Україна
Харківський апеляційний господарський суд
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Адміністративна Головуючий по 1-й інстанції
Суддя Водолажська Н.С.
справа №13/267-06 Доповідач по 2-й інстанції
суддя –Олійник В.Ф.
“16” березня 2007 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Кравець Т.В., Істоміна О.А.
при секретарі –Кобзєвій Л.О.
за участю представників сторін:
позивача –Чернова О.А.
1-го відповідача - не з’явився
2-го відповідача - Поліщук О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Іннес”, смт. Солоницівка Дергачівського району Харківської області (вх.№ 355Х/2-5)
на постанову господарського суду Харківської області від 12.12.2006 року по адміністративній справі № АС-13/267-06
за позовом Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова
до 1.Приватного підприємства торгівельно-промислової компанії “Укрпромавто”, м. Харків та
2.Товариства з обмеженою відповідальністю “Іннес”, смт. Солоницівка Дергачівського району Харківської області
про визнання угоди недійсною, -
встановила:
У червні 2007 року Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі м. Харкова (далі ДПІ у Комінтернівському районі) звернулась в суд з позовом, який потім уточнила, до Приватного підприємства торгівельно-промислової компанії “Укрпромавто”, м. Харків (далі ПП ТПК «Укрпромавто») та Товариства з обмеженою відповідальністю “Іннес”, смт. Солоницівка Дергачівського району Харківської області (далі ТОВ «Іннес») про визнання недійсною в порядку ч. 1 ст. 215 та ч. 1, ч. 2 ст. 203 ЦК України угоди (правочину) купівлі-продажу, укладеної між ПП ТПК „Укрпромавто" та ТОВ „Іннес" на підставі податкової накладної №29-1 від 29.01.03 р. та видаткової накладної №29 від 29.01.03 р. як такої, що суперечить вимогам закону із застосуванням правових наслідків, передбачених ч. 2 ст. 216 ЦК України, а також визнати недійсними в порядку ч. 1 ст. 207 ГК України господарські зобов'язання, які виникли між ПП ТПК „Укрпромавто" та ТОВ „Іннес" на підставі цієї угоди як укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та застосувати правові наслідки недійсності угоди (правочину) передбачені ч. 1 ст. 208 ГК України.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.05.2006 р. по справі №2-а-173/06 державна реєстрація ПП ТПК „Укрпромавто" скасована, а установчі документи підприємства визнанні недійсними.
Постановою господарського суду Харківської області від 12.12.2006р. по справі №АС-13/267-06 позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсною угоду (правочин), укладену між ПП ТПК "Укрпромавто" та ТОВ "Іннес" на підставі податкової накладної №29-1 від 29.01.03 р. та видаткової накладної №29 від 29.01.03 р., визнано недійсним господарське зобов'язання між ПП ТПК "Укрпромавто" та ТОВ "Іннес" по поставці товарів та устаткування за угодою, укладеною на підставі податкової накладної №29-1 від 29.01.03 р. та видаткової накладної №29 від 29.01.2003р., стягнуто з ТОВ "Іннес" в доход державного бюджету 21950896,0 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Залишено заходи по забезпеченню позову.
В апеляційній скарзі ТОВ «Іннес»порушується питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 195 КАС України, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Так, при проведенні зустрічної перевірки від 21.07.03 р. ДПІ у Комінтернівському районі було встановлено, що ТОВ „Іннес" (покупець) та ПП ТПК „Укрпромавто" (продавець), перебуваючи у договірних відносинах, здійснили господарську операцію на суму 10975448,0 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 1829241,33 грн. Дані обставини підтверджуються податковою накладною від 29.01.03 р. №29-1 та видатковою накладною від 29.01.03 р. № 29, за якими покупець отримав устаткування (стрічка транспортерна В-800 мм - в сумі 85,2 грн., установка „Булат 6м ТНГТ'М - в сумі 2913450,0 грн., установка „Булат 6м ТНГГМТ - в сумі 3011250,0 грн., установка „ВУ-2М"М - в сумі 5030300,0 грн.). За договором №25-02-03 від 25.02.03 р., устаткування в подальшому було реалізоване на користь ПФ „Крафт" що підтверджуються актом зустрічної перевірки ДПІ Жовтневого району м. Харкова від 22.07.03 р.
Задовольняючи позов суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є правомірними та підтверджені доказами.
Проте колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції та зазначає, що згідно з ч.1 ст.207 ГК , який набрав чинності 01.01.2004р., господарське зобов’язання , що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави й суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності ), може бути на вимогу однієї зі сторін, або органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Колегія суддів також вважає, що положення ст. ст. 207, 208 ГК слід застосовувати лише з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною першою статті 203, частиною другою статті 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання правочину (господарського зобов'язання) недійсним розгляду не підлягають. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, які вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення.
Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом з тим за змістом ч.1 ст.208 ГК України застосування цих санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.
Санкції, встановлені ч. 1 ст.208 Кодексу, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією з сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених ч.1 ст.208 Кодексу, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.
Частиною 1 ст. 208 ГК України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст.41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими санкціями як такі, що відповідають визначенню частини першої статті 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст.250 ГК України.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що при постановленні оскаржуваного рішення господарський суд Харківської області помилково не врахував неправомірність звернення позивача до суду з позовом про визнання недійсними зобов`язань на підставі ст.207 ГК України, у зв’язку з чим рішення господарського суду від 12.12.2006р. на підставі вимог ст.203 КАС України підлягає скасуванню, а провадження по даній справі підлягає закриттю, оскільки п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»не передбачено право позивача звертатися з таким позовом і на таких підставах.
На підставі викладеного та керуючись ч.3 ст.157, п.4 ст.198, ст.203, 205, 206, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів апеляційного господарського суду одностайно
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Іннес”, смт. Солоницівка Дергачівського району Харківської області задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2006 р. по справі №АС-13/267-06 скасувати.
Провадження по справі №АС-13/267-06 за позовом Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова до Приватного підприємства торгівельно-промислової компанії “Укрпромавто”, м. Харків та Товариства з обмеженою відповідальністю “Іннес”, смт. Солоницівка Дергачівського району Харківської області про визнання угоди недійсною –закрити.
Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.
Адміністративну справу №АС-13/267-06 повернути до господарського суду Харківської області.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Судді В. Олійник
Т. Кравець
О. Істоміна