Україна
Харківський апеляційний господарський суд
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
адміністративна Головуючий по 1-й інстанції
справа №АС-13/538-06 суддя Водолажська Н.С.
Доповідач по 2-й інстанції
суддя Олійник В.Ф.
“27” березня 2007 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Істоміна О.А. Погребняк В.Я.
при секретарі Кобзєвій Л.О.
за участю представників:
позивача –Школьна І.П.
відповідача –не з*явився
розглянувши апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами у Харківській області (вх.№ 543Х/2-5)
на постанову господарського суду Харківської області від 15.01.2007року по адміністративній справі № АС-13/538-06
за позовом Фрунзенської районної санітарно-епідеміологічної станції, м. Харків
до Державної інспекції з контролю за цінами у Харківській області
про визнання нечинним рішення, -
встановила:
Позивач, Фрунзенська районна санітарно-епідеміологічна станція, м. Харків, звернулась до суду з позовом про визнання нечинним рішення відповідача від 03.11.2006 року № 69 про застосування економічних санкцій за порушення позивачем вимог Постанови КМУ від 27.08.2003 року № 1351 «Про затвердження єдиних тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються за плату установами санепідслужби».
Постановою господарського суду Харківської області від 15.01.2007 року по справі №АС-13/538-06 адміністративний позов задоволено. Визнано нечинним рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Харківській області №69 від 03.11.06р. про застосування економічних санкцій у вигляді стягнення до бюджету суми порушення в розмірі 15448,89грн. та штрафу в розмірі 30897,78грн. Також стягнуто з державного бюджету на користь Фрунзенської районної санітарно-епідеміологічної станції державне мито в сумі 3,40 грн.
В апеляційній скарзі Державної інспекції з контролю за цінами у Харківській області ставиться питання про скасування постанови господарського суду Харківської області від 15.01.2007 року, прийняття нового судового рішення, яким апелянт просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на недотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Позивач заперечення на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні зазначив, що повністю підтримує доводи, викладені у постанові господарського суду, просить залишити її без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 195 КАС України, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено перевірку позивача щодо правильності застосування тарифів на платні послуги, затверджені постановами КМУ від 27.08.2003 року № 1351, за період з 01.11.2005р. по 11.05.2006 року.
В акті перевірки вказано, що в порушення постанови КМУ від 27.08.03р. №1351, Фрунзенська СЕС з листопада 2005р. по січень 2006 р., при наданні платних послуг нараховувала понад затверджені тарифи непередбачений податок на додану вартість в розмірі 20%, який перераховувала до бюджету. А податок на додану вартість, який включений в затверджені тарифи, залишився в доході Фрунзенської СЕС, за рахунок чого Фрунзенська СЕС отримала необґрунтовану виручку.
Таким чином, відповідач посилається на те, що нарахування плати за надані послуги в цей період здійснювалося з подвійним нарахуванням ПДВ. Загальна сума необґрунтованої виручки, встановлена перевіркою за період з 01.11.05р. по 11.05.06р. склала 15448,89 грн.
На підставі статті 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення», відповідачем прийнято рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 03.11.2006 року № 69, яким позивачу нараховані економічні санкції у вигляді суми порушення - 15448,89 грн., та 30897,78 грн. штрафу.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку стосовно правомірності позовних вимог, оскільки Державна комісія з контролю за цінами у Харківській області, не наділена повноваженнями стосовно контролю за своєчасністю та правильністю сплати податків, зборів та обов’язкових платежів до бюджету.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Закону України «Про ПДВ», позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість у ДПІ Фрунзенського району та має свідоцтво платника ПДВ. Предметом даного спору є нарахування податку на додану вартість на платні послуги.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач є бюджетною установою, яка керується в своїй діяльності вимогами Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення»№ 4004 від 24.02.94 року. Відповідно до статті 35 зазначеного закону, фінансування органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби здійснюється за рахунок державного бюджету.
Згідно статті 4 Закону України “Про ціни і ціноутворення” на Кабінет Міністрів України покладені повноваження по забезпеченню здійснення в республіці державної політики цін. Відповідно Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000р. №1819 “Питання Державної інспекції з контролю за цінами” затверджене Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами. За цим Положенням Держінспекція у своїй діяльності керується Конституцією та законами України. Згідно пункту 4 цього Положення, Держінспекція відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції, здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.
Згідно Закону України „Про Державну податкову службу в Україні", Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Закону України „Про систему оподаткування" обов'язком Державної податкової служби в Україні є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильності обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законом.
Закон України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Контролюючими органами в розумінні підпункту 2.1.4 пункту 2.1 статті 2 Закону є податкові органи - стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. До компетенції контролюючих органів відноситься право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Відповідно до підпункту 2.2.2 пункту 2.2 статті 2 Закону інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Що стосується нарахування суми порушення, колегія суддів зазначає, що відповідно до листа –роз’яснення ДПА України від 15.09.2003 року № 8101/5/15-2416 Міністерству охорони здоров*я «Щодо порядку оподаткування податком на додану вартість робіт та послуг, що виконуються і надаються закладами державної санітарно-епідеміологічної служби за тарифами, затвердженими постановою КМУ № 1351 від 27.08.2003 року», в якому зазначено, що тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами, закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, затверджені вищезазначеною постановою КМУ, передбачені без урахування податку на додану вартість і при здійсненні зазначених операцій до ціни необхідно додавати податок на додану вартість у відповідно до Закону України «Про ПДВ».
Крім того, Інструкція про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Мінекономіки від 03.12.2001 року № 298/519 містить вичерпний перелік порушень порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції. Зазначених порушень позивач не здійснив.
Таким чином, судом першої інстанції зроблений правильний висновок про те, що рішення відповідача про застосування до позивача економічних санкцій не відповідає вимогам чинного законодавства, та не містить правових підстав.
На підставі викладеного, постанова місцевого господарського суду прийнята у відповідності нормам матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови господарського суду Харківської області від 15.01.2007 року по даній справі та задоволення апеляційної скарги відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст. 206, 209, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів апеляційного суду, одностайно,
ухвалила:
Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами у Харківської області залишити без задоволення
Постанову господарського суду Харківської області від 9 січня 2007 року по справі № АС-13/538-06 залишити без змін.
Дана постанова набирає чинності з моменту її проголошення.
Адміністративну справу №АС-13/538-06 направити до господарського суду Харківської області.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Олійник В.Ф.
Судді Істоміна О.А.
Погребняк В.Я