СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2-к/759/7/16

ун. № 759/3271/16-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2016 року м. Київ

Суддя Святошинського районного суду м. Києва Семаніва Ю.В., ознайомившись з клопотанням ОСОБА_2 - представника заінтересованої особи ОСОБА_3 заінтересована особа: ОСОБА_4 про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до суду з зазначеним клопотанням та просить винести ухвалу, якою визнати рішення іноземного суду (рішення Відділу з питань сім'ї Верховного суду Отаріо (Канада) та Свідоцтво про розлучення, видане Відділом з питань сім'ї Верховного суду Онтаріо (Канада) яким підтверджено набрання законної сили вказаного рішення суду від 11.11.2011 р., у зв'язку з відсутністю підстав для відмови у визнанні рішення іноземного суду. Своє клопотання обґрунтовує тим, що підчас розгляду іншої судової справи, представник іншої сторони висловлював сумніви у легітимності свідоцтва про розлучення внаслідок відсутності штампу апостилю, хоча вказане свідоцтво завірено відповідним чином, з відповідним штампом Міністерства закордонних справ і міжнародної торгівлі Канади, а також з відповідною легалізацією вказаного Свідоцтва, в Посольстві України в Канаді, про що свідчить відповідний штамп, та кругла печатка відповідної посадової особи Посольства України в Канаді. Також клопотання обґрунтовується тим, що ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15 січня 2015 року провадження в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу було закрито. Зазначена ухвала, в подальшому була скасована відповідно до ухвали Апеляційного суду міста Києва від 07.04.2015 року, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що для того, щоб рішення іноземного суду, яке не підлягає примусовому виконанню могло бути визнано в Україні, обов'язково має бути дотримано одна із 2 умов: визнання цього рішення передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість надана Верховною Радою України ; це рішення визнається в Україні за принципом взаємності за домовленістю ad hoc з іноземною державою, рішення якої має виконуватися в Україні.

У зв'язку з чим, було подано вказане клопотання.

В судовому засіданні представник заявника підтримав вимоги клопотання та просив їх задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Заінтересована особа - ОСОБА_4 належним чином повідомлявся про прийняття до розгляду вказаного клопотання та необхідність надання і місячний строк можливих заперечень, пояснень щодо клопотання (а.с.53-54), також його було належним чином про дату і час судового розгляду (а.с.59), про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотання про перенесення судового розгляду до суду не подавав.

Відповідно до ч.5 ст. 401 ЦПК України, неявка без поважних причин у судове засідання заінтересованих осіб або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою із заінтересованих осіб не було порушено питання про перенесення його розгляду.

У зв'язку з наведеним суд вважає за можливе розглянути клопотання за відсутності ОСОБА_4

Дослідивши подані до клопотання документи, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання частково з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до оглянутого оригіналу судового рішення про розлучення Відділу з питань сім'ї Верховного суду Онтаріо (Канада), 11 жовтня 2011 року, суд розглянув заяву ОСОБА_6 і призначив розлучити ОСОБА_6 та ОСОБА_4, які одружились в м. Київ, Україна 4 лютого 1983, розлучення набуває чинності через 31 день після рішення суду. Також в судовому засіданні було оглянуто (номер файла FC-11-366103) (а.с.8-9). Адвокатом ОСОБА_6 у рішення зазначено - ОСОБА_7, адвокатом ОСОБА_8, зазначено ОСОБА_9.

Відповідно до свідоцтва про розлучення Відділу з питань сім'ї Онтаріо Верховного суду (Канада) від 14 листопада 2011 року засвідчено, що шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, який був зареєстрований в м. Києві, Україна, 4 лютого 1983 року був припинений згідно рішення суду 11 жовтня 2011року. Рішення про розлучення набуло чинності 11 листопада 2011 року (а.с. 25-26).

Згідно з листом Міністерства закордонних справ України від 07 листопада 2014 року № 71.ВАВ-19-582-5760-14 на запит представника ОСОБА_3 адвоката Гуляєва Л.О. надано відповідь про те, що оскільки Канада не є державою-учасницею гаазької конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року, видані компетентними органами Канади для їх використання в Україні мають бути легалізованими в установленому порядку. Як вбачається із копії доданого свідоцтва про розірвання шлюбу, його форма відповідає передбаченій законодавством країни походження; процедура легалізації цього документа здійснена відповідно до Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженої наказом міністерства закордонних справ України від 04.06.2002 р. за № 113 (а.с. 19).

Із змісту даного листа випливає, що дане свідоцтво про розірвання шлюбу, його форма відповідає передбаченій законодавством країни походження; процедура легалізації цього документа здійснена відповідно до Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженої наказом Міністерства закордонних справ України від 04.06.2002 року за № 113, що означає відсутність необхідності у його повторному визнанні. Крім того, чинне законодавство не передбачає процедури визнання свідоцтв про розірвання шлюбу, виданих на території інших держав в судовому порядку.

Разом з цим, відповідно до ухвали Апеляційного суду міста Києва від 07.04.2015 року, в контексті розгляду питання про правомірність закриття провадження у справі, зазначено, що пунктом 2 частини 1 статті 205 ЦПК України передбачено, що суд закриває провадження в справі , якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

У зв'язку з чим, заявник звернувся з відповідним клопотанням про визнання вказаного рішення, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.

На підставі п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.12.1999 року «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражі і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни.

Згідно статті 399 ЦПК України рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Міжнародного договору про правову допомогу в цивільних справах між Канадою та Україною не існує.

Визнання іноземного судового рішення в Україні є дозвіл нашої держави на поширення його дії на території України з такими самими правовими наслідками , які виникають в результаті набрання законної сили рішеннями, ухваленими судами України. Визнання - надання юрисдикційному акту іноземної держави сили і значення рішення вітчизняного суду, яке не вимагає застосування примусових заходів на захист і поновлення порушеного права.

Якщо в міжнародному договорі, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України , не встановлено , що рішення іноземного суду , що не потребує виконання вважаються дійсними без проведення будь-яких спеціальних процедур з їх визнання , а також у разі відсутності відповідного міжнародного договору з певною державою, може виникнути питання про визнання таких рішень на території України.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України", не потребують виконання рішення про: визнання прав; оголошення банкрутом; визнання недійсними певних актів; визнання, оспорення батьківства; позбавлення батьківських прав; розірвання шлюбу; встановлення фактів, що мають юридичне значення; усиновлення; визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 400 ЦПК клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, за умови, що це передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому ст.ст. 392 - 394 ЦПК для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених главою 2 розділу VIII ЦПК.

Згідно ч.6, ч.7 ст. 401 ЦПК України за наслідками розгляду клопотання, а також заперечення, у разі його надходження, суд постановляє ухвалу про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без задоволення або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.

Відповідно до ч.7 ст. 401 ЦПК України, у визнанні в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути відмовлено з підстав, встановлених статтею 396 цього Кодексу, тобто, з таких підстав як, у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили; якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином повідомлено про розгляд справи; якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України; якщо ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді; якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Законом строк пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні; якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду; якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України; в інших випадках, встановлених законами України.

Вивчивши клопотання та долучені до нього документи, судом встановлено, що вони відповідають вимогам ст. 394 ЦПК України і не встановлено перелічених у ст. 396 ЦПК України підстав для відмови у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 394, 396, 399, 400 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Клопотанням ОСОБА_2 - представника заінтересованої особи ОСОБА_3 заінтересована особа: ОСОБА_4 про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає виконанню- задовольнити частково.

Визнати на території України рішення Відділу з питань сім'ї Верховного суду Онтаріо (Канада) від 11 жовтня 2011 рокуFC-11-366103 за заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про розлучення, що набрало законної сили 11 листопада 2011 року.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ю.В. Семаніва