Справа   № 1-188/09

                                                    В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

31 липня 2009 р. Тячівський районний суд Закарпатської області в особі                                головуючого   судді                                                                Гримут В.І

при секретарі                                                                     Тиводар В.І.

з участю  прокурора                                                          Рошинець В.А.  

потерпілого                                      ОСОБА_1

адвоката потерпілого                                  ОСОБА_2

захисника                                          ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні  у залі суду в м. Тячів справу про обвинувачення ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, має  середню освіту, громадянина України, не одруженого, має одну малолітню дитину, раніше не судимого, в злочинах передбачених ст. 122 ч. 1,   ст. 186 ч. 2  КК України,                                                                                          

                                                          В С Т А Н О В И В:

Підсудний  ОСОБА_4, 3 листопада 2007 року, приблизно в 00.30 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, на подвір’ї диско-бару «Графіт»,  який розташований на вул. Леніна в с. Вонігово, безпричинно наніс потерпілому ОСОБА_1 кілька ударів  кулаком в обличчя спричинивши йому тілесні ушкодження середньої тяжкості.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину не визнав. Пояснив, що 03.11.2007 р. він дійсно був на дискотеці у диско-барі «Графіт», де сидів за столиком з друзями, а потім пішов танцювати. Бачив, що у барі була бійка між ОСОБА_5 і потерпілим ОСОБА_1, яку він припинив. Потерпілий був у нетверезому стані і шукав собі пригод. Він потерпілого не бив і не наніс йому жодного удару, а також не відбирав у нього ніяких речей. Знайомі його називають кличкою «Титан».

    Розглянувши матеріали кримінальної справи суд приходить до висновку, що вина підсудного у вчиненні  злочину передбаченого ч. 1 ст. 122 КК  України доведена повністю. Не дивлячись на його заперечення це стверджується наступними доказами.

Так потерпілий ОСОБА_1 у судовому засіданні ствердив, що 03.11.2007 р. він був разом з друзями ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у диско-барі «Графіт». Коли вони танцювали на нього наскочив ОСОБА_9 і наніс йому декілька ударів у обличчя. Потім  Габорця хтось звідти забрав. Коли  він вийшов на вулицю то там були ОСОБА_10, Ляшко і ОСОБА_9. ОСОБА_4 запитав його: «Чому ти ображаєш мого друга», і  наніс йому кілька ударів рукою в обличчя. Він відчув сильний біль у щелепі і вважає, що вона була зламана саме під час побиття його ОСОБА_10. Пам’ятає що хтось йому дав воду, щоб помити обличчя. Після цього він викликав таксі і чекав на вулиці. У цей час до нього підійшли ОСОБА_10, Ляшко та ОСОБА_9,  які почали наносити йому удари руками та ногами по різних частинах тіла. Він закрив обличчя руками і не бачив хто саме і куди його бив. Також він не бачив хто саме з них зняв з нього ремінь та витягнув  з кишені телефон і гроші. Один з нападників сказав:  «Це тобі від «Регена». Нікого з них він раніше не знав. Свій цивільний позов підтримує.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні ствердив, що бачив ОСОБА_1 на подвір’ї бару «Графіт». Його обличчя було  у крові і він приніс йому води, так як той сидів навпочіпки закривши обличчя руками. Потерпілий був досить п’яний  і не хотів іти додому. Потім за ним і його знайомими приїхала автомашина у якій для ОСОБА_1 не було місця і  він по телефону домовився з таксистом щоб той приїхав за Вовканцем. Що відбувалося з потерпілим після цього він не знає.

             Свідок  Висовець  суду показала, що її син – ОСОБА_1 3-го листопада прийшов додому сильно побитий. Він розповів їй, що його били кілька чоловік і відібрали у нього телефон, ремінь та 15 гривень. Одного з них називали кличкою «Регін».

    Свідок ОСОБА_11 показав, що 3-го листопада 2007 року після 1-ї години він приїхав у бар «Графіт» на виклик пасажира ОСОБА_1, який хотів щоб він відвіз його додому. Він побачив що потерпілий увесь у крові і відмовився його підвозити, так як не хотів щоб той забруднив йому  машину. Тоді до нього підійшов Ляшко і сказав щоб він відвіз ОСОБА_1 бо інакше той помре. Тоді він зняв з потерпілого куртку яку постелив на сидіння і відвіз його додому.

    З показань свідка ОСОБА_5 даних ним на досудовому слідстві і оголошених у судовому засіданні у зв’язку з його неявкою вбачається, що 03.11.2007 р. він разом з Габорцем знаходилися у диско-барі «Графіт». Коли він, біля 1-ї години, вийшов на вулицю то побачив як знайомий Габорця, якого називали «Титан», б’є якогось хлопця. Так як він нікого з місцевих не знав то вирішив у бійку не встрявати і зайшов у приміщення бару (а.с.79-81).      

З протоколу пред’явлення  фотознімків для впізнання  від 14 листопада 2007 року вбачається, що потерпілий ОСОБА_1А впізнав на фотографії ОСОБА_4І, який 3 листопада 2007 року на подвір’ї диско-бару  “Графіт” декілька разів вдарив його  кулаком  у обличчя (а.с. 68-69).

Висновком судово-медичної експертизи № 931 від 05.11.2007 р. стверджено, що у ОСОБА_1А мали місце середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, перелому нижньої щелепи, забійної рани верхньої губи  та підборіддя,  а також нефроптозу з права, та заочеревинної гематоми. Вказані тілесні ушкодження могли виникнути від локальної дії твердих тупих предметів, якими могла бути стиснута в кулак рука та взута нога. Відповідають строку події 03.11.2007 р. ( а.с. 23-25).

Таким чином оцінивши в сукупності названі докази, які не суперечать один одному і повністю узгоджуються між собою, суд робить категоричний висновок про те, що тілесне ушкодження у вигляді перелому щелепи потерпілому було завдано саме підсудним після його другого побиття. Твердження підсудного про, те що він не наносив ОСОБА_1 ударів взагалі, суд до уваги не бере, як такі що надумані ним з метою уникнути покарання за вчинений злочин і такі, що повністю спростовуються названими вище доказами. Також на підставі наведених  доказів суд відкидає  можливість нанесення потерпілому  тілесного ушкодження у вигляді перелому щелепи під час першого або третього побиття, так як ОСОБА_1 категорично стверджує, що відчув гострий біль у області щелепи після того, як його вдарив у обличчя ОСОБА_10, а  з показань свідка ОСОБА_8 вбачається, що саме після другого побиття він приносив потерпілому води, так як його обличчя було у крові.

Дії підсудного ОСОБА_4І суд кваліфікує за ч. 1 ст. 122 КК України по кваліфікуючій ознаці – умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто  умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я. Досудовим слідством ці дії ОСОБА_10 були кваліфіковані ще і за кваліфікуючою ознакою: - що спричинило стійку втрату працездатності не менш як на одну третину. Однак суд вважає, що цю кваліфікуючу ознаку з під обвинувачення ОСОБА_10 слід виключити, так як у висновку содової медичної експертизи про втрату працездатності потерпілим  не вказано.

Обираючи підсудному міру покарання суд враховує обставини, які його пом’якшують: до кримінальної відповідальності притягується вперше,  має малолітню дитину; а також обставину що обтяжує покарання: вчинив злочин у стані алкогольного сп’яніння.

           Крім того, досудовим слідством підсудному пред’явлено обвинувачення у тому, що він того ж дня, приблизно о 1-й годині  перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння разом з двома іншими особами, справа про обвинувачення яких виділена у окреме провадження, біля диско-бару “Графіт” на вул. Леніна в с. Вонігово,  умисно нанесли серію ударів руками і ногами по всьому тілу ОСОБА_1  та відкрито  заволоділи його мобільним телефоном марки “Нокія 6233”  вартістю 1000 гривень, грошима в сумі 15 гривень, які витягнули з кишені його брюк та зняли брючний ремінь вартістю 15 гривень, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на суму 1030 гривень.  На підтримку своїх доводів обвинувачення посилається на показання потерпілого, висновок судової медичної експертизи, показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_14. Однак оцінивши ці докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_10 у інкримінованому йому відкритому викраденні майна потерпілого не доведена і тому його слід виправдати з під цього обвинувачення.

          Так свідки ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_7, та ОСОБА_8 ствердили лише те, що бачили потерпілого побитого, а свідок ОСОБА_5 лише те, що бачив, як ОСОБА_10 кілька разів ударив потерпілого. Свідок ОСОБА_9 показав, що ніхто потерпілого не бив і речей у нього не віднімав. Потерпілий стверджував, що саме ОСОБА_10, Ляшко та ОСОБА_9 у третє побили його і хтось із них зняв з його штанів ремінь та витягнув з кишень мобільний телефон і 15 гривень. Ці показання підтвердила лише свідок ОСОБА_12, - мати потерпілого -, яка показала, що про обставини пограбування їй відомо лише зі слів потерпілого.

З показань свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_10 даних ними під час досудового слідства по кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_9 і за клопотанням прокурора оголошених у судовому засіданні у зв’язку з їхньою неявкою вбачається, що 03.11.2007 р. біля другої години у селі ОСОБА_15, Ляшко та ОСОБА_9 сіли у той же мікроавтобус у якому вони їхали у Буштино. Потім всі вони зайшли у бар «Водолій» де бачили, що Ляшко був одягнутий у 2 куртки і на ньому були два ремені. Також він мав при собі телефон «Нокія», але якої моделі вони не бачили. Свідок ОСОБА_14 показав лише те, що ОСОБА_15, Ляшко та ОСОБА_9 дійсно приїхали разом з ним, ОСОБА_10 і ОСОБА_13 з ОСОБА_15 в Буштино.

Суд вважає, що показання цих свідків, у яких немає конкретного опису телефону та ременя,  не містять у собі ніякої інформації, яка б прямо чи опосередковано вказувала на те, що ОСОБА_15 та інші особи у будь якій мірі причетні до пограбування потерпілого.

Таким чином суд приходить до висновку, що зібрані по справі докази не є переконливим і викликають сумнів у винності ОСОБА_15, а можливості зібрання інших доказів по справі вичерпані.

Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За таких обставин ОСОБА_15 підлягає виправданню з під обвинувачення у злочині передбаченому ст. 186 ч. 2 КК України за недоведеністю його вини.

Потерпілий ОСОБА_1 заявив цивільний позов, який підтримав у судовому засіданні, про стягнення з ОСОБА_15 на його користь 70000 грв. моральної шкоди. Посилається на те, що нанісши йому тілесні ушкодження середньої тяжкості та відкрито заволодівши його речами  ОСОБА_15 заподіяв йому моральну шкоду, яка полягає у моральних стражданнях з приводу ушкодження здоров’я, відчутті фізичного болю, порушенні звичного способу життя через необхідність лікування від отриманих тілесних ушкоджень, необхідності неодноразових виїздів до місця проведення досудового слідства та судового розгляду.

Суд вважає, що даний позов слід задовольнити частково виходячи з наступного. Під час розгляду справи було встановлено, що умисними, неправомірними діями підсудного потерпілому було нанесено тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді перелому нижньої щелепи. Ці ушкодження викликали тривалий розлад його здоров’я (більше 21 дня), змусили потерпілого перенести фізичний біль та страждання, привели до порушення його звичного способу життя через необхідність тривалого лікування, утруднювали його спілкування з друзями і знайомими, робили болючим процес прийняття їжі. Керуючись принципом розумності та адекватності ці страждання потерпілого суд оцінює у суму 16000 гривень.

Тому, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України суд,

                    З А С У Д И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі на один рік.    

З під обвинувачення у злочині передбаченому ст. 186 ч. 2 ОСОБА_4 виправдати за недоведеністю його вини.        

Запобіжний захід щодо засудженого ОСОБА_4    залишити попередній, підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу.

Зарахувати ОСОБА_4 у відбуте покарання строк тримання його під вартою з 11.04.2008 р. по 14.11.2008 р.

Цивільний позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 шістнадцять тисяч гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

    На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Закарпатської області на протязі 15 діб з моменту його проголошення, через Тячівський районний суд.

Головуючий:                                       Гримут В.І.