Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2010 року Справа № 2а-3588/10/1170

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

                    головуючої–судді –ОСОБА_1

                    при секретарі –Дегтярьові Д.В.

за участю:

позивача –ОСОБА_2

представників відповідача –ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 до Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування рішення,                     

ОСОБА_5:

ФОП ОСОБА_2 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати нечинними рішення Світловодської ОДПІ (далі відповідач) про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.04.2010 року № 5033/10/23-104 та № НОМЕР_1 від 08.04.2010 р.

В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_2 (далі позивач) посилається на те, що 29.04.2010 р. позивач отримав рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, які, на його думку, не відповідають вимогам чинного законодавства, так як перевірку проведено з порушенням порядку проведення перевірки, а саме: про проведення планової перевірки позивача не було попереджено за десять календарних днів та перевірку здійснено без його участі.

Крім того, позивач не погоджується з розрахунком штрафних (фінансових) санкцій рішення Світловодської ОДПІ від 08.04.2010 р. № НОМЕР_1, оскільки у ньому не вказано, за які саме порушення до нього застосовані фінансові санкції.

Також, позивач зазначає, що до нього неправомірно окремо застосовано фінансові санкції за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності відповідної ліцензії, оскільки він не здійснює продаж підакцизних товарів.

Позивач вважає, що оскільки працівниками податкового органу не зафіксовано фактів продажу позивачем товарів, здійснення розрахунків з покупцями за продані товари, зберігання готівкових коштів на місці проведення розрахунків, то у відповідача не було підстав застосовувати штрафні (фінансові) санкції відповідно до ст.ст. 17 та 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідач не погоджуючись з позовними вимогами подав заперечення на них, які обґрунтовані тим, що працівники податкового органу провели перевірку та застосували штрафні (фінансові) санкцій до позивача відповідно до вимог податкового законодавства.

У судовому засіданні позивач підтримав вимоги позовної заяви, просив суд задовольнити позов у повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві та зазначив, що, якщо припустити, що була реалізація підакцизних товарів, то штрафна санкція повинна бути застосована лише в сумі 1700 грн., оскільки це одне порушення, а не 3400 грн. як визначено в оскаржуваному рішенні.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти позовних вимог, просили суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, зазначивши, що в розрахунку штрафних фінансових санкцій помилково зазначили суму штрафних санкцій в розмірі 340 грн., оскільки рішення про застосування штрафних санкцій в частині застосування до ФОП ОСОБА_2 штрафних (фінансових) санкцій в сумі 340 грн. рішенням ДПА у Кіровоградській області від 25.06.2010 р. № 2043/10/23-230 скасовано.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

В С Т А Н О В И В:

          ФОП ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа –підприємець виконавчим комітетом Світловодської міської ради Кіровоградської області 31 жовтня 2001 р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серії В00 № 874064 (а.с.18).

Позивач обрав спрощений режим оподаткування, отримавши свідоцтво про сплату єдиного податку Серії Ж №790525 від 01.01.2010 р. (а.с.16).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

          Згідно ст.1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах входять до системи органів державної податкової служби.

          Світловодська ОДПІ, в розумінні п.7 ч.1 ст.3 КАС України, є суб’єктом владних повноважень, рішення якого оскаржене.

Працівниками Світловодської ОДПІ на підставі плану-графіку на квітень 2010 р. та згідно направлення № 000521 від 02.04.2010 р. проведена перевірка господарської одиниці –бару, що розташований за адресою: вул. Молодогвардійська, 1б у м. Світловодську та належить суб’єкту господарювання ФОП ОСОБА_2, про що склали акт перевірки за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 02.04.2010 р. (а.с.13-14). В ході перевірки встановлені факти, які відображені в акті перевірки (мовою оригінала): «На місці проведення розрахунків здійснюється реалізація пива в пляшках, цигарок Винстон по ціні 8 грн., слабоалкогольних напоїв «Шейк-коктейль»0,33 л. по ціні 7,65 грн. та інших товарів згідно додатку-акту перевірки правильності проведення розрахунків на місці реалізації товарів. Ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виборами на місці проведенні розрахунків відсутня. КОРО, РРО не використовується. Виручка від реалізації товарів на момент перевірки склала 498,60 грн. Торговий патент або єдиний патент на місці відсутні. Відсутня довідка про трудові відносини.». Також у висновку акта перевірки відображено: «КОРО та РК, РРО на місці відсутні. Відсутня книга обліку доходів та витрат. Товар у встановленому законом порядку не обліковано на суму 134,95 грн. згідно відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування реалізації та фактичних залишків товарно–матеріальних цінностей. Порушено: п.1,5,12 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265/95 ВР. Ст. 15 ЗУ «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»(а.с.13-14).

На підставі акту перевірки за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 02.04.2010 р. відповідач прийняв рішення:

- № НОМЕР_1 від 08.04.2010 р., яким за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР в розмірі 3102,90 грн. (а.с.11);

- № 5033/10/23-104 від 08.04.2010 р., яким за порушення Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»від 19.12.2995 р. № 481/95-ВР в розмірі 3400 грн. (а.с.15).

Не погоджуючись із вищезазначеними рішеннями позивач подав скаргу до ДПА в Кіровоградській області.

Рішенням «Про результати розгляду скарги»від 25.06.2010 р. № 2043/10/23-230 скасовано рішення Світловодської ОДПІ від 08.04.2010 р. № НОМЕР_1 у частині незастосування при здійсненні розрахункових операцій книги обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 грн.), а в іншій частині цього рішення та рішення Світловодської ОДПІ від 08.04.2010 р. № 5033/10/23-104 залишено без змін.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що перевірку проведено в порушення вимог ст. ст. 11-1, 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року N 509-XII в зв’язку з тим, що його не було попереджено про проведення планової перевірки за 10 днів, не було вручено під розписку копії направлення на проведення перевірки та копії наказу про проведення позапланової перевірки, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року N 509-XII, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду (ч.7 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року N 509-XII).

Статтею 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року N 509-XII визначені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів).

Ч.1 ст.15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР визначено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Згідно ч.1 ст.16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»від 19.12.2995 р. № 481/95-ВР, контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

          Здійснення контролю за додержання суб’єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків органами державної податкової служби передбачено спеціальним законодавчим актом, а саме ст.15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Зазначене право на здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) передбачено п.2 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

          Так як перевірки дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»від 19.12.2995 р. № 481/95-ВР не стосуються сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, неподаткових платежів, тому відповідач правомірно здійснив перевірку у порядку встановленому п.2 ст.11 ЗУ «Про державну податкову службу».

          Перевірка позивача не була документальною у розумінні поняття «документальної перевірки», визначеного у ст.11-1 «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року N 509-XII, у позивача проводилась перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу.

В акті перевірки зазначено, що перевірку проведено у присутності бармена ОСОБА_6, яка в своїх пояснювальній записці зазначила, що вона працює барменом-стажером другий день. Позивач в судовому засіданні також підтвердив той факт, що він прийняв стажуватись на посаду бармену ОСОБА_7, яку залишив проводити господарську діяльність замість нього, а сам був вимушений виїхати за межі міста. Суд приходить до висновку, що перевірка була проведена при уповноваженій особі.

Крім того, як вбачається з матеріалів перевірки, належним чином оформлене направлення на перевірку було вручено уповноваженій особі суб’єкта господарювання –бармену ОСОБА_6, яка проводила на момент перевірки розрахунки з покупцями. Факт неоформлення у встановленому порядку трудових відносин між ФОП ОСОБА_2 як роботодавцем та ОСОБА_6 як найманим працівником не може слугувати підставою для визнання судом дій працівників податкового органу щодо невручення перевіряємій особі направлення на перевірку незаконними, оскільки зазначене направлення було вручено у встановленому законом порядку.

Щодо рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 5033/10/23-104від 08.04.2010 р., судом встановлено наступні обставини.

Суд не приймає до уваги посилання позивача про те, що він не здійснював торгівлю підакцизними товарами, так як факт реалізації цигарок «Вінстон»та слабоалкогольного напою «Шейк»суд вважає встановленим, оскільки в пояснювальній записці, яку написала власноручно ОСОБА_6 зазначено, що вона дійсно реалізувала цигарки, пиво «Оболонь»та слабоалкогольний напій «Шейк». Позивач в разі встановлення факту, що на господарській одиниці, де він проводить свою господарську діяльність хтось приніс підакцизний товар і проводив його реалізацію, начеб-то без його відома, мав право на звернення до відповідних правоохоронних органів. В судовому засіданні позивач зазначив суду, що з жодними заявами до правоохоронних органів він не звертався.

А відтак, в судовому засіданні не було спростовано факту продажу позивачем алкогольних напоїв та тютюнових виробів без отримання відповідних ліцензій під час проведення перевірки.

Посилання позивача на те, що в разі встановленні факту торгівлі підакцизними товарами, відповідач повинен був застосувати штраф лише у розмірі 1700 грн. є такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

          Відповідно до абз. 6 ст. 17 Закону № 481/95-ВР до суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкцій у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень.

Згідно абз. 14 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»від 19.12.2995 р. № 481/95-ВР (далі Закон № 481/95-ВР) роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що суб’єкт господарювання у разі наміру здійснення торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами зобов’язаний отримати окрему ліцензію щодо кожного виду діяльності, а відтак вбачається два порушення, яке допустив позивач, а саме: торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами без відповідних ліцензій.

          За таких обставин суд вважає, що відповідач правомірно нарахував позивачеві штраф у сумі 3400, 00 грн. ( 1700 + 1700 = 3400,00 грн.).

Щодо рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 від 08.04.2010 р., судом встановлено наступні обставини.

З урахуванням рішення ДПА в Кіровоградській області «Про результати розгляду скарги» від 25.06.2010 р., сума штрафних санкцій визначена відповідачем в оскаржуваному рішенні становить 2 764,90 грн., в т.ч.: 2 493 грн. (за порушення пп.1,2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР) + 271,9 грн. (за порушення пп.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР).

          Відповідно до пп. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

          П. 6 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР визначено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.

          В акті перевірки зазначено, що «КОРО та РК, РРО не використовується, виручка від реалізації товарів на момент перевірки склала 498,60 грн.». В судовому засіданні позивач підтвердив факт, що він не використує КОРО та РРО, зазначивши, що він помилково вважав, якщо він знаходиться на спрощеній системі оподаткування, то в такому разі він не повинен вести КОРО. Суд приходить до висновку, оскільки в судовому засіданні встановлений факт реалізації позивачем підакцизних товарів, а тому позивач втратив право проводити господарські операції без застосування РРО та РК.

Згідно п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

          З огляду за вищезазначені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно застосовано штрафні санкції на підставі ч.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР, в розмірі 2 493 грн. (498,60 грн. х 5).

Згідно п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР, суб’єкти підприємницькоїдіяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

          Відповідно до ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР до суб’єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто відповідальність встановлена даною статтею лише за продаж необлікованих товарів, а не їх наявність за місцем реалізації.

          У відповідності до ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР облік товарних запасів фізичною особою –суб’єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) –у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб’єктів малого підприємництва. Обов’язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

          У судовому засіданні встановлено, що позивач є платником єдиного податку і зобов’язаний вести книгу обліку доходів та витрат у встановленому законодавством порядку.

          Відповідно до абзацу восьмого статті 4 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від 03.07.1998 р. N 727/98 форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб’єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

          Відповідно до п.1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1269 від 26 вересня 2001 року, Книга обліку доходів і витрат (далі - книга) ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку). Згідно п. 5 цього Порядку, суб'єктом підприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.

          Форма книги обліку доходів та витрат передбачена Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року №12 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 р. за №64, відповідно до змісту якої вона має такі розділи: 1 –“ період обліку ” , 2 –“кількість виготовленої продукції, наданих послуг, закуплено товару ” , 3 –“витрати на виробництво продукції, придбання товару ”, 4 –“ кількість проданої продукції, надання послуг ”, 5 –“ ціна продажу продукції (послуг)”, 6 –“ сума виручки (доходу) ”, 7 –“ чистий дохід ”.

Пунктом 8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999 р. №599 та зареєстрованого в Мінюсті за №752/4054 від 02.11.1999 році, встановлено, що для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій, платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком №10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 №12 та зареєстрованої в Мінюсті України від 09.06.1993 р. за №64. При цьому обов’язковому заповненню підлягають лише графи “ період обліку ”, “ витрати на виробництво продукції ”, “сума виручки (доходу)”, “чистий дохід ”.

З аналізу даних норм, суд приходить до висновку, що облік товарів підприємець здійснювати не зобов’язаний. Книга ф. №10 призначена виключно для обліку доходів та витрат підприємця, а не для обліку товарів. Як наслідок, в випадку неправильного її заповнення застосовувати штрафні санкції за ст.20 Закону України № 265/95-ВР у відповідача підстав не було.

Суд приходить до висновку, що відповідачем було неправомірно застосований штраф за вибірковим описом товарів, які не обліковані, а саме: цигарки «Вінстон», слабоалкогольний напій «Шейк»та пиво «Оболонь». Як зазначив відповідач в судовому засіданні він здійснив вибірковий опис не облікованих товарів, лише по тим найменуванням, по яким була проведена закупівля, але в законодавстві відсутнє поняття вибірковості не облікованих товарів, яке було застосовано відповідачем під час проведення перевірки.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено наявності відповідного нормативно-правового акту, положення якого б передбачали порядок обліку товарів за місцем реалізації та зобов’язували б позивача здійснювати такий облік, а тому, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що незаконність застосування до позивача штрафної (фінансової) санкцій в розмірі 271, 90 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з вказаним у п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 6 березня 2008 року № 2 (далі постанова Пленуму).

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пп.3 п.1 постанови Пленуму).

Встановлення невідповідності діяльності суб’єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Суд приходить до висновку, що відповідачем при прийнятті рішення № НОМЕР_1 від 08.04.2010 р. частково порушені вимоги ч. 3 ст. 2 КАС України, а саме: відповідач в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог ч.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР діяв не на підставі, та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, та використав повноваження не з метою, з якою це повноваження надано.

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем документально підтверджено сплата судового збору в розмірі 3,40 грн., що підтверджується квитанцією № 5 від 30.09.2010 р.( а.с.4), так як адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, то і відшкодування витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору підлягають частковому відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 2,17, 71, 86, 94, 159 –163 КАС України, суд,

                                                  ПОСТАНОВИВ:

          Адміністративний позов фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 до Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування рішення задовольнити частково.

          Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції № НОМЕР_1 від 08.04.2010 р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 271, 90 грн.

          У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

           Присудити фізичній особі –підприємцю ОСОБА_2 з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1,53 грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Повний текст постанови виготовлено 29 листопада 2010 р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_1