Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

м. Ніжин, вул. Шевченка, 57а, 16600, (04631) 5-19-29

Справа № 2- 890/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2010 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд в складі :

головуючого – судді СКАЛОЗУБА О.М.

при секретарі – ПОЛЄТАВКІНІЙ М.О.,за участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до органу приватизації виконавчого комітету Ніжинської міської ради про визнання права на приватизацію житла, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка в заяві і в судовому засіданні просить визнати її право на приватизацію кімнати № 220, буд. 99-А, вул. Шевченко в м. Ніжині за заявою від 16 березня 2010 року та зобов’язати орган приватизації виконавчого комітету Ніжинської міської рада видати їй свідоцтво про приватизацію, посилаючись на те, що 16 березня 2010 року вона звернулася до органу приватизації виконкому Ніжинської міської ради з заявою про приватизацію кімнати № 220, в якій фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно протоколу засідання комісії з питань забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків №1 від 15 квітня 2010 року їй відмовлено у використанні права на приватизацію житла. Вона фактично проживає у будинку за адресою вул. Шевченка, буд. 99-А з 6 квітня 1971 року . Кімнати сім'ї ОСОБА_2 надавались з метою поліпшення житлових умов у 1966 році, так як раніше сім'я жила у будинку без санвузлів за адресою: вул. Шевченка ,99. Таким чином, вказане житло не є відомчим або службовим та для сім'ї ОСОБА_2 має статус кімнат, а не гуртожитку, ордери на той час не видавались. Загалом строк її проживання у кімнатах складає 33 роки. Перебування на квартирному обліку з метою поліпшення житлових умов складає -24 роки з 18 листопада 1986 року до цього часу. Власного житла не має, право на приватизацію нею не використане.

У зв'язку із зміною сімейних обставин, вона тимчасово виписувалась із займаних кімнат. У період її реєстрації за іншою адресою, з 29 квітня 2004 року по 23 грудня 2009 року, відповідальним наймачем у двох кімнатах, що займала їх сім'я залишався її син ОСОБА_2, кімнати перебували під об'єднаним номером 219,але вона там фактично проживала.

За згоди сина та його дружини, відповідно до рішення №66 виконкому Ніжинської міської ради від «19» лютого 2010 року, кімната 220 була відділена від 219 та розділені особові рахунки.

До її заяви про приватизацію кімнати № 220 було надано клопотання КП «СЄЗ» про надання дозволу на приватизацію та підтверджуючі документи про тривалий строк її проживання у кімнатах. Відповідно до п.2 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» за тимчасово відсутніми зберігається право на приватизацію за умови визначення уповноваженого власника, тобто закон відніс тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача до суб' єктів приватизації.

Комісія з питань забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків не правомірно не врахувала строк її постійного фактичного проживання у кімнаті протягом 33 років та обчислює його від 02 березня 2010 року. Згідно Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» у ст.4 п.2 громадяни набувають у власність житло, якщо вони фактично проживають у гуртожитку правомірно і тривалий час ( не менше 5 років), але формально не визначено безперервність проживання, або,що ці 5 років є останніми, як передумова приватизації, також статус «кімнати у гуртожитку» для сім'ї ОСОБА_2 не відповідає дійсності і не є предметом для розгляду цією комісією.

Засідання комісії відбувалось з порушенням процедури, протокол №1 оформлено без переліку підстав, що спонукали до відмови у приватизації, та містить зобов'язання проживання протягом п’яти років у кімнаті №220 до виникнення підстав для приватизації.

Так як є людиною похилого віку, яка тривалий час хворіє. Забезпечення її права на придбання у власність житла потрібне в короткий термін та є життєво необхідним.

Представник позивачки підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, суду пояснила, що ОСОБА_1 протягом 33 років проживала та була зареєстрована у кім. № 220 по вул. Шевченка, 99 а, м. Ніжин, зараз остання фактично зареєстрована та проживає у зазначеній кімнаті. Не має власного житла та ніколи не використовувала права на приватизацію, усі умови виписані законами України нею виконані.Вважає,що перешкод для задоволення позовних вимог позивачці не має.

Представник відповідача позовні вимоги визнала та не заперечувала проти їх задоволення з вказаних в позові підстав..

Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що ОСОБА_1 фактично проживала і проживає постійно в спірній кімнаті більше 20 років..

Свідок ОСОБА_4 підтвердила покази ОСОБА_3 та пояснила, що ОСОБА_1 навіть коли знялася з реєстрації в спірній кімнаті, фактично проживала в ній, так як вона там залишалася ночувати, доглядала за її дитиною, тобто фактично була членом сім’ї.

Суд, вислухавши доводи та пояснення позивача, представника відповідача, свідків, дослідивши наявні матеріали справи і надані докази, з’ясувавши обставини на яких ґрунтується позов, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка згідно довідки КП «Служба Єдиного Замовника» № 4165 від 04.03.2010 р., прописана за адресою м. Ніжин, вул. Шевченка, 99 а, к. 220.

Відповідно до листа КП «СЄЗ» № 388 від 17.03.2010 року ОСОБА_1 за вищевказаною адресою була зареєстрована з 06.04.1971 р. по 29.04.2004 р., з 2004 р. по 2009 р. була зареєстрована за адресою чоловіка.

Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 показали, що навіть в період з 2004 р. по 2009 р. коли позивачка не була зареєстрована в спірній кімнаті, вона фактично в ній проживала.

Рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради № 66 від 19.02.2010 р. дозволено переоформити особові рахунки згідно поданих заяв розділити рахунки та переобладнати під дві окремі кімнати з окремими входами кім. № 219 по вул. Шевченка, 99 –а, яка складається з двох кімнат, житловою площою 34,6 кв. м.: № 219- ОСОБА_2 /син/, сім’я три особи, житлова площа 17,3 кв.м.; № 220 –ОСОБА_1 /мати/, сім’я одна особа, житлова площа 17,3 кв.м..

Згідно ч.2 ст. 4 ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» громадяни, які проживають у гуртожитках, що перебувають у власності підприємств, установ, організацій, утворених у процесі корпоратизації чи приватизації, набувають право на приватизацію займаних жилих приміщень після передачі таких гуртожитків у комунальну власність та за умови, що вони фактично проживають у таких гуртожитках правомірно і тривалий час (не менше п'яти років).

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року N 14 «Про судове рішення у цивільній справі» за змістом частини четвертої статті 174 ЦПК у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

Враховуючи те, що позивачка в спірній кімнаті фактично проживає більше п’яти років, що підтверджується дослідженими в суді доказами, визнання позову відповідачем, суд вважає, що позовні вимоги позивачки є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню,так як вони не суперечать закону, не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому необхідно позов задовольнити та визнати за ОСОБА_1 її право на приватизацію кімнати №220, в буд. 99-А, по вул. Шевченко в м. Ніжині за заявою від 16 березня 2010 року та зобов’язати орган приватизації виконавчого комітету Ніжинської міської ради видати їй свідоцтво про приватизацію кімнати № 220, в буд. 99-А, по вул. Шевченко в м. Ніжині.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду", Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», ст. ст. 10,11,60, 212-215,218 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до органу приватизації виконавчого комітету Ніжинської міської ради про визнання права на приватизацію житла задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 її право на приватизацію кімнати №220, в буд. 99-А, по вул. Шевченко в м. Ніжині за заявою від 16 березня 2010 року та зобов’язати орган приватизації виконавчого комітету Ніжинської міської ради видати ОСОБА_1 свідоцтво про приватизацію кімнати № 220, в буд. 99-А, по вул. Шевченко в м. Ніжині.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, або в порядку передбаченому ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя О.М. Скалозуб