АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 22-ц-11939/2011 р. Головуючий 1 інстанції Зеленькова Н.Г.

Категорія: угоди Доповідач Борова С.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2011 року Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційно­го суду Харківської області у складі:

Головуючого судці Борової С.А.

Суддів Пшенічної Л.В., Івах А.П.,

При секретарі Варюшичевої А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за апе­ляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Борівського районного суду Харківської області від 10 травня 2011

року

по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Миколаї­вни, третя особа- Іонов ОСОБА_3 про стягнення коштів, сплачених в якості авансу в рахунок купівлі домоволодіння, матеріальних збитків, відшкодування моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди,-

встановила:

У березні 2011 року до суду звернулася ОСОБА_4 та просила визнати правочик по купівлі- продажу житлового будинку з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: с. Підліман, Борівського району, Харківської області між нею та ОСОБА_2 незбувшимся. Стягнути на її користь переданий відповідачці аванс у сумі еквівален­тній 1000 доларів СІЛА ( 7964 грн.), відшкодувати матеріальні збитки у сумі 9636 грн., мо­ральну шкоду 5000 грн., судові витрати.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовують тим, що вони уклали з відповідач­кою договір про наміри про укладення в майбутньому договору купівлі- продажу домово­лодіння та земельної ділянки, які їй належать в порядку спадкуваня, за що передала їй у якості авансу 1000 доларів США. З вини відповідачки договір купівлі- продажу не був укладений, оскільки вона на порушення зобов’язання передала земельну ділянку братові. Вона поселилася та проживала у будинку з дозволу ОСОБА_2, заказала на обмін вікна, підтримувала його, опалювала, сплачувала комунальні послуги.

ОСОБА_2звернулася до суду з зустрічним позовом та просила відшкодувати їй майнову та моральну шкоду, оскільки від своїх зобов’язань вона не відмовилася, навпа­ки з вини ОСОБА_4 не був укладений договір купівлі- продажу. Вона витратила певні кошти на приїзд з Росії на Україну для оформлення документів, ОСОБА_4, проживаючи у будинку, не сплачувала за комунальні послуги, без її згоди демонтувала паркан та калит­ку, занедбала господарські будівлі, подвір’я, чим спричинила майнову шкоду.

У судовому засіданні позивачі свої позовні вимоги підтримали, проти зустрічних вимог заперечували.

Рішенням Борівського районного суду Харківської області від 10 травня 2011 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 матеріальні збитки в розмірі 9330, 61 грн., моральну шкоду в розмірі 1000 грн., судові витрати 329,26 грн. У задово­ленні іншої частини позовних вимог відмовлено

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вважає, що судом пору­шені норми матеріального та процесуального права. Висновки суду не відповідають об­ставинам справи.

Судова колегія, вислухавши пояснення осіб, які з’явилися до судового засідання, перевіривши матеріали справи, обсудивши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрун­тованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ви­рішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обста­вин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та відмовляючи у позові ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що з вини ОСОБА_4 не відбувалася угода по купівлі- продажу будинку. ОСОБА_2 понесла матеріальні збитки та їй спричинено моральну шкоду.

Із таким висновком суду погодитися не можна, оскільки вони не відповідають ви­могам матеріального права які регулюють правовідносини сторін.

Судом встановлено, що 22 грудня 2010 року ОСОБА_4 уклала письмову угод з ОСОБА_2 щодо покупки у неї домоволодіння розташованого у с. Підлиман, вул Радянська 6, Борівського району, Харківської області. Визначили ціну договору- 15 000 доларів США. На виконання зобов’язання ОСОБА_4 передала ОСОБА_2 у якості авансу в рахунок обумовленої суми 1000 доларів США. Про отримання якого зазначено в угоді. На день укладання угоди, спадщина ОСОБА_2 не була оформлена, у зв’язку з чим та неодноразово приїжджала на Україну з Росії для оформлення документів. З дозво­лу ОСОБА_2 ОСОБА_4 поселилася та мешкала у будинку.

У подальшому сторони згоди щодо укладення договору купівлі- продажу не досяг- ли. ОСОБА_4 виселилася з будинку.

Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що вида­ється кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на під­твердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.

Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника пла­тежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Статтею 571 ЦК України передбачені правові наслідки порушення або припинення зобов’язання, забезпеченого завдатком.

Законодавець вказує на те, що правило ст. 571 ЦК України застосовується у випад- ках, коли між сторонами було укладено договір, але він не виконується з вини якоїсь сто­рони. У разі коли сторони лише домовились укласти договір, але відповідно його не офор­мили, сплачені в рахунок виконання договору платежі вважаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому надавались.

Самі сторони визначили природу переданих грошових коштів- 1000 доларів СІП А (проти нього вони не заперечують та ці обставини підтверджені підписаною ними уго­дою).

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що передані грошові кошти розмі­ром 1000 доларів СІЛА є авансом і на них не розповсюджується правила штрафних санк­цій.

Вищенаведеного суд до уваги не взяв та безпідставно відмовив ОСОБА_4 у позові про повернення грошових коштів переданих ОСОБА_2 у якості авансу за покупку житлового будинку та земельної ділянки.

Позивачкою вірно вирахувана сума переданих грошових коштів у еквіваленті до національної валюти- гривні , що складає на час звернення з позовними вимогами 7964 грн.

Що стосується відшкодування майнових збитків, які зазнали сторони, то судова ко­легія не вбачає підстав для їх задоволення.

ОСОБА_4 не надала доказів, що з відома та згоди ОСОБА_2 вона заказала та сплатила за виготовлення віком для їх заміни у будинку. Сама ОСОБА_4 підтвердила, що такої домовленості та згоди відповідачки у неї не було.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_2 майнова шкода полягає у тому, що вона понесла витрати на проїзди з Росії на Україну у зв’язку з оформленням документів для укладання договору купівлі- продажу, інших документів пов’язаних з необхідністю оформлення права на спадщину. Також понесла судові витрати на оплату правової допо­моги адвокатом.

Ст. 658 ЦК вказує на те, що право продажу товару належить власникові товару.

Тобто, у ОСОБА_2 було відсутнє право на момент укладення договору про- наміри та отримання авансу на укладення договору купівлі- продажу будинку , а тому вважати, що їй заподіяна майнова шкода неправомірними діями ОСОБА_4, пов’язаної з оформленням документів на спадщину у суду не було підстав.

Судові витрати, до яких відносяться витрати на правову допомогу, не є майновою шкодою.

Також ОСОБА_2 не надано доказів того, що вона понесла з вини ОСОБА_4 витрати на оплату комунальних послуг, та того, що саме на ОСОБА_4 лежало зо­бов’язання про оплату зазначених послуг.

Стягуючи з ОСОБА_4 моральну шкоду на користь ОСОБА_2 суд першої інстанції помилково послався на положення ст. 1167 ЦК, яка регулює деліктні (позадогові­рні ) відносини. Як вбачається з укладеного сторонами договору про наміри ( а.с. 63, 64) така відповідальність за порушення умов договору , не передбачена.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням вище приведених норм проце­суального права та матеріального права щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та відмови у повному обсязі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, що відповід­но зі ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни судового рішення та ухвалення нового з частковим задоволенням позову ОСОБА_4 та відмовою ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.

Відшкодування судових витрат передбачено ст. 88 ІЩК Vкраїни. Оскільки, колегія задовольняє позовні вимоги ОСОБА_4 у сумі 7964 грн., то відповідно відшко­довується витрати пов’язані з розміром судового збору у сумі 79 грн. 64 коп. та судові ви­трати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4. відмовити.

Оскільки судова колегія відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_2 у повному обсязі, то підстав відшкодувати судові витрати пов’язані з наданням правової допомоги, судового збору немає.

Судова колегія не вбачає підстав для стягнення витрат понесених як ОСОБА_4 так і ОСОБА_2 по довідці про курс НБУ України до долару та російських рублів, скільки це загальновідомі факти, які друкуються у засобах масової інформації та підтвер­дження їх відповідними доказами не потребує.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 309, 313,314,316, 317, 319 ЦПК України, судова коле­гія,-

Вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити .

Рішення Борівського районного району Харківської області від 10 травня 2011 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 Олексіїв­ни 7964 грн ( сім тисяч дев’ятсот шістдесят чотири). Понесені судові витрати - судовий збір 79 грн. 64 коп., витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи- 120 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному

обсязі.

Рішення набирає законної сили після його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Суддя