ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"26" березня 2007 р. | Справа № 26-8/288-06-10217А |
За позовом : Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до відповідача : Управління державної служби охорони при Головному управлінні
Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області
про стягнення 119 530 грн.
Суддя М.І.Никифорчук
за участю представників :
від позивача : Кіндяк Н.В. за довіреністю;
від відповідача : Мазуркевич Р.В. за довіреністю;
Суть спору : 3аявлено вимога про стягнення з відповідача штрафних санкцій за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 р. в сумі 119 530 грн.
Представник позивача вимоги підтримує.
Представник відповідача з вимогами не згоден, надав відзив на позов, у якому виклав свої заперечення щодо предмета спору.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників позивача, суд, -
у с т а н о в и в :
Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 р. в сумі 114000 грн. та адміністративно-господарських санкцій в уигляді пені в сумі 5130 грн. за таких підстав.
Згідно з ст. 4 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", із змінами, ( далі - Закон) діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їх потреб у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності.
Згідно з ч.1 ст.19 вказаного Закону із змінами, для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 15 чоловік - у кількості одного робочого місця".
Згідно з ч. 2 цієї ж статті із змінами, норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів визначається виключно цим Законом, якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, які відрізняються від зазначених у цій статті, застосовуються положення цього Закону".
Згідно зі ч.1 ст.20 цього ж Закону із змінами, підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації".
Згідно ч.3 цієї ж статті сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно ч. 5 ст. 20 вказаного Закону із зазначеними вище змінами внесеними, суми штрафних санкцій, що надійшли до Фонду соціального захисту інвалідів, використовуються на фінансування Фондом заходів щодо соціальної, трудової, фізкультурно –спортивної ( за поданням Національного комітету спорту інвалідів України) та професійної реабілітації інвалідів і надання цільової позики (на поворотній основі з терміном повернення до трьох років) на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Згідно п. 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001 р. ( далі –«Порядок сплати…») суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку за балансовим рахунком N 3510 або в установах комерційних банків за балансовим рахунком N 2510. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
Згідно акту перевірки підприємства за 2005 р., складеного позивачем відповідно до вимог статей 19, 20 вказаного Закону, середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві у 2005 р. складала 578 осіб, ( код рядка у акту 1).
Відповідно до наданого розрахунку сум штрафних санкцій за 2005 звітний рік, який складений відповідно до вимог вищевказаного «Порядку сплати …»:
1. Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, становить 4% від середньої чисельності штатних працівників на підприємстві, та складає 23 робоче місце ( код рядка акту 03).
2. Фактична кількість робочих місць, зайнятих інвалідами, розраховується як середньооблікова шляхом підсумку зазначеної кількості відпрацьованих інвалідами повних місяців та діленням одержаної суми на 12 місяців, та складає 8 робочих місць ( код рядка у акті 02 ).
3. Кількість незайнятих робочих місць для працевлаштування інвалідів визначається різницею між нормативом і фактичною кількістю робочих місць, зайнятих інвалідами, та складає 15 робоче місця, ( код рядка у акті 03).
4. Середньорічна заробітна плата штатного працівника визначається діленням сум, нарахованих із фонду оплати парці штатних працівників на середньооблікову чисельність штатних працівників, та складає 7600 грн. ( код рядка у акті 05)
5. Сума штрафних санкцій визначається як добуток середньорічної заробітної плати на кількість робочих місць, незайнятих інвалідами, та складає 114000 грн.
Згідно цього ж акту відповідачеві нараховані адміністративно-господарські санкції у вигляді пені в сумі 5130 грн.
Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу визначено відповідно до п.3.3.1 –3.3.3 Інструкції за статистики чисельності працівників, зайнятих в народному господарству, затвердженої Наказом Міністерства статистики України від 7 липня 1995 р. N 171, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 серпня 1995 р. за N 287/823, із змінами і доповненнями, внесеними наказом Державного комітету статистики України від 18 лютого 1999 року N 67.
Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. N 314, із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 19 від 10.01.2002 р. на виконання постанови Верховної Ради України від 14 жовтня 1994 р. N 205 "Про введення в дію Закону України "Про внесення змін до Закону Української РСР "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Українській РСР", затверджено «Положення про робочі місця інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів».
Згідно п.14 «Положення про робочі місця інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів», ( далі – Положення ) підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Згідно п. 5 Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Згідно з п.3 Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Пунктом 10 Положення передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Результатом працевлаштування є укладання трудового договору між працівником, тобто інвалідом, та власником або уповноваженим ним органом, відповідно до вимог ст. 21 КЗпП України. Тому безпосереднє працевлаштування здійснює власник або уповноважений ним орган підприємства ( об’єднання), установи, організації незалежно від форм власності та господарювання.
Відповідачем в порушення вимог вказаного закону положення робоче місце для інваліда протягом 2005 р. відповідачем створено не було, відповідач не інформував центр зайнятості про вакантні місця призначені для працевлаштування інвалідів тому інваліди не направлялись до відповідача.
Заперечуючи проти позову представник відповідача зазначає у відзиву на позов, що Державна служба охорони є озброєним органом виконавчої влади, має певну специфіку роботи, працівники підприємства повинні мати певний стан здоров’я для виконання покладени на підприємство фукнцій. Тому працевлаштування на підприємстві інвалідів неможливо.
Крім того, підприємство не має мети одержання прибутку від своєї діяльності тому не може сплачувавти вищевказані штрафні санкції.
Виходячи з наведеного, вважає вимоги позивача необгунтованими.
Аналізуючи надані сторонами докази, суд прийшов до наступного висновку.
Згідно вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Заперечення відповідача, що підприємство є специфічним підприємством, господарський суд відхиляє, оскільки за змістом приписів статей 19 та 20 Закону профіль діяльності підприємства не впливає на встановлення нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інваліді, якщо інше прямо не визначене іншим законом.
Так, обмеження бази розрахунку середньооблікової чисельності працівників для деяких категорій підприємств передбачено у частині восьмій статті 21 Закону України «Про електроенергетику», частині четвертій статті 15 Закону України «Про залізничний транспорт», частині третій статті 19 Закону України «Про автомобільний транспорт», частині п’ятій статті 16 Закону України «Про поштовий зв*язок», у частині четвертій статті 41 Закону України «Про телекомунікації». Проте відповідач не відноситься до жодної із зазначених категорій підприємств. А отже, немає визначених чинним законодавством підстав для висновку про неможливість виконання відповідачем нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів з огляду на особливості його господарської діяльності та відсутність у штатному розпису робочих місць, на яких могла використовуватись праця інваліда.
Згідно п.1.1 Положення про Управління Державної служби охорони при УМВС України в Одеської області, Управління діє на засадах госпрозрахунку. Джерелом формування фінансових ресурсів УДСО є фонди, що формуються за рахунок прибутків підрозділів Служби охорони, та доходи, одержані від надання послуг охорони майна та забезпечення особистої безпеки за договорами, гудвіл, кошти, одержані від продажу цінних паперів. З цього випливає, що підприємство не є підприємством, зазначеним у статті 20 вказаного Закону.
Аналіз вище приведеного дає суду підстави вважати, що відповідачем не виконаний установлений вказаним Законом норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 р., та не виконані обов*язки, покладені на підприємство вказаним Положенням, тому вимоги позивача суд вважає обґрунтованими, доведеними та тому підлягаючими задоволенню в повному обсягу.
Керуючись частинами 1-3 статті 160, статтями 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, –
п о с т а н о в и в :
Позов –задовольнити.
Стягнути з Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (65074, м. Одеса, вул. Ак.Філатова, 60–а; р/р 260053103169 АБ „Південний”, МФО 328209, код 08596972) на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (65107,м. Одеса, вул. Канатна, 83) р/р 31218230600007, код 23213460, КБК 50070000, банк - УДК у Одеській області, одержувач –УДК в Одеській області, МФО 828011 - штрафних санкцій за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005р. в сумі 114 000 грн., пені в сумі 5130 грн.
Постанова може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили у порядку ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Никифорчук М.І.