ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 2а-3743/09/1370
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2009 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Кравчука В.М.,
при секретарі Ганачівській Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного управління юстиції у Львівській області про скасування постанови начальника ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області від 15.05.2009р. та зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулось в суд з позовом до Головного управління юстиції у Львівській області про скасування постанови начальника ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області від 15.05.2009р. та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані, зокрема, тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 23.04.2009 року є такою, що винесена державним виконавцем з порушенням норм чинного законодавства, а саме ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, у ньому відсутні ідентифікаційний код боржника та стягувача, дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ. У зв'язку з цим, Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало скаргу на постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.04.2009 р. Постановою ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області від 15.05.2009 року відмовлено у задоволенні скарги, яку Позивач вважає такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства, є безпідставною та незаконною, зокрема, ще й з тих підстав, що така винесена за результатами розгляду скарги за № 4235/06-25, а не скарги за № 4135/06-22.
В судовому засіданні позивач вимоги позовної заяви підтримав з наведених підстав, просить їх задоволити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та вважає, що державний виконавець при винесенні постанови діяв відповідно Конституції України та повноважень, наданих Законом України «Про виконавче провадження».
Третя особа ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини:
В провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебувала адміністративна справа № 2а-286/2009 р. за позовом ОСОБА_1 до Львівського Обласного військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій неправомірними, стягнення з Львівського обласного військового комісаріату недонарахованих коштів. Постановою цього суду від 13.07.2007 р., яка набрала законної сили 07.04.2009 р. Зобов'язано Головне Управління пенсійного фонду України у Львівській області провести донарахування і виплату пенсії ОСОБА_1 з 09.07.2007 р. з врахуванням підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
23.04.2009 року державним виконацем ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 2а-286/2009 р., виданого 15.04.2009 року Шевченківським районним судом м. Львова та доведено до відома сторін виконавчого провадження у встановленому законом порядку, боржнику (позивачу) надано строк для добровільного виконання до 30.04.2009 р.
24.04.2009 року (вх.№ 1289/5) позивачем отримано копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.04.2009р., що підтверджується відбитком печатки Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на супровідному листі відповідача у справі.
Непогодившись з постановою про відкриття виконавчого провадження, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало до ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області скаргу від 05.05.2009 року за № 4135/06-22, в якій зазначило, що виконавчий лист 15.04.2009 року по справі № 2а-286/2009 р., на підставі якого відкрито виконавче провадження, виданий з порушенням ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки, в ньому відсутні ідентифікаційний код боржника та стягувача, дата і номер рішення за яким видано виконавчий документ, а справа № 2а-286/2009 р. не відповідає номеру судового рішення.
Постановою ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області від 15.05.2009 року за результатами розгляду скарги № 4235/06-25, одержаної позивачем 20.05.2009 р. (вх.№ 1559/5), відмовлено у її задоволенні з тих підстав, що наявність ідентифікаційного коду не є обов'язковою, а щодо дати і номера рішення за якими видано виконавчий документ, то ці реквізити наявні у виконавчому документі, а саме № 2а-286/2009 р. від 13.12.2007 р.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не погодилось із зазначеною постановою про відмову в задоволенні скарги № 4235/06-25 від 05.05.2009 року, що стало підставою її оскарження в судовому порядку.
Зазначені фактичні обставини сторони визнають. Спір виник лише щодо відповідності виконавчого листа вимогам ч. 2 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», яким має відповідати виконавчий документ.
Відповідно до ч.1 ст.181 КАСУ учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. (з наступними змінами і доповненнями) (надалі - Закон) встановлено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, такі виконавчі документи як виконавчі листи, що видаються судами (п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону).
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
У відповідності до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон) однією з підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження є невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 19 Закону.
Стаття 19 Закону встановлює, що у виконавчому документі повинні бути зазначені, зокрема, найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо.
Оцінюючи відповідність виконавчого листа № 2а-286/2009 вимогам закону, суд виходить з того, що форма зазначеного виконавчого листа відповідає вимогам додатку № 44 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27.06.2006 р. № 68. Аналогічна за реквізитами форма виконавчого листа передбачена додатком № 25 до Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 05.12.2006 р. № 155 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 15.12.2008 р. № 134), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22.12.2006 р. за № 1345/13219 (надалі - Інструкція з діловодства). Тому видача виконавчого листа у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27.06.2006 р. № 68, замість застосування Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 05.12.2006 р. № 155 не впливає на реалізацію прав та інтересів позивача як стягувача у виконавчому провадженні, не порушує їх, а тому не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови як неправомірної.
У цих формах виконавчих документів, якими повинен керуватися суд, що видав виконавчий документ, відсутні реквізити з назвою «дата» і «номер» рішення, за яким видано виконавчий документ. Натомість, є реквізити «Справа №» та «Дата розгляду адміністративної справи», які відповідають номеру та даті постанови суду, за якою видано виконавчий лист. За таких обставин, суд вважає, що зазначення у виконавчому листі номеру справи та дати розгляду адміністративної справи є належним виконанням вимог ч. 2 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» в частині зазначення у виконавчому документі дати і номеру рішення, за яким видано виконавчий документ. Окрім того, суд враховує, що наведених у виконавчому листі відомостей достатньо для встановлення номеру та дати винесення постанови, на виконання якої видано виконавчий документ, а тому права позивача, як сторони виконавчого провадження, не порушені.
Доводи позивача про відсутність у виконавчому листі ідентифікаційних кодів боржника та стягувача в судовому засіданні підтвердилися. Однак відсутність цих відомостей у виконавчому документів, сама по собі, не може бути достатньою підставою для визнання порушення прав позивача, який є стягувачем у виконавчому провадженні. За змістом ч.1 ст. 181 КАС України учасник виконавчого провадження має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної виконавчої влади. З урахуванням вимог ст. ст. 11, 71 КАС України факт порушення своїх прав повинен доводити позивач.
В позовній заяві позивач не зазначає які саме його права, свободи чи інтереси порушено, а в судовому засіданні не навів доказів, що відкриття виконавчого провадження на підстав виконавчого документа, в якому не зазначено ідентифікаційний кодів сторін, завдає яку-небудь шкоду його охоронюваним законом правам чи інтересам.
Окрім того, у п. 12.3 Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах зазначено, що під час заповнення виконавчого листа про стягнення грошових сум на користь організацій вказуються номери рахунків у фінансових установах та інші відомості відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" на підставі інформації, що є в матеріалах адміністративної справи. Відтак, якщо в адміністративній справі відсутня інформація про ідентифікаційні коди сторін, суд не міг зазначити ці відомості у виконавчому листі. Повноважень для з'ясування цієї інформації після завершення розгляду справи суди не мають.
В свою чергу, ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» надає державному виконавцеві при здійсненні виконавчого провадження право одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію, рівно як і звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення з заявою про видачу дубліката виконавчого документа, порушувати клопотання про встановлення чи зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення. Таким чином, відсутність даних про ідентифікаційні коди сторін може бути усунута в процесі виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 129 Конституції України обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, а відповідно до ст. 7 КАС України - принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах. Відповідно до ст. 14 КАС України постанови суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Постанова суду, на виконання якої видано виконавчий лист, набрала законної сили і повинна бути виконана боржником (позивачем у справі). Натомість, відмова у відкритті виконавчого провадження з підстав, які зазначає позивач, призвела б до фактичної неможливості примусового виконання судового рішення, що набрало законної сили, що б позбавило судове рішення ефективності та спричинило порушення ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, вважаючи, що виконавче провадження відкрито державним виконавцем неправомірно, оскаржило до суду постанову ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області від 15.05.2009 року за результатами розгляду поданої ним скарги, а не постанову про відкриття виконавчого провадження. Як на підставу своїх вимог щодо скасування зазначеної постанови, покликається, зокрема, й на те, що Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області зі скаргою за № 4235/06-25 від 05.05.2009 р. до начальника ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області не зверталось, за результатами якої і винесено оскаржувану постанову, натомість зверталось з скаргою № 4135/06-22 від 05.05.2009 року.
Відповідачем в судовому засіданні спростовано доводи позивача стосовного того, що постанову винесено за результатами розгляду скарги № 4235/06-25 від 05.05.2009 р., яку позивач не подавав, зазаначивши, що в постанові має місце описка, оскільки на адресу відповідача надходила лише скарга № 4135/06-22 від 05.05.2009 року, а не скарга № 4235/06-25 від 05.05.2009 р. Зазначена описка жодним чином не впливає на правову оцінку постанови, оскільки інші, наведені в ній відомості, дають можливість з достатньою повнотою ідентифікувати виконавче провадження, щодо якого винесена зазначена постанова.
Оцінюючи доводи сторін в цій частині, суд вважає, що зазначена вище описка у номері скарги не є підставою для скасування постанови від 15.05.2009 року за результатами розгляду скарги, оскільки не призвела до порушенням яких-небудь прав чи інтересів позивача, як сторони виконавчого провадження.
Оскаржувана постанова винесена посадовою особою органу Державної виконавчої служби в межах наданих повноважень, обґрунтовано, безсторонньо (неупереджено), та з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
За таких обставин суд вважає, що позивач не довів, що при винесенні оскаржуваної постанови відбулося порушення його прав чи інтересів, а тому у позові слід відмовити.
Під час судового розгляду зі ініціативи суду обговорювалося питання про належність Головного управління юстиції України у Львівській області. Представник позивача наполягає на вирішенні спору саме щодо того відповідача, якого він зазначив у позовній заяві, і не погодився на заміну відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24.03.1998 року органом державної виконавчої служби є, зокрема відділи державної виконавчої служби обласних управлінь юстиції. Та обставина, що зазначений відділ не є юридичною особою і знаходиться в структурі головного управління юстиції не позбавляє його статусу органу державної виконавчої служби, який повинен бути відповідачем у справі відповідно до вимог ч. 3 ст. 181 КАС України.
Відповідачем за позовом зазначено Головне управління юстиції у Львівській області, тобто особу, яка не є органом державної виконавчої служби. За таких обставин, пред'явлення позову до органу, який не є учасником спірних публічних правовідносин, є самостійною правовою підставою для відмови у позові.
У відповідності до вимог ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.
Керуючись ст.ст. 17-19, 86, 94, 160-163, 181 КАС України, ст.ст. 9, 129 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ст.ст. 3, 18, 19 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року, суд -
П О С Т А Н О В И В :
1. У позові Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного управління юстиції Львівської області про скасування постанови 15.05.2009 року начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про результат розгляду скарги головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 05.05.2009р. № 4135/06-22 та зобов'язання державного виконавця вчинити дії відповідно до п. 3.6.5 Інструкції про проведення виконавчих дій - відмовити .
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15 липня 2009 року.
Суддя - підпис - В.М.Кравчук
З оригіналом згідно:
Суддя В.М.Кравчук