ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 2а-4318/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14  липня 2009 року          

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

       головуючого-судді                                                             Кравчука В.М.

       при секретарі судового засідання                                     Ганачівській Л.Ю.

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2009 року до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до головного управління юстиції Львівської області, в якій позивач просить скасувати постанову від 12.06.2009 року № 13270283 головного державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги. В обґрунтування позову покликається на те, що виконавчий лист від 29.05.2009р. по справі № 2а-80/2008 не відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема у ньому відсутні ідентифікаційний код боржника та стягувача, дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ. Окрім того, вважає, що виконавче провадження відкрито з порушенням ст. 21-1 зазначеного вище Закону, оскільки не підвідомче підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Львівської області. Позовні вимоги просить задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. В обґрунтування заперечень покликається на дотримання ним вимог Закону України «Про виконавче провадження» під час прийняття оскаржуваної постанови.

Третя особа ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини:

В провадженні Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Брильовський Р.М.) перебувала адміністративна справа № 2а-80/2008 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо підвищення пенсії. Постановою цього суду від 13.10.2008р., яка набрала законної сили 14.05.2009р. зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести донарахування та виплату ОСОБА_1 з 22.05.2008р. пенсії з врахуванням підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 12.06.2009 року № 13270283 відкрито виконавче провадження та надано боржнику (позивачу у справі) строк для добровільного виконання до 19 червня 2009р.

Зазначені обставини сторони визнають. Спір виник лише щодо відповідності виконавчого листа вимогам ч. 2 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», яким має відповідати виконавчий документ.

Відповідно до ст. ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження  рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. (з наступними змінами і доповненнями) примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами (п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону).

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.

Стаття 19 цього Закону встановлює, що у виконавчому документі повинні бути зазначені, зокрема, дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;   найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо (п. 3 ч. 1 ст. 19 Закону).

Оцінюючи відповідність виконавчого листа № 2а-80/2008 від 29.05.2009 року вимогам закону, суд виходить з того, що форма зазначеного виконавчого листа відповідає вимогам додатку № 25 до Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 05.12.2006 р. № 155 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 15.12.2008 р. № 134), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22.12.2006 р. за № 1345/13219 (надалі - Інструкція з діловодства). У цій формі, якою повинен керуватися суд, що видав виконавчий документ, відсутні реквізити з назвою «дата» і «номер» рішення, за яким видано виконавчий документ. Натомість, є реквізити «Справа №» та «Дата розгляду адміністративної справи», які відповідають номеру та даті постанови суду, за якою видано виконавчий лист. За таких обставин, суд вважає, що зазначення у виконавчому листі номеру справи та дати розгляду адміністративної справи є належним виконанням вимог ч. 2 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» в частині зазначення у виконавчому документі дати і номеру рішення, за яким видано виконавчий документ. Окрім того, суд враховує, що наведених у виконавчому листі відомостей достатньо для встановлення номеру та дати винесення постанови, на виконання якої видано виконавчий документ, а тому права позивача, як сторони виконавчого провадження, не порушені.

Доводи позивача про відсутність у виконавчому листі ідентифікаційних кодів боржника та стягувача в судовому засіданні підтвердилися. Однак відсутність цих відомостей у виконавчому документів, сама по собі, не може бути достатньою підставою для визнання порушення прав позивача, який є стягувачем у виконавчому провадженні.  За змістом ч.1 ст. 181 КАС України учасник виконавчого провадження має право звернутися до адмін істративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної виконавчої влади. З урахуванням вимог ст. ст. 11, 71 КАС України факт порушення своїх прав повинен доводити позивач.

В позовній заяві позивач не зазначає які саме його права, свободи чи інтереси порушено, а в судовому засіданні не навів доказів, що відкриття виконавчого провадження на підстав виконавчого документа, в якому не зазначено ідентифікаційний кодів сторін, завдає яку-небудь шкоду його охоронюваним законом правам чи інтересам.

Окрім того, у п. 12.3 Інструкції з діловодства зазначено, що під час заповнення виконавчого листа про стягнення грошових сум на користь організацій вказуються номери рахунків у фінансових установах та інші відомості відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" на підставі інформації, що є в матеріалах адміністративної справи. Відтак, якщо в адміністративній справі відсутня інформація про ідентифікаційні коди сторін, суд не міг зазначити ці відомості у виконавчому листі. Повноважень для з'ясування цієї інформації після завершення розгляду справи суди не мають.

В свою чергу, ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» надає державному виконавцеві при здійсненні виконавчого провадження право одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію, рівно як і звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення з заявою про видачу дубліката виконавчого документа, порушувати клопотання про встановлення чи зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення. Таким чином, відсутність даних про ідентифікаційні коди сторін може бути усунута в процесі виконавчого провадження без скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до ст. 129 Конституції України обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, а відповідно до ст. 7 КАС України - принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах. Відповідно до ст. 14 КАС України п останови суду в адмін істративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Постанова суду, на виконання якої видано виконавчий лист, набрала законної сили і повинна бути виконана боржником (позивачем у справі). Натомість, відмова у відкритті виконавчого провадження з підстав, які зазначає позивач, призвела б до фактичної неможливості примусового виконання судового рішення, що набрало законної сили, що б позбавило судове рішення ефективності та спричинило порушення ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Оцінюючи покликання позивача на непідвідомчість справи підрозділу примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Львівської області, суд керується ст. 20-1 Закону України «Про виконавче провадження», за якою на зазначений підрозділ покладається виконання рішень, за якими боржниками є, зокрема територіальні підрозділи центральних органів державної влади, а також інші територіальні підрозділи органів державної влади.

Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 р. № 1261 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики. У п. 15 Передбачено, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах.

Відповідно до п. 1.1 Положення  про головні управління Пенсійного фонду України    в Автономній Республіці Крим, областях,  містах Києві та Севастополі, затвердженого   Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.06.2002 р. № 11-2  (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008р.  № 5-5) головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління) утворюють систему органів Пенсійного фонду України (далі - Фонд), який є центральним органом виконавчої влади.

Таким чином, головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області є територіальним підрозділом центрального органу виконавчої влади, а тому виконання рішень, за яким боржником є зазначене управління у відповідності до ст. 20-1 Закону України «Про виконавче провадження» підвідомче підрозділу примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Львівської області.

Державний виконавець виніс оскаржувану постанову в межах наданих йому повноважень, обґрунтовано, безсторонньо (неупереджено), та з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За таких обставин суд вважає, що виконавче провадження з виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду  № 2а-88/2008, виданого 29.05.2009 року, відкрито у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», позивач не довів, що при винесенні оскаржуваної постанови відбулося порушення його прав чи інтересів, а тому у позові слід відмовити.

Під час судового розгляду зі ініціативи суду обговорювалося питання про належність Головного управління юстиції України у Львівській області. Представник позивача наполягає на вирішенні спору саме щодо того відповідача, якого він зазначив у позовній заяві, і не погодився на заміну відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.  Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24.03.1998 року органом державної виконавчої служби є, зокрема відділи державної виконавчої служби обласних управлінь юстиції. Та обставина, що зазначений відділ не є юридичною особою і знаходиться в структурі головного управління юстиції не позбавляє його статусу органу державної виконавчої служби, який повинен бути відповідачем у справі відповідно до вимог ч.3 ст. 181 КАС України.

Відповідачем за позовом зазначено Головне управління юстиції у Львівській області, тобто особу, яка не є органом державної виконавчої служби. За таких обставин, пред'явлення позову до органу, який не є учасником спірних публічних правовідносин, є самостійною правовою підставою для відмови у позові.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.

Керуючись ст.ст. 17-19, 86, 94, 160-163, 181 КАС України, ст.ст. 9, 129 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ст.ст. 3, 18, 19 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року, суд  -

П О С Т А Н О В И В :

1. У позові головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного управління юстиції Львівської області про скасування постанови від 12.06.2009 року № 13270283 головного державного виконавця про відкриття виконавчого провадження - відмовити .

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15 липня 2009 року.

Суддя             - підпис -             В.М.Кравчук

З оригіналом згідно:

Суддя                             В.М.Кравчук