ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12 лютого 2009 року                                                          м. Дніпропетровськ

 

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду                     у складі:

головуючого судді:	Баранник Н.П. (доповідач),
суддів:  при секретарі:   за участю позивача:	Проценко О.А., Бишевської Н.А.,  Гулій О.Г.,   ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу	Приватного підприємця ОСОБА_1 ОСОБА_1
на постанову господарського суду Запорізької області  від 17.07.2008р.  у справі № 3/337/08-АП  (категорія статобліку 2.11.7)
за  позовом	Приватного підприємця ОСОБА_1 ОСОБА_1
до    про	Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя   визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.05.2008р.                         № 0000641702/0

 

ВСТАНОВИЛА:

 

    19.05.2008р. Приватний підприємець ОСОБА_1ОСОБА_1 (далі по тексту позивачка) звернулася до   суду з адміністративним позовом про визнання протиправним                    та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000641702/0 від 08.05.2008р., прийнятого Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя (далі по тексту відповідач).

    Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначає про помилковість висновків податкового органу щодо перевищення встановлених законодавством гранично допустимих обсягів виручки від реалізації товарів (робіт, послуг), оскільки нею здійснювалась господарська діяльність в межах договорів комісії, за що отримана комісійна винагорода, яка і являється її виручкою від реалізації послуг. Кошти ж, що надходили за реалізовані належні комітенту товари, є виручкою власників товару і, оскільки не належать позивачці  на правах власності, то не можуть вважатися її виручкою у розумінні п.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва».        

Постановою господарського суду Запорізької області від 17.07.2008р. у справі             № 3/337/08-АП у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачкою було занижено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за 2007р. в сумі 14 374,87 грн., а тому рішення відповідача є законним,  а вимоги позивачки необґрунтовані і заявлені безпідставно.

Позивачка, не погодившись із постановою суду, подала апеляційну скаргу.

Посилаючись в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, позивачка просить постанову від 17.07.2008р. у даній справі скасувати та прийняти  нове рішення про задоволення вимог позову в повному обсязі.

В судовому засіданні позивачка підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі,          та  наполягала на її задоволенні.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлявся у встановленому порядку, свого представника для участі в судовому засіданні не направив, тому колегія суддів вважає можливим справу розглянути  без участі представника відповідача.

Заслухавши в судовому засіданні позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги            та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню                з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що уповноваженими працівниками податкового органу у квітні 2008р. була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства  за період діяльності           з 01.01.2006р. по 31.12.2007р., про що складено акт № 250/17-2/1841012026 від 24.04.2008р. (а.с. 8-16).

Під час перевірки було виявлено порушення позивачкою вимог ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», а саме занижено податкові зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за 2007р., що призвело                      до нарахування податку в сумі 14 374 грн. 87 коп..

Таких висновків відповідач дійшов, виходячи з наступного.

З 01.01.2006р. по 31.12.2007р. позивачка застосовувала спрощену систему оподаткування згідно Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 727/98 від 03.07.1998р.. На підставі заяви їй було видано свідоцтво про сплату єдиного податку, ставка єдиного податку згідно заявленого виду діяльності склала 200 грн. 00 коп. на місяць (оптово-роздрібна торгівля канцтоварами). На протязі 2006-2007р.р. приватний підприємець використовувала працю одного найманого працівника, за якого додатково сплачувала 100 грн. єдиного податку           на місяць.

За 2006 рік позивачкою у звіті суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи-платника єдиного податку вказано, що обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг)         за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році склав 339 058 грн. 00 коп..

За 2007 рік у цьому ж звіті зазначено,  що обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком  в календарному році склав               382 346 грн. 00 коп..

Між позивачкою та ПП фірмою «Стимул-В» у період 2006-2007р.р. були укладені договори комісії № 01/06 від 01.01.2006р. та 01/07 від 01.01.2007р.  на продаж продукції,            відповідно до яких  ПП ОСОБА_1 В.В. - комісіонер, а ПП фірма «Стимул-В» - комітент.

Позивачка, згідно договору, за рахунок Комітента за винагороду продавала канцелярські та інші непродовольчі товари. Обсяг реалізованої за договором комісії продукції за 2006 рік, згідно наданих до перевірки документів (актів виконаних робіт), склав 450 884 грн. 03 коп., в тому числі винагорода в розмірі 84 449 грн. 41 коп..

За 2007р. обсяг реалізованої за договором комісії продукції за 2007 рік склав               418 500 грн. 38 коп., в тому числі винагорода в розмірі 120 054 грн. 34 коп..

Всього за 2006р. підприємцем було сплачено до бюджету єдиного податку в сумі           3 600,0 грн., в 2007р. -  3600,0 грн..

Перевіркою встановлено, що підприємець на протязі 2006р. отримала виручку                   в розмірі 705 492 грн. 49 коп. (згідно книги обліку доходів та витрат приватного підприємця готівкою отримано 294 322 грн. 29 коп., згідно виписок банку на розрахунковий рахунок приватного підприємця надійшло 411 170 грн. 20 коп.), що на 366 434 грн. 49 коп. більше, ніж визначено підприємцем самостійно у звіті за IV квартал 2006 року.

На протязі 2007р. позивачем отримана виручка у розмірі 680 791 грн. 78 коп. (згідно книги обліку доходів та витрат приватного підприємця готівкою отримано                         217 921 грн. 45 коп., згідно виписок банку на розрахунковий рахунок приватного підприємця надійшло 462 870 грн. 33 коп.), що на 298 445 грн. 78 коп. більше, ніж визначено підприємцем самостійно у звіті за IV квартал 2007 року.

 Згідно наданих пояснень розбіжність виникла у зв'язку з тим, що позивачка            при реалізації комісійного товару включала до загального обсягу виручки не весь отриманий обсяг виручки, а лише суму винагороди за реалізацію даного товару.

Таким чином, за висновками перевіряючих, обсяг виручки позивача від реалізації продукції, послуг у 2006-2007р.р. перевищив 500 000 грн. 00 коп., що порушує вимоги                п.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 727/98 від 03.07.1998р..

Згідно з п. 5 зазначеного Указу Президента України, у разі порушення вимог, встановлених п.1, платник податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Перевіркою встановлено перевищення граничного обсягу виручки                               на 205 492 грн. 49 коп. у IV кварталі 2006 року, а тому позивачка на 2007 рік позбавлена права на використання спрощеної системи оподаткування обліку та звітності.

Перевіркою правильності визначення суми загального річного оподатковуваного доходу встановлено заниження оподатковуваного доходу за 2007 рік на 95 832 грн. 49 коп..

У відповідності з вимогами ст.ст.13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», зазначені порушення привели до заниження чистого оподатковуваного доходу за 2007 рік та до нарахування податкових зобов'язань по податку           з доходів фізичних осіб у розмірі 14 374  грн. 87 коп..

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення  № 0000641702/0 від 08.05.2008р., яким позивачці визначено суму податкового зобов'язання         з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 14 374 грн. 87 коп. (а.с. 20).

Не погодившись з висновками відповідача, позивачка оскаржила зазначене податкове повідомлення-рішення відповідача у судовому порядку.

Проаналізувавши в сукупності наведені обставини, колегія суддів вважає, що позиція податкового органу, відображена в акті перевірки, не ґрунтується на законі, а прийняте податкове повідомлення-рішення є по своїй суті протиправним та підлягає скасуванню          з огляду на наступне.

Спір між сторонами точиться навколо того, чи повинна була позивачка при реалізації комісійного товару включати до загального обсягу виручки всі грошові надходження                від реалізації товарів по договору комісії, чи лише суму комісійної винагороди.

Як вже зазначалося вище, позивачка протягом 2006-2007р. здійснювала господарську діяльність в межах договорів комісії, укладених з ПП фірма «Стимул-В», на продаж канцелярських товарів та інших непродовольчих товарів.

Відповідно до п.1.1 договорів комісії (а.с. 30-31, 36-37), позивачка надавала Комітенту послуги з реалізації належних останньому товарів, за винагороду. Товари, що передані позивачці (Комісіонеру) є власністю Комітента до моменту переходу права власності                 до покупця (п.1.3). Тобто, право власності на отриманий для реалізації товар до позивачки  не переходило. У якості плати за послуги позивачка залишала собі кошти в розмірі встановленої торгової націнки на товари Комітента. Отримані ж від реалізації товарів кошти за вартістю відповідно до накладних, позивачка щотижня направляла Комітенту згідно              п. 2.3. договору.

Позивачкою надані докази, які підтверджують, що належні Комітенту кошти перераховані останньому в повному обсязі (а.с. 32-35, 38-41).

Відповідачем факт перерахування позивачкою коштів Комітенту - ПП фірма «Стимул» не заперечувався, і доказів, які б це спростовували надано не було.

Згідно ст. 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до ст. 1018 Цивільного кодексу України, майно , придбане комісіонером         за рахунок комітента, є власністю комітента .

 

 

Комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові ( ст. 1020 ЦК України).

Отже, зміст господарської діяльності позивачки полягав у надані посередницьких послуг Комітенту, при цьому надані послуги оплачувались у розмірі торгової націнки                 на товар, що нею реалізовувався.

В п. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку               та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 727/98 від 03.07.1998р. встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів  сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 000 гривень. При цьому виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності                               на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Із змісту вказаної норми можливо дійти висновку, що при визначенні граничної суми виручки, в межах якої застосовується спрощена система оподаткування, обліку і звітності,  до уваги приймається власна виручка самого суб'єкта малого підприємництва - кошти, отримані підприємцем у власність.

Норми Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999р., визначають виручку                  від реалізації продукції як дохід суб'єкта підприємницької діяльності. Згідно п.п. 6.2 п. 6 вказаного Положення, не визнається доходом (виручкою) сума надходжень за договорами комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, тощо.

Таким чином, кошти, що надходять позивачці від реалізованих належних комітенту товарів, не належать позивачці і не є її виручкою від реалізації товарів, а є виручкою самого Комітента- в даному випадку ПП фірма «Стимул».

Обсяг виручки позивачки, визначеної виходячи з розміру її винагороди (торгової націнки),  отриманий за період, охоплений перевіркою, не перевищив 500 000грн. за рік,           тому висновки відповідача про порушення позивачкою п.1 Указу Президента України                    № 727/98  не відповідають дійсності.        

 Колегія суддів дійшла висновку, що позивачка у 2006, 2007р.р. правомірно перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку і звітності, була платником єдиного податку і сплачувала необхідні суми податку до бюджету, що підтверджено матеріалами справи.

Як встановлено п. 6 Указу Президента України  № 727/98, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема, податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва).

За таких обставин, визначення відповідачем позивачці податкового зобов'язання             по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 14 374  грн. 87 коп. є протиправним.

 Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які мають суттєве значення для справи, дав їм помилкову юридично-правову оцінку, і це є підставою для скасування судового рішення.

З огляду викладене,  апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а постанова господарського суду Запорізької області  від 17.07.2008р. - скасуванню.

Вирішуючи по суті заявлені позовні вимоги, колегія суддів вважає, що їх обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

 

 

 

 

 

 

 

ПОСТАНОВИЛА:

 

    Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 ОСОБА_1 задовольнити.

 

    Постанову господарського  суду Запорізької   області від 17.07.2008р. у справі                    № 3/337/08-АП скасувати .

 

      Позовні вимоги приватного підприємця ОСОБА_1 ОСОБА_1 - задовольнити .

 

    Визнати протиправним  та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя № 0000641702/0                           від 08.05.2008р..

 

Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня виготовлення її в повному обсязі  до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

 

В повному обсязі постанову складено 05.08.2009р..

 

 

Головуючий суддя:                             Н.П. Баранник

 

Судді:                                     Н.А. Би шевська

 

                                    О.А. Проценко