ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" лютого 2007 р. | Справа № 6/171-4379 |
12 год. 35 хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі
при секретарі судового засідання
Розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілан», вул. Стуса, 1, м. Тернопіль
до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, вул. Білецька, 1, м. Тернопіль
про скасування податкових повідомлень-рішень.
За участю представників сторін:
позивача: Оляніцький О.Б.
відповідача: Папа Н.І.
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сілан»звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, з врахуванням уточнення, про скасування податкових повідомлень-рішень від 18 липня 2006 року №0001432304/0/43482, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 5641,50 грн. у т.ч. 3761 грн. основного платежу та 1880,50 грн. штрафних санкцій, та №0008852304/0/43184 про зменшення на 9509 грн. суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість.
Свої вимоги, підтримані в судовому засіданні його представником, позивач мотивував тим, що відповідачем необґрунтовано зменшено суму бюджетного відшкодування товариства по податку на додану вартість, проведено донарахування та застосовано санкції.
У письмових запереченнях на позов та згідно з поясненнями представника податкової служби, відповідач проти позову заперечив, посилаючись на винесення рішення у відповідності до Закону України “Про податок на додану вартість” та з врахуванням судового рішень про скасування державної реєстрації контрагента позивача, по наслідках операції з яким формувався податковий кредит.
Судове засідання призначене вперше на 24 листопада 2006 року було відкладено на 21 грудня 2006 року, а пізніше на 10 січня 2007 року.
В порядку п.4 ч.2 ст.156 Кодексу адміністративного судочинства України у зв’язку з клопотанням позивача та необхідністю витребування документів в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, ухвалою від 10 січня 2007 року провадження у справі було зупинено.
07 лютого 2007 року після усунення обставин, що стали підставою для зупинення, провадження у справі поновлено і призначено до розгляду на 21 лютого 2007 року.
Учасникам судового процесу роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51, 130 КАС України.
За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, у т.ч. дані у попередніх судових засіданнях, суд встановив:
У червні 2006 року працівниками податкової служби проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю “Сілан” м. Тернопіль щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02 грудня 2003 року по 31 березня 2006 року.
За результатами перевірки, 07 липня 2006 року складено відповідний Акт № 12938/23-420/32736659, яким, серед іншого, виявлено порушення позивачем вимог п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1., 7.4.5, .п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі Закон №168/97-ВР), що полягало у зайвому включенні до податкового кредиту суми ПДВ, внаслідок чого у березні 2005 року зменшено податкове зобов’язання на 9509 грн., та занижено податок на 3761 грн.
Перевіркою та наданими сторонами доказами встановлено, ТОВ «АНС»по видатковій накладній №РН 221 від 17 лютого 2005 року поставило позивачу брухт кольорових металів на суму 79621,50 грн. у т.ч. 13270,25 грн. ПДВ.
За наслідками господарської операції ТОВ «Сілан», який є платником ПДВ, отримав податкову накладну №170221 від 17 лютого 2005 року.
Відносячи суму ПДВ до податкового кредиту позивачем, на думку працівників податкової служби, порушено вище перелічені вимоги Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі –Закону №168/97-ВР), які полягали у :
- відсутності товарно-транспортних накладних на транспортування отриманого брухту від постачальника (ст. 13 акту перевірки);
- не сплаті ТОВ «АНС»(контрагентом позивача) сум податку до бюджету (ст. 14 акту перевірки).
Крім зазначеного, такий висновок зроблено і у зв’язку з неможливістю проведення зустрічної перевірки ТОВ «АНС», оскільки ухвалою господарського суду м. Києва від 23 березня 2006 року у справі №43/91 юридичну особу останнього ліквідовано.
При цьому, відповідачем не ставиться під сумнів сплата податку на додану вартість в ціні отриманих товарно - матеріальних цінностей.
За результатами розгляду Акту №12938/23-420/32736659, Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкові повідомлення –рішення від 18 липня 2006 року № 0008852304/0-43184 про зменшення на 9509 грн. суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість та №0001432304/0-43182 про визначення суми податкового зобов’язання в розмірі 5641,50 грн. у т.ч. 3761 грн. за основним платежем та 1880,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
В своїй позовній заяві позивач просить скасувати прийняті рішення.
До звернення в суд податкові повідомлення –рішення від 18 липня 2006 року №№ 0008852304/0-43184, 0001432304/0-43182 оскаржувались в адміністративному порядку. Рішеннями Тернопільської ОДПІ від 12 вересня 2006 року та ДПА в Тернопільській області від 26 жовтня 2006 року в задоволенні скарг ТОВ «Сілан»відмовлено.
З наданих відповідачем та додатково витребуваних судом в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва документів вбачається, що :
ТОВ “АНС”, м. Київ було зареєстровано, як платник податку на додану вартість в період 28 квітня 1999 року по 23 березня 2006 року. Подавало податкову звітність по ПДВ, сплачувало в цей період податок на додану вартість.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 23 березня 2006 року у справі №43/91 Товариство з обмеженою відповідальністю «АНС»як юридичну особу ліквідовано у зв’язку з банкрутством.
Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Відповідно до змісту ст.ст.6,19 Конституції України, ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оспорюване рішення повинно бути прийнято на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.11,70,71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), на кожну сторону покладено обов’язок довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.
При цьому, згідно з ч.2 ст.71 КАС України обов’язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття такого рішення, покладається на відповідний податковий орган.
Однак, приписів згаданих норм Конституції та КАС України, при прийняті рішень від 18 липня 2006 року № 0008852304/0-43184 та №0001432304/0-43182 відповідачем дотримано не було.
Як вбачається з матеріалів справи, будь-яких витрат по транспортуванню придбаного у контрагента брухту позивачем не понесено. При цьому, предметом спору у даній справі являються правомірність формування позивачем податкового зобов’язання по операції з поставки товару, а не надання послуг з перевезення вантажу. А відтак, відсутність товарно - транспортних накладних, позбавляє особу, яка несе відповідні витрати по транспортуванню включати їх до складу валових витрат, що у спірних правовідносинах місця не має.
Відповідно до положень п. 1.7, 1.8 ст.1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом, а бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у випадках, визначених цим Законом.
Згідно із змістом п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168/97-ВР в редакції чинній на час здійснення оспорюваної операції, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” .
Як зазначалось вище, позивач сплатив 13270,25 грн. ПДВ включених в ціну товару, вартість якого згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»підлягала внесенню до складу валових витрат.
Підпункт 7.5.1. статті 7 Закону №168/97-ВР передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:
дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Від-так, отримавши податкову накладну, відповідно до п.п. 7.5.1., 7.4.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР, позивач набув права на включення 13270,25 грн. ПДВ до свого податкового кредиту.
Порушень вимог п.п. 7.2.1. ст. 7 Закону №168/97-ВР щодо змісту податкової накладної №170221 від 17 лютого 2005 року відповідачем не встановлено.
За таких обставин, дії позивача по формуванню податкового кредиту в березні 2005 року відповідають вимогам названих норм Закону.
Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від’ємному значенні такої різниці та за відсутності податкового боргу попереднього періоду, отримана сума зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (п.п.7.7.2 п.7.7. ст..7 Закону №168/97-ВР)
Відповідно до даних відображених у акті перевірки (ст..13 рядок 16 таблиці) за березень 2005 року, різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у березні 2005 року мала від’ємне значення, у зв’язку з чим перейшла до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (квітня 2005р.).
Беручи до уваги приписи перелічених норм Закону №168/97-ВР, зважаючи на від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту в квітні 2006 року, фактичну сплату отримувачем товарів (ТОВ «Сілан») суми податку на додану вартість по спірній господарській операції, позивачем правомірно віднесено 9509 грн. ПДВ до суми бюджетного відшкодування.
При цьому, Законом №168/97-ВР не передбачено такої умови для віднесення платником до податкового кредиту та бюджетного відшкодування відповідних сум податків, як сплата цих сум постачальником товару (в даному випадку ТОВ «АНС») до бюджету. Тому безпідставним є посилання відповідача в акті перевірки на цю обставину, як на порушення закону зі сторони позивача.
Згідно з положеннями ч.2 ст.61 Конституції України (щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності), ст.7 Закону №168/97-ВР право платника податків на податковий кредит не ставиться в залежність від правопорушень зі сторони його контрагента, яким приналежно до даної справи є ТОВ «АНС».
Верховний суд України у постанові від 18 квітня 2006 року зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
В той же час, як випливає з поданих ДПІ у Шевченківському районі м. Києва документів, в період надання позивачу податкових накладних товариство «АНС»було зареєстроване у встановленому законом порядку як суб’єкт підприємницької діяльності та як платник податку на додану вартість, подавало податкову звітність, зокрема по зобов’язаннях зі сплати ПДВ та сплачувало суми податку на додану вартість, визначені як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного періоду і свого податкового кредиту (п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР), заборгованості по платежах до бюджету не встановлено.
Доказів на підтвердження іншого, у т.ч. заниження ТОВ «АНС»своїх податкових зобов’язань, а відтак порушень при сплаті ПДВ, податковими органами не надано.
Справу про банкрутство ТОВ «АНС»порушено 03 лютого 2006 року, тобто через рік після вчинення оспорюваної операції. Даних про виключення ТОВ «АНС»з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, на підставі ухвали господарського суду м. Києва від 23 березня 2006 року (про фактичну ліквідацію юридичної особи), відповідачем не представлено.
За таких обставин, відповідачем не доведено наявності порушення позивачем вимог Закону №168/97-ВР при визначені податкового кредиту у березні 2005р. з підстав, зазначених контролюючим органом в Акті № 12938/23-420/32736659,
З огляду на це, відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, донарахування позивачу податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 5641,50 грн. у т.ч. 3761 грн. основного платежу та 1880,50 грн. штрафних санкцій, та зменшення на 9509 грн. суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість оспорюваними рішеннями є необґрунтованим і незаконним.
При цьому, виходячи з періоду виникнення спірних правовідносин та підстав прийняття судового акту, не заслуговують на увагу посилання відповідача на ухвалу господарського суду м. Києва від 23 березня 2006 року у справі №43/91 про ліквідацію ТОВ «АНС»у зв’язку з банкрутством.
Враховуючи наведене, позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 18 липня 2006 року №0001432304/0/43482 яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 5641,50 грн. у т.ч. 3761 грн. основного платежу та 1880,50 грн. штрафних санкцій, та №0008852304/0/43184 про зменшення на 9509 грн. суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість слід задовольнити.
Відповідно до ст.ст. 87,89,94 КАС України, понесені ним судові витрати відшкодовуються позивачу.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст.2,3,7-17,70,71,87,89,94,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
1.Скасувати податкове повідомлення - рішення від 18 липня 2006 року №0001432304/0/43482 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Сілан», (вул. Стуса, 1, м. Тернопіль, код 23736659) податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 5641,50 грн. у т.ч. 3761 грн. основного платежу та 1880,50 грн. штрафних санкцій, та податкове повідомлення - рішення від 18 липня 2006 року №0008852304/0/43184 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Сілан», (вул. Стуса, 1, м. Тернопіль, код 23736659) суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на 9509 грн.
2. Стягнути з Державного бюджету України -
- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілан», (вул. Стуса, 1, м. Тернопіль, код 23736659) –3,40 грн., сплаченого державного мита.
3. У відповідності до п.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993р. № 384 державне мито в сумі 81,60 грн., сплачене згідно з платіжним дорученням №1149 від 13 грудня 2006р., підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю «Сілан», (вул. Стуса, 1, м. Тернопіль, код 23736659 ) як зайво сплачене.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі _____________ 2007 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя