Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" лютого 2007 р. Справа № 17/610-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Байбак О.І.
за участю представників сторін:
позивача - Лисенко С.І.
відповідача - Єрмоленко Г.М., Наталіч І.І., Нагорний В.Б.
прокурора - МірошниченкоМ.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційне подання Прокурора Сумського району м. Суми (вх. № 343С/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 07.12.06 р. по справі № 17/610-06
за позовом ВАТ "Сумське автотранспортне підприємство 15927", м. Суми
до Сумської районної державної адміністрації, м. Суми
про стягнення 84061,82 грн.
встановила:
У вересні 2006р.позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 84061 грн. 82 коп. витрат по безкоштовному наданню послуг по перевезенню пільгових категорій пасажирів у січні –квітні 2006р., а також просив стягнути з відповідача на свою користь судові витрати по справі, посилаючись на невиконання умов договору в частині відшкодування зазначених витрат.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись, що вимоги Інструкції, якою керувався позивач при розрахунках коефіцієнту, застосовуються лише з метою державних статистичних досліджень. Розпорядженням голови райдержадміністрації від 01.08.2005 р. №516а «Про відшкодування витрат перевізникам від пільгового перевезення громадян»було змінено механізм перевезень пільгової категорії громадян і ним же затверджено типову форму договору на відшкодування витрат за пільгове перевезення громадян. Управління праці та соціального захисту населення зверталось до позивача з пропозицією укладення вказаного договору, проте листом від 25.04.2006 р. № 108 вказаний договір був повернутий без підписання.
Рішенням господарського суду Сумської області від 7.12.2006 р. по справі № 17/610-06 (суддя – Коваленко О.В.) позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача 84061,82 грн. боргу, 840,62 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з посиланням на обов’язок відповідача за договором про безоплатне надання послуг відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати необхідні для виконання договору, розрахунки фактичних втрат доходів та акти звірки взаєморозрахунків направлялися відповідачу для погодження та підписання, але не підписані відповідачем.
Прокурор Сумського району надав апеляційне подання, в якому просить скасувати рішення, оскільки воно незаконне, порушені норми матеріального та процесуального права. Прокурор вважає, що зазначені зобов’язання є бюджетними та повинні здійснюватися в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом видатків. Відповідно до затвердженого розподілу до бюджету підлягають до відшкодуванню позивачу витрати по безкоштовному наданню послуг по перевезенню пільгових категорій пасажирів у сумі 40880 грн. /на період дії договору/. Прокурор вважає, що суд неправомірно застосував коефіцієнти, які використовуються лише для складання звітності. Прокурор вважає, що суд не зазначив докази та факти, які підтверджували б як фактичну заборгованість та і її розмір, не вказав на документи, які підтверджують наявність заборгованості саме в цій сумі.
Відповідач апеляційне подання підтримує та просить рішення суду скасувати.
Позивач вважає рішення господарського суду обґрунтованим, законним, а апеляційне подання таким, що не підлягає задоволенню.
Судова колегія, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, встановила, що між сторонами був укладений договір № 1 від 13.01.2005 р. про державне замовлення на соціально значущі послуги автомобільного транспорту, згідно з яким позивач зобов'язувався перевозити пільгові категорії пасажирів на маршрутах приміського сполучення Сумського району як державне замовлення на соціальні послуги автомобільного транспорту з 01.01.2005 р. по 31.12.2005 р. на умовах передбачених даним договором, а відповідач був зобов'язаний визначити державне замовлення: соціальне значущі послуги та компенсувати збитки від даних перевезень і створити необхідні умови для забезпечення перевезень. Пунктом 2.2.5 договору передбачено, що відповідач зобов’язується сплачувати розрахункову суму компенсації перевізнику збитків від безкоштовного проїзду громадян які користуються пільгами в оплаті проїзду щомісячно в межах коштів затверджених державним бюджетом на 2005 р.
13.02.2006 р. між сторонами був укладений договір про внесення змін до договору від 13.01.2005 р., яким строк дії попереднього договору продовжено до 14.04.2006 р. та сторони домовилися, що умови цього договору поширюються на відносини між ними щодо надання соціально значущих послуг автомобільного транспорту, в тому числі відшкодування витрат, понесених від пільгового перевезення пільгової категорії громадян, які виникли до його укладенні у період починаючи з 01.01.2006 р.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про автомобільний транспорт»від 5.04.2001 року, організація перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування здійснюється в межах повноважень органами самоврядування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. 4.03.2002 р. Постановою Кабінету Міністрів України № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, в п. 1 якого зазначено, що цей Порядок визначає механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
Відповідно до п. 5-1 Порядку підприємствам транспорту не відшкодовуються за рахунок субвенцій з державного бюджету втрати їх доходів від перевезень окремих категорій громадян, що мають відповідні пільги, та інші видатки (враховуючи, що фінансове забезпечення таких перевезень здійснюється за рахунок інших бюджетних програм головних розпорядників коштів державного бюджету, власних надходжень транспортних підприємств та інших джерел відповідно до законодавства), а саме: а) стосовно окремих категорій громадян: студентів вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації та учнів професійно-технічних навчальних закладів; громадян, які мають право на безоплатний проїзд відповідно до законодавства, з відшкодуванням втрат доходів транспортних підприємств за рахунок інших джерел; громадян, яким надано право на безоплатний проїзд за професійною ознакою; працівників транспортних підприємств, які отримали право на безоплатний проїзд за рішенням уповноважених органів, підприємств, їх об'єднань та трудових колективів; б) втрати доходів транспортних підприємств, зумовлені заниженими тарифами на послуги з перевезень; в) видатки, що не входять до компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, визначених законами України.
Отже, для вирішення питання про відшкодування витрат позивач повинен був надати докази перевезення пасажирів пільгових категорій, перевезення яких відшкодовується за рахунок субвенцій державного бюджету, що їм не виконано.
Відповідно до «Інструкції про порядок обліку пасажирів, що перевозяться громадським транспортом на маршрутах», яка затверджена наказом Міністерства статистики України від 27.05.96 № 150 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30.05.96 N258/1283 встановлений єдиний порядок обліку перевезених пасажирів (включаючи тих, які користуються правом безплатного пільгового проїзду) у міському сполученні, ця інструкція застосовується регіональними органами державної статистики для розрахунку коефіцієнтів співвідношення кількості безплатно перевезених платних пасажирів у загальному обсязі пасажирських перевезень за сполучення для підприємств громадського транспорту.
Відповідно до п. 6.2. Інструкції кількість перевезених пасажирів у приміському сполученні визначається як сума перевезених пасажирів за разовими квитками (талонами), абонементними квитками та пасажирів з правом безплатного проїзду. Пасажирооборот у приміському сполученні визначається як сума платного і безплатного пасажирообороту. Платний пасажирооборот визначається діленням виручки від перевезення пасажирів у приміському сполученні (за винятком виручки від перевезення багажу) на діючий тариф одного пасажиро-кілометра у приміському сполученні. Безплатний пасажирооборот визначається множенням кількості безплатно перевезених пасажирів на середню дальність поїздки пасажира у приміському сполученні. Середня дальність поїздки пасажира у приміському сполученні визначається на підставі обстеження пасажиропотоків на автобусних маршрутах за методикою, погодженою із замовником транспорту (не частіше одного разу на рік), та приймається постійною величиною для обліку і розрахунків до наступного обстеження.
Згідно з п.8.1. Інструкції про порядок обліку пасажирів, що перевозяться громадським транспортом на маршрутах, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 27.05.1996 р. №150, кількість перевезених пасажирів, які користуються правом безплатного проїзду у громадському транспорті, визначаються шляхом множення отриманої виручки позивачем від перевезення платної категорії пасажирів на коефіцієнт співвідношення із пільговими категоріями пасажирів, який дорівнює 3,28.
Отже, для підтвердження розміру витрат по безкоштовному наданню послуг по перевезенню пільгових категорій пасажирів у січні – квітні 2006р позивач повинен був надати документи, підтверджуючи кількість перевезених пасажирів за разовими квитками (талонами), виручку на приміських маршрутах, вартість 1 пас. км., середню довжину їздки 1 пасажира погодженую з замовником, кількість рейсів та інші документи підтверджуючи розмір втрат доходів, що позивачем не виконано.
Суд першої інстанції безпідставно керувався тільки розрахунками фактичної втрати доходів наданих позивачем, які не підтверджені первинними документами та вважав розмір втрати доходів доведеним.
Крім того, з п. 2.5. договору №1 вбачається, що відповідач був зобов'язаний сплачувати розрахункову суму компенсації позивачу збитків від безкоштовного проїзду громадян, які користуються пільгами в оплаті проїзду щомісячно в межах коштів, затверджених Державним бюджетом на 2005 рік, на розрахунковий рахунок позивача. Як свідчать матеріали справи відповідно до затвердженого розподілу до бюджету підлягають до відшкодуванню позивачу витрати по безкоштовному наданню послуг по перевезенню пільгових категорій пасажирів у сумі 40880 грн. /на період дії договору/. Договір у встановленому порядку не змінений, а рішення про затвердження розподілу до бюджету в частині відшкодування витрат по безкоштовному наданню послуг не оскаржено.
Отже, при доведеності розміру витрат відшкодуванню підлягали витрати в розмірі передбаченом договором, але позивач не надав жодного документа підтверджуючого розмір та обґрунтованість витрат.
Суд першої інстанції необґрунтовано посилався на ст. 904 ЦК України, згідно з якою за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору, так як договором та Порядком не передбачено відшкодування усіх витрат. В зв’язку з чим рішення суду підлягає скасуванню, а позовні вимоги –залишенню без задоволення.
Таким чином, рішення господарського суду не відповідає нормам матеріального права та обставинам справи і підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення, керуючись ст.ст.526 ЦК України, ст.ст.101 –105 ГПК України
постановила:
Апеляційне подання задовольнити.
Рішення господарського суду Сумської області від 07.12.2006 р. по справі № 17/610-06 скасувати та в позові відмовити.
Стягнути з ВАТ «Сумське автотранспортне підприємство 15927»(40009, м. Суми, вул.. Білопільський шлях, 16, р/р 26002301702007 в ЦВ ПІБ м. Суми, МФО 337278, код 03118529) в доход держбюджету 420,31 грн. держмита.
Наказ доручити надати господарському суду Сумської області.
Головуючий суддя
Судді