ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 2а-10019/08/1370
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2009 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Гулика А.Г.;
при секретарі судового засідання Андрушакевич Т.В.,
з участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 13.01.2009 року № 332/14);
від відповідача: ОСОБА_2. (довіреність від 22.01.2009 року),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_3про стягнення одноразової допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності в сумі 2421 грн. 28 коп.,-
в с т а н о в и в :
Львівський міський центр зайнятості звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_3на користь Львівського міського центру зайнятості одноразову допомогу по безробіттю для організації підприємницької діяльності в сумі 2421 (дві тисячі чотириста двадцять одна) грн. 28 коп.
Підставами подання позову є те, що 12.06.2006 року ОСОБА_3 було надано статус безробітної з виплатою допомоги по безробіттю, на підставі відповідної заяви. 18.09.2006 року ОСОБА_3 до Личаківського районного центру зайнятості було подано заяву на отримання одноразової виплати допомоги з безробіття для започаткування підприємницької діяльності. Личаківським районним центром зайнятості, відповідачу, було здійснено одноразову виплату допомоги з безробіття для організації підприємницької діяльності в сумі 2421 грн. 28 коп. Як вбачається з отриманої відповіді Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова ОСОБА_3 протягом шести місяців підприємницьку діяльність не проводить, а тому 19.06.2007 року на засіданні комісії з питань одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності було прийнято рішення про повернення коштів у сумі 2421 грн. 28 коп. Станом на дату подання позовної заяви відповідач заборгованість не сплатила.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, просить його задоволити, посилається на підстави, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, проти позову заперечив, просить суд відмовити у задоволенні позову на тій підставі, що відповідачка - ОСОБА_3, провадить підприємницьку діяльність, що підтверджується наявними документами, що підтверджують факт провадження підприємницької діяльності після одержання допомоги (зокрема вчинення нею господарських правочинів, акти про надавання нею послуг, визнання претензії про сплату коштів за надані послуги підприємницького характеру у період знаходження її в Україні), а також те, що відповідач перебувала у вказаний шестимісячний строк за межами України впродовж 2-х місяців, що унеможливлювало здійснення підприємницької діяльності протягом цього строку. Відтак, наказ був виданий без врахування доводів, пояснень та при відсутності мотивів їх відхилення, у зв'язку з чим документально підтверджене здійснення позивачкою підприємницької діяльності залишилося не спростованим. Також, у своєму запереченні зазначає те, що позивач пропустив річний строк звернення до адміністративного суду та не має право звернення до адміністративного суду, оскільки із прийняттям рішенням Конституційним судом України від 22.05.2008р. №10-рп/2008, визнано неконституційним абз.3 ч.3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", яка передбачала право позивача на звернення до суду з позовами щодо стягнення вказаного виду допомоги. Порядок повернення у 2006 році коштів, виплачених як допомога по безробіттю одноразово для організації безробітним підприємницької діяльності, затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 12 квітня 2006 року № 511, на який посилається позивач, закінчив свою дію у зв'язку із закінченням строку на який його було затверджено, не являється законом, а відтак не може наділяти позивача правом щодо звернення з позовом.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.
Відповідачу - ОСОБА_3, 12.06.2006 року було надано статус безробітного.
18.09.2006 року відповідачем було подано заяву до Личаківського районного центру зайнятості з проханням призначити їй допомогу по безробіттю (або її залишок) для організації підприємницької діяльності.
22.09.2006 року на підставі відповідної заяви, відповідачу, відповідно до Законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», було надано одноразову виплату допомоги з безробіття для започаткування підприємницької діяльності в сумі 2421 грн. 28 коп., одночасно відповідач була попереджена про повернення коштів отриманих для започаткування підприємницької діяльності в разі нездійснення нею такої упродовж шести місяців з дня одержання такої допомоги.
Вказана допомога за правилами пункту 7 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 року, виплачується безробітному одноразово через установи банку виключно після його державної реєстрації, як фізичної особи-підприємця або державної реєстрації юридичної особи, засновником якої є цей безробітний, та пред'явлення центру зайнятості копії свідоцтва про таку реєстрацію.
ОСОБА_3 була зареєстрована як фізична особа-підприємець з присвоєнням ідентифікаційного номера фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів - НОМЕР_1, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 № 074626 наданим до Личаківського районного центру зайнятості.
18.05.2007 року Личаківським районним центром зайнятості було подано запит до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова за № 1138/07 про подання інформації про те чи проводила відповідач підприємницьку діяльність протягом шести місяців з дня отримання нею коштів.
07.06.2007 року Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова було надано відповідь № 10726/17-1 на запит Личаківського районного центру зайнятості, відповідно до якого відповідач - ОСОБА_3, ідентифікаційний номер фізичної особи - підприємця - НОМЕР_1, не сплатила єдиний (фіксований) податок, а також в органі Державної податкової служби відсутня податкова звітність, що підтверджує фактичне провадження нею підприємницької діяльності, за період, які включають шість календарних місяців з дати виплати коштів.
Дана заборгованість, Оприск Наталії Володимирівни, перед Личаківським районним центром зайнятості, у розмірі 2421 грн. 28 коп., як вважає позивач, виникла у зв'язку з не проведенням відповідачем підприємницької діяльності протягом шести місяців, що підтверджується відповіддю Державної податкової інспекцією у Личаківському районі м. Львова від 07.06.2007 року.
22.06.2007 року Личаківським районним центром зайнятості, відповідно до пунктів 2, 3 Порядку повернення у 2006 році коштів виплачених як допомога з безробіття для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2006 року № 511, було прийнято рішення про повернення коштів, виплачених як допомога з безробіття одноразово для організації підприємницької діяльності, про що виданий відповідний наказ від 22.06.2007 року № 84.
Відповідно до п.п. 7.1-7.6 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики від 20.11.2000 року № 307 здійснюється одноразова допомога по безробіттю.
Згідно із пунктом 3 Порядку повернення у 2006 році коштів, виплачених як допомога по безробіттю одноразово для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 511 від 12.04.2006 року, дію якого було продовжено на 2007 рік, підставою для розгляду питання про повернення відповідних коштів є, зокрема, неподання юридичною особою чи фізичною особою-підприємцем до органу державної податкової служби передбаченої законодавством звітності, що підтверджує факт провадження підприємницької діяльності, або несплата протягом шести місяців з дня отримання коштів єдиного (фіксованого) податку.
У відповідності до пункту 9 даного Порядку у разі коли кошти не повернено у встановлений строк, питання щодо їх повернення вирішується в судовому порядку.
Відповідно до п. 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно пункту 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг за страхованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
У матеріалах справи наявні декларації про доходи, одержані підприємцем ОСОБА_3 з 1 січня по 31 грудня 2006 року та з 1 січня по 31 грудня 2007 року, а також лист від 23.05.2007 року про направлення керівнику Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова декларації про одержані у І кварталі 2007 року доходи з доказом перебування за межами України протягом часу подання декларації (повідомлення про місце перебування на території Російської Федерації). Однак, в матеріалах адміністративної справи відсутні жодні докази того, що дані документи фінансової звітності, були подані вчасно, тобто протягом шести місяців з дня отримання відповідної допомоги для організації підприємницької діяльності, що натомість, навпаки, вказує на пропущення обов'язкового терміну протягом якого повинна була бути подана дана звітність.
В підтвердження провадження підприємницької діяльності до матеріалів справи також було долучено акт-рахунок № 26-12 від 26 грудня 2006 року з наданням у жовтня-грудні 2006 року інформаційних (маркетингових) послуг підприємцем ОСОБА_3 замовнику - Приватному підприємству «Компанія «Атол».
Також, у матеріалах справи міститься договір про надання послуг № 11/01/07 КМ від 11.01.2007 року, укладеним між Дочірнім підприємством «Контракти-медіа» Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Рекламне Агентство «Галицькі контракти».
15.06.2007 року між Дочірнім підприємством «Контракти-медіа» Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Рекламне Агентство «Галицькі контракти» та підприємцем ОСОБА_3 був складений акт про надання послуг визначених договором від 11.01.2007 року.
У матеріалах справи наявні також пояснення відповідачки, у яких вона пояснює те, що після одержання допомоги по безробіттю у вересні 2006 року та реєстрація підприємницької діяльності, у жовтні 2006 року вона розпочала й в подальшому здійснювала підприємницьку діяльність. Усі декларації про одержані доходи з моменту реєстрації підприємницької діяльності були здані в Державну податкову інспекцію у Личаківському районі м. Львова, це зокрема декларації за 9 місяців 2006 року та річна декларація за 2006 рік та декларація за І квартал 2007 року.
Проте, відповідач, жодним чином не спростував порушення законодавчо встановленої процедури подачі звітності та підтвердження провадження підприємницької діяльності, в наслідок чого було ускладнено та порушено роботу контролюючих органів та встановлену процедуру перевірки підконтрольних суб'єктів встановлених правовідносин.
А, відтак, позовні вимоги Львівського міського центру зайнятості є підставним та обґрунтованими.
Твердження представника відповідача про те, що Львівський міський центр зайнятості не має права на звернення з адміністративним позов спростовуються наступним нормами чинного законодавства.
Відповідно до приписів п.4 ч.1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, передбачених встановлених законом.
Відповідно до статті 104 КАС суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.
Згідно з абз.3 ч.3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", якщо застрахована особа не здійснювала підприємницьку діяльність протягом шести календарних місяців з дня отримання допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності (за винятком обставин, що унеможливлюють провадження підприємницької діяльності), виплачена сума коштів вважається використаною нею не за призначенням та підлягає поверненню в порядку, установленому спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики за погодженням з правлінням Фонду. На підставі цієї статті позивач наділений правом звертатись до суду з позовами про стягнення сум, виплачених допоміг.
Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008, визнано неконституційним абз.3 ч.3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", яка передбачала право позивача на звернення до суду з позовами стягнення вказаного виду допомоги.
Позивачем було прийнято рішення 22.06.2007р. про повернення коштів, виплачених ОСОБА_3. як допомога з безробіття одноразово для організації підприємницької діяльності.
10.08.2007 року позивач звернувся до Личаківського районного суду м. Львова, рішенням якого 15.05.2008р. позов було задоволено, проте ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 08.12.2008р. було скасовано, на тій підставі, що справу належить вирішувати в порядку адміністративного судочинства. Позивач, 17.12.2008 року, звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з відповідача коштів, виплачених як одноразова допомога по безробіттю для організації підприємницької діяльності в сумі 2421,28 грн.
На підставі наведеного вище, суд вважає, що правовідносини між позивачем та відповідачем з приводу повернення одноразової допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності виникли до моменту прийняття рішення Конституційним судом України від 22.05.2008 року по справі №10-рп/2008, а рішення Конституційного суду України, за загальним правилом, не мають зворотної сили. Позивач вперше звернувся до суду 10.08.2007р., тобто під час дії абз.3 ч.3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", і на цей час спір по-суті не вирішений. Суд вважає, що з юридичної точки зору, право на позов в позивача виникло раніше, ніж визнання неконституційною правової норми, яка передбачала право позивача на звернення до суду з такими позовами, а тому позивач не позбавлений права на звернення до суду. Крім того, необхідно врахувати положення абз.1 ч.3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", яке передбачає можливість стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі у випадку умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_3про стягнення одноразової допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності на суму 2421 грн. 28 коп. слід задоволити.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в :
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з ОСОБА_3(АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Львівського міського центру зайнятості (79060, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 122, ЄДРПОУ 25555035) безпідставно отриманої одноразової допомоги з безробіття для організації підприємницької діяльності в сумі 2421 (дві тисячі чотириста двадцять одна) грн. 28 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, тоді постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подано протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений 26 червня 2009 року.
Суддя (підпис) А.Г. Гулик
З оригіналом вірно.
Суддя А.Г. Гулик