є доведено те, що у грудні 2004 року між сторонами досягнуто згоди стосовно розподілу спільного майна, яке було наявним на час припинення спільного ведення господарства, то зустрічний позов підлягає задоволенню. Крім того, як було підтверджено у судовому засіданні сторони прийняти даний акт до виконання, первинний позивач здійснив оформлення права власності на сарай та гараж враховуючи саме даний акт добровільного розподілу, щодо частини майна здійснив відчуження. З огляду на вказане суд прийшов до висновку про визнання даного договору дійсним.
Враховуючи вказане, первинним позивачем не доведено, що після даного добровільного розподілу сторони придбали інше майно, яке підлягає розподілу у судовому порядку, акт обстеження від 16 травня 2007 року складено зі слів особи, яка наполягала на його проведенні. З»ясувавши джерело та час придбання спільного майна, підстав для задоволення первинного позову щодо повторного розподілу майна не вбачається.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних і юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обгрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, первинний позивач не скористалась у повній мірі положеннями цивільно-процесуального законодавства щодо доведення правомірності її позиції.
Статтею 88 ЦПК України передбачено, що стороні на користь, якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Керуючись ст. 3, 10, 11, 88, 209, 212, 213- 215 ЦПК України, на підставі ст. 11, 60, 179 ЦПК України, ст. 60, 63, 69, 71 СК України, ст.ст. 202, 203, 207, 209, 214, 220 ЦК України, суд,-
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_4 про визнання дійсним договору добровільного розподілу майна, що придбано протягом спільного проживання від 09.12.2004 року - задоволити.
Визнати договір добровільного розподілу майна, що придбано протягом спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від 09.12.2004 року дійсним.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати у вигляді витрат на сплату судового збору у розмірі 8,50 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 150 грн.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається апеляційному суду Полтавської області через Оржицький районний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Т.В.Грузман