Бориспільський міськрайонний суд Київської області

м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 72, 8300, (04595) 6-76-19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2 - 3378/2010 р.

16 листопада 2010 року Бориспільській міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Бондаренка І.А., при секретарі -Кравчук М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Борисполі справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Національна страхова компанія „Оранта" про стягнення страхового відшкодування, річних за прострочку виконання грошового зобов’язання, судового збору та витрат на інформаійно-технічне забезпечення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним п. 2.10.2 Договору добровільного страхування транспортного засобу від 30.11.2007 року №434603, укладеного між позивачем та ВАТ "НАСК "Оранта" у частині зобов’язання страхувальника у найкоротший строк , але не пізніше 2 (двох) робочих днів з моменту настання події, що має ознаки страхового випадку, подати страховикові заяву про страхову виплату, з моменту укладення договору, також позивач прохає суд стягнути з відповідача 102300 грн. страхового відшкодування, 4002,31 грн. річних за прострочку виконання грошового зобов’язання, а всього на загальну суму 106,302,31 грн.

В судовому засіданні представник позивача зменшив розмір позовних вимог та підтримав їх в повному обсязі та просив стягнути з відповідача 102300 грн. страхового відшкодування, 4002,31 грн. річних за прострочку виконання грошового зобов’язання, а всього на загальну суму 106302,31 грн. Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 30 листопада 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу № 434603, згідно з п. 2.1.1. якого позивач прийняв зобов'язання сплачувати страхові платежі у визначений термін, а відповідач зобов'язався у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування за шкоду заподіяну застрахованому транспортному засобові в порядку та на умовах визначених Договором.

Предметом Договору, відповідно до його п. 2.2.1. є майнові інтереси пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом, а саме: автомобіль марки "АІЮІ А6", д.р.н. АЕ 5532 АР. Умовами п. 2.3.2 Договору сторонами було передбачено, що застрахованими є ризики, обрані позивачем, які належним чином зазначені у п, 1.2. Договору, а саме: ДТП, протиправні дії третіх осіб, стихійні явища, пожежа та, зокрема, ризик "Незаконне заволодіння» - втрата застрахованого транспортного засобу внаслідок незаконного .заволодіння шляхом крадіжки, .грабежу чи розбою.

Так, 18 січня 2009 року поблизу будинку № 2 по вул. Л Толстого в місті Бориспіль Київської області належний позивачеві транспортний засіб було викрадено невідомими особами, про що була порушена кримінальна справа. Всі необхідні дії, передбачені в п.п. 2.10.1., 2.10.2. Договору позивачем було виконано, зокрема: повідомлено цілодобову сервісну службу ВАТ «Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА» про настання страхового випадку, повідомлено про вказаний випадок органи МВС, 03.02.2010 року повідомлено відповідача про обставини події та подано останньому письмову заяву про страхову виплату.

Відповідач 22 квітня 2010 року листом за Вих. № 04-05/640 повідомив позивача про невизнання події, що мала місце 18 січня 2009 року страховим випадком та відмовлено йому у виплаті страхового відшкодування в зв’язку з відсутністю у п. 1.1. Договору відмітки про наявність протиугінного пристрою на застрахованому транспортному засобі, належному позивачу, а відтак дійшов висновку про відсутність протиугінного пристрою взагалі, а отже й про порушення позивачем п. 2.3.3. умов Договору та неповідомлення відповідача у строки, передбачені п. 2.10.2. Договору про обставини події та не подання позивачем у вказані строки письмової заяви про страхову виплату.

Представник позивача вважає, що вказана відмова відповідача щодо невизнання події страховим випадком є не обґрунтованими, а рішення відповідача про відмову у виплаті позивачу страхового відшкодування є незаконним, прийнятим з порушенням умов договору, оскільки в своїй заяві про укладення договору добровільного страхування транспортного засобу, яка передувала укладенню самого Договору добровільного страхування транспортного засобу від 30.11.2007 року № 434603, позивач зазначив про наявність встановленого протиугінного пристрою на належний йому транспортний засіб.

Крім того наявність встановленого протиугінного пристрою також підтверджується й товарним чеком від 15.11.2007 року, виданим суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 про підтвердження оплати послуг з встановлення протиугінного пристрою (сигналізації) на автомобіль "АГТОІ А6", д.р.н. АЕ 5532 АР на загальну суму 250 грн., тому твердження відповідача про порушення позивачем п. 2.3.3. умов Договору є необґрунтованими.

Щодо неповідомлення відповідача у строки, передбачені п. 2.10.2. Договору, про обставини події та не подання позивачем у вказані строки письмової заяви про страхову виплату, представник позивача пояснив, що дійсно, відповідно до п. 2.10.2. Договору при настанні події, що має ознаки страхового випадку страхувальник зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше двох робочих днів з моменту настання події, що має ознаки страхового випадку, повідомити Страховика про обставини події та подати останньому письмову заяву про страхову виплату. Враховуючи незадовільний стан здоров'я - гострий бронхіт та перебування в зв'язку з цим на амбулаторному лікуванні, що підтверджується довідкою Сошниківської медамбулаторії Бориспільського району Київської області позивач про обставини події повідомив відповідача 03.02.2010 року, того ж дня позивачем було подано відповідну письмову заяву про страхову виплату.

Відповідно до положення п. 2.10.3. Договору, якщо з поважних причин страхувальник не міг подати страховикові заяву про страхову виплату у визначений термін він повинен підтвердити це документально, відповідним документальним підтвердженням є довідка Сошниківської медамбулаторії Бориспільського району Київської області про наявність захворювання та перебування позивача на амбулаторному лікуванні. За таких обставин, представник позивача вважає, що висновок відповідача щодо неповідомлення у строки, передбачені п. 2.10.2. Договору про обставини події та не подання позивачем у вказані строки письмової заяви про страхову виплату є необґрунтованим.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав в повному обсязі, посилаючись не те, що пунктом 2.3.3 договору добровільного страхування транспортного засобу від 30.11.2007 року № 434603 та Правил страхування № 100 страховими ризиками є : для легкових автомобілів - незаконне заволодіння застрахованим транспортним засобом визнається страховим випадком, якщо до моменту настання події страховикові було надано документальне підтвердження того, що транспортний засіб був обладнаний стаціонарно встановленими протиугінними пристроями, а саме: електронним (іммобілайзер) та/або механічним. Про наявність на застрахованому транспортному засобі електронних та/або механічних протиугінних пристроїв та їх справність робиться запис у п. 1.1 договору. При укладенні договору запис у п.1.1 цього договору про наявність протиугінного пристрою вважається документальним підтвердженням, у даному випадку подібний запис відсутній. Наявна у позивача сигналізація "Шеріф" до зазначених протиугінних пристроїв не відноситься..

Відповідно до вимог п.2.10.2 договору страхувальник при настанні події, що має ознаки страхового випадку, або довірена особа зобов'язані: у якнайкоротший строк, але в будь-якому разі не пізніше 2 (двох) робочих днів з моменту настання події, повідомити страховика про обставини події та подати страховикові письмову заяву про страхову виплату. Позивач не виконав умови договору та подав відповідну заяву лише 03.02.09 року.

Згідно вимог п.5,ст.26 Закону України «Про страхування» підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків. За таких обставин, представник відповідача не вважає подію, що сталась 18.01.09 року страховим випадком, тому прохає суд відмовити позивачу у задоволенні виплати страхового відшкодування по факту незаконного заволодіння транспортним засобом "АІЮІ А6", д.р.н. АЕ 5532 АР.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню по наступним підставам.

В судовому засіданні встановлено, що 30 листопада 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу № 434603, предметом якого є автомобіль марки "АШІ А6", д.р.н. АЕ 5532 АР.

17січня 2009 року поблизу будинку № 2 по вул. Л Толстого в місті Бориспіль Київської області належний позивачеві транспортний засіб марки "АІГОІ А6", д.р.н. АЕ 5532 АР було викрадено невідомими особами, про що була порушена кримінальна справа №05-7407.

Умовами п. 2.3.2 Договору сторонами було передбачено, що застрахованими є ризики, обрані позивачем, які належним чином зазначені у п. 1.2. Договору, а саме: ДТП, протиправні дії третіх осіб, стихійні явища, пожежа та, зокрема, ризик "Незаконне заволодіння» - втрата застрахованого транспортного засобу внаслідок незаконного .заволодіння шляхом крадіжки, .грабежу чи розбою.

Зокрема пунктом 2.3.3 договору добровільного страхування транспортного засобу від 30.11.2007 року № 434603 та Правил страхування № 100 страховими ризиками є : для легкових автомобілів - незаконне заволодіння застрахованим транспортним засобом визнається страховим випадком, якщо до моменту настання події страховикові було надано документальне підтвердження того, що транспортний засіб був обладнаний стаціонарно встановленими протиугінними пристроями, а саме: електронним (іммобілайзер) та/або механічним.

Про наявність на застрахованому транспортному засобі електронних та/або механічних протиугінних пристроїв та їх справність робиться запис у п. 1.1 договору. При укладенні договору запис у п.1.1 цього договору про наявність протиугінного пристрою вважається документальним підтвердженням, як слідує з договору страхування, подібний запис відсутній. Наявна у позивача сигналізація "Шеріф" до зазначених протиугінних пристроїв не відноситься.

В той же час, відповідно до вимог п.2.10.2 договору страхувальник при настанні події, що має ознаки страхового випадку, або довірена особа зобов'язані: у якнайкоротший строк, але в будь-якому разі не пізніше 2 (двох) робочих днів з моменту настання події, повідомити страховика про обставини події та подати страховикові письмову заяву про страхову виплату.

Як встановлено в судовому засіданні позивач не виконав умови договору та подав відповідну заяву лише 03.02.09 року, обґрунтувавши причину пропуску захворюванням та перебуванням на амбулаторному лікуванні. Довідку, яка належним чином не завірена, видала Сошниківська медамбулаторія Бориспільського району Київської області. Будь-яка інша медична документація у позивача відсутня, тому у суда не має підстав сприймати її, як доказ хвороби Штефана.

Також суд критично відноситься до показів свідка ОСОБА_2, який бачив у автомобілі "АІЮІ А6", д.р.н. АЕ 5532 АР механічний протиугінний пристрій, постільки, у відповідності до п.1.1 договору між сторонами, позивач про цей пристрій не зазначає.

Як слідує із п.5 ч.І ст. 991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків. Пункт 6 ч.1 цієї статті передбачає також наявність інших підстав, встановлених законом.

Відповідно до ч.2 ст. 991 ЦК України, договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Згідно вимог п.5 ст.26 Закону України «Про страхування», підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

У відповідності до ст.60 ЦПК, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень. Суд вважає, що позивачем не надані суду будь-яких доказів у підтвердження своїх позовних вимог, заперечення відповідача ним не спростовані. Тож, йому потрібно відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі ст. 991 ЦК України, керуючись ст. ст.10, 60,62,212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Національна страхова компанія „Оранта" про стягнення страхового відшкодування, річних за прострочку виконання грошового зобов’язання, судового збору та витрат на інформаійно-технічне забезпечення, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10-ти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд.

Суддя: І.А. Бондаренко