Справа №2-977
2009 року
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2009 року м.Василівка
Василівський районний суд Запорізької області в складі:
Головуючого - судді Нікандрової С.О.
секретарі Рудник Ю.С.
за участю:
представників позивача ОСОБА_1., ОСОБА_2.
відповідача ОСОБА_3.
представника відповідача ОСОБА_4.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Василівка цивільну справу за позовом підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» до ОСОБА_3 про розірвання договору найму житла та виселення без надання іншого житлового приміщення, -
В С Т А Н О В И В:
В позові зазначено, що на підставі спільного рішення адміністрації ЗАТ “ЗЗРК” та профспілкового комітету №74 від 03.02.1998 року працівнику судмедекспертизи ОСОБА_6. на сім'ю з трьох чоловік була надана житлова площа в кімнаті АДРЕСА_1 в гуртожитку АДРЕСА_1е, що належить ЗАТ «ЗЗРК». На нього ж був оформлений особовий рахунок. На підставі рішення Василівського районного суду від 03.11.2006 року ОСОБА_6. був виселений з вказаної житлової площі, а особовий рахунок переоформлений на колишню дружину ОСОБА_3. 19.03.2007 року між ЗАТ “ЗЗРК” та ОСОБА_3. укладений договір найму житла №20/532-н. Актом обстеження житлово-побутових умов №33 від 12.10.2007 року встановлено, порушення п.15 Договору найму, ст.116 Житлового кодексу України, тобто використання житла не за призначенням, здача житла у піднайом. Позивач просить суд розірвати договір найму житла №20/532-н від 19.03.2007 року між позивачем і ОСОБА_3., виселити відповідача з кімнати АДРЕСА_1 гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, стягнути з відповідача витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи.
В ході судового розгляду цивільної справи позивач надав заяву про зміну підстав позовних вимог, у якій вказав про те, що на підставі актів житлово-побутової комісії ЗАТ «ЗЗРК» встановлено, що відповідач не проживає в кімнаті АДРЕСА_1 гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, чим порушує пп.5 п.15 Договору найму житла №20/532-н від 19.03.2007 року. Крім того, відповідач має на праві приватної власності ? частину квартири АДРЕСА_2 , що є підставою для звільнення займаного нею приміщення гуртожитку згідно пп.10 п.11 Договору найму житла. Оскільки позивачу стало відомо про наявність у відповідача на праві приватної власності іншого житла після укладення з нею договору найму, на підставі пп.4 п.13 Договору найму житла це є підставою для виселення відповідача.
У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1. і ОСОБА_2. позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3. та представник відповідачів ОСОБА_4. в судовому засіданні позов не визнали, пояснили, відповідач ОСОБА_3. зареєстрована і постійно проживає в кімнаті АДРЕСА_1 з 1998 року, раніше в кімнаті проживав ОСОБА_6., яким рішенням суду від 03.11.2006 року виселений з кімнати, але у зв'язку з тим, що він був хворий на туберкульоз, після його виселення і укладення договору найму житла з ЗАТ ЗЗРК нею проведений ремонт кімнати, замінена сантехніка, поклеєні шпалери, покрашена підлога і вікна. У зв'язку з тим, що її батько тяжко захворів, її брат є інвалідом 1 групи у зв'язку з тим, що вони потребували стороннього догляду, вона тимчасово проживала до смерті батька до лютого 2008 року з ними за місцем їх проживання. На даний час ОСОБА_3. проживає в найманій нею кімнаті. Акти обстеження житлово-побутової комісії від 06.05.2009 року та 22.05.2009 року про не проживання її в кімнаті АДРЕСА_1 не можуть бути прийняті судом до уваги як докази не проживання відповідача, оскільки відповідач постійно працює завідуючою Дніпрорудненського відділення СМЕ і вдень не перебуває дома, акти складалися під час її перебування на роботі, про складання актів відповідач не повідомлялася, про проживання відповідача в гуртожитку свідчить сплата нею квартирної плати та комунальних послуг, придбання і установка в кімнаті, що знаходиться в її користуванні сантехнічного обладнання, ремонт кімнати. Наявність у приватній власності ОСОБА_3. ? частини квартири, не є підставою для позбавлення її права на користування житлом в гуртожитку, тому що зазначена частина квартири не виділена в натурі, в зазначеній квартирі проживають інші особи - співвласник квартири і брат відповідача, який є інвалідом 1 групи, тому проживання в одній квартирі є неможливим. Підстави розірвання договору найму житла і виселення відповідача відсутні.
Розглянувши надані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні і вбачається з матеріалів справи, на підставі клопотання керівництва Запорізького обласного бюро СМЕ спільним рішенням адміністрації ЗАТ “ЗЗРК” та профспілкового комітету №74 від 03.02.1998 року працівнику судмедекспертизи ОСОБА_6. на сім'ю з трьох чоловік була надана житлова площа в кімнаті АДРЕСА_1 в гуртожитку АДРЕСА_1. Підставою вселення в житлове приміщення кімнати в гуртожитку є ордер.
ОСОБА_3. прописана в кімнаті 113 гуртожитку АДРЕСА_1 з 30.03.1999 року.
Згідно Свідоцтва про право власності від 22.09.2004 року Дніпрорудненської міської ради гуртожиток АДРЕСА_1 належить на праві колективної власності підприємству з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат».
Рішенням Василівського районного суду від 03.11.2006 року за позовом ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат» ОСОБА_6. виселений з кімнати АДРЕСА_1 в гуртожитку АДРЕСА_1, а у задоволенні позову до ОСОБА_3. про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням в гуртожитку відмовлено.
Після виселення ОСОБА_6. з 15.02.2007 року особовий рахунок на кімнату АДРЕСА_1 переоформлений на ОСОБА_3.
19.03.2007 року між ЗАТ «ЗЗРК» і ОСОБА_3. укладений договір найму житла №20/532-н кімнати 113 гуртожитку АДРЕСА_1.
На підставі Свідоцтва про право власності від 20.08.2008 року виконавчого комітету Дніпрорудненської міської ради гуртожиток АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності підприємству з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат».
Згідно ч.3 ст.47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до ст.109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Відповідно до ст. ст. 127-129 ЖК України, пп. 1, 2, 9, 10, 40, 41 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.061986 року №208, діючого на даний час, гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання. Приміщення гуртожитків є тимчасовим житлом, передбачені для забезпечення місцем проживання робітників на період їх роботи або навчання. Надання жилої площі в гуртожитку провадиться на підставі відповідного рішення адміністрації підприємства та профспілкового органу. Для вселення на жилу площу видається ордер.
Таким чином, за змістом вищезазначених норм жила площа в гуртожитку надається особам, які перебувають з підприємством у трудових відносинах.
Як вбачається зі ст.3 ЖК України, відносини щодо використання житлового фонду (житлові відносини) регулюються цим Кодексом та іншими актами житлового законодавства.
Згідно п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» №2 від 12.04.85 року при розгляді спорів, що не урегульовані житловим законодавством, суд застосовує норми цивільного законодавства. Згідно вимог ст.62 ЖК України до відносин, що випливають з договору найму жилого приміщення, у відповідних випадках застосовуються також правила цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 128 ЖК України п орядок надання жилої площі в гуртожитках визначається законодавством, цим Кодексом та іншими актами законодавства. Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації та відповідного профспілкового комітету.
Згідно з частинами 1 і 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Обсяг житлових прав мешканців гуртожитків не може бути зменшений власником гуртожитку в порівнянні з житловими правами мешканців квартир (кімнат) в об'єктах державного житлового фонду.
Підстави виселення з гуртожитків визначені ст.132 ЖК України, зокрема: виселення працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути здійснено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину, а при припиненні роботи з інших підстав, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення. Підстав виселення з гуртожитку, передбачених ст.132 ЖК України, судом не встановлено.
Згідно ст.810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. До договору найму житла, крім найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Згідно ст.812 ЦК України предметом договору найму житла можуть бути помешкання, зокрема квартира або її частина, житловий будинок або його частина. При цьому помешкання має бути придатним для постійного проживання у ньому.
Згідно положень ст.6 ЖК України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових приміщень і гуртожитків.
Поняття житла також визначено ст.379 ЦК України як житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Таким чином, суд приходить до висновку, що за змістом ч.1 ст. 812 ЦК перелік помешкань, які можуть бути предметом договору найму житла, не є вичерпним, однак помешкання в гуртожитку не може бути предметом договору найму житла, оскільки воно не відповідає вимогам придатності для постійного проживання і призначено для проживання у встановленому порядку тимчасово у зв'язку з певними правовідносинами.
Враховуючи те, що помешкання в гуртожитку є житлом призначеним для тимчасового проживання, до правовідносин щодо проживання відповідача в гуртожитку, що належить позивачу на праві приватної власності, норми глави 59 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на ст.ст.526, 629 ЦК України, які регулюють загальні питання виконання зобов'язань.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 611 ЦК України визначені правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Зміна або розірвання договору згідно вимог ч.2 ст. 651 ЦК України можливо лише за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Пункт 25 Договору найму житлової кімнати в гуртожитку №20/532-н від 19.03.2007 року передбачає, що договір може бути розірваний у разі невнесення наймачем та членами його сім'ї плати за житло за шість місяців, використання житла не за призначенням, руйнування або псування житла наймачем або членами його сім'ї, а також невиконання інших умов договору сторонами договору.
Згідно пп.4 пункту 13 Договору наймодавець має право вимагати в судовому порядку виселення наймача без надання іншого житла, якщо він систематично псує або руйнує житло або використовує його не за призначенням, не використовує житло без поважних причин або створює неможливі умови для спільного проживання з ними інших мешканців гуртожитку, а також у разі придбання наймачем іншого житла на праві приватної власності.
На підставі пункту 15 Договору наймач несе відповідальність згідно з законодавством і цим договором за: недотримання вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг при використанні наданої житлової кімнати; здачу наданої кімнати в піднайом; систематичне псування або руйнування житла; використання житла не за призначенням; невикористання житла за призначенням без поважних причин; порушення інших зобов'язань, встановлених договором і законодавством.
Зазначеним Договором №20/532-н від 19.03.2007 року не визначені істотні порушення договору, які є підставою для розірвання договору.
У позовній заяві позивач просить розірвати Договір найму №20/532-н від 19.03.2007 року на підставі пп.10 пункту 11, пп.5 пункту 15, пп.4 пункту 13 Договору, у зв'язку з невикористанням житла за призначенням без поважних причин, наявністю у наймача на праві приватної власності іншого житла, та невиконання інших умов договору найму.
При вирішенні справи суд керується вимогами ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України відповідно до яких обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, диспозитивності, суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь в справі, доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Доводи представника позивача про порушення відповідачами умов договору найму житла в частині не використання житлового приміщення за цільовим призначенням не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Так, представником ЗАТ «ЗЗРК» в обґрунтування позовних вимог щодо невикористання кімнати відповідачем за цільовим призначенням надані акт про дотримання правил проживання в сімейних гуртожитках від 06.05.2009 року відповідно до якого житлово-побутова комісія ЗАТ ЗЗРК перевірила об 11-00 годин факт проживання у квартирі 113 ОСОБА_3., на момент обстеження мешканці в квартирі були відсутні; акт від 22.05.2008 року, за яким житлово-побутова комісія ЗАТ ЗЗРК перевірила в 17-50 годин кімнату АДРЕСА_1, в якій проживає ОСОБА_3., на момент обстеження в квартирі відсутні мешканці, зі слів сусідів за вказаною адресою ніхто не проживає, іноді ввечері до квартири приходить наймач ОСОБА_3. Зазначені акти не можуть бути прийняті до уваги як належні докази невикористання наймачем ОСОБА_3. наданого їй житла, оскільки вони лише підтверджують факт відсутності відповідача у певний час в кімнаті, як встановлено поясненнями відповідача вона постійно працює завідуючою Дніпрорудненського відділення СМЕ і в період з 8 до 18 годин не перебуває дома, акти складалися під час її перебування на роботі, про складання актів вона не повідомлялася. Крім того, дії відповідача ОСОБА_3., свідчать про те, що відповідач здійснює фактичне користування спірним житловим приміщенням і має намір проживати в ньому, зокрема: оплата нею квартирної плати та комунальних послуг за проживання в гуртожитку, придбання для установки в кімнаті, що знаходиться в її користуванні сантехнічного обладнання, ремонт кімнати.
Не надано позивачем і доказів того, що житлова кімната 113 гуртожитку АДРЕСА_1 використовуються не за цільовим призначенням, тобто не пов'язаним з проживанням.
Суд не може прийняти до уваги доводи представника позивача про наявність підстав розірвання Договору найму житлової кімнати на підставі підпункту 10 пункту 11 договору, підпункту 4 пункту 13 договору у зв'язку з наявністю у наймача ОСОБА_3. на праві власності іншого житла - ? частини квартири АДРЕСА_2 виходячи з наступного. Судом не встановлено, що ОСОБА_3. на протязі дії Договору найму придбала житло, оскільки право власності на ? частину квартири вона на підставі договору дарування 18.06.2004 року, до укладення 19.03.2007 року Договору найму з ЗАТ «ЗЗРК», тобто уклала договір фактично маючи право власності на частину квартири. Крім того, поясненнями відповідача і матеріалами справи встановлено, що відповідач в квартирі в належній їй ? частині квартири АДРЕСА_2 не проживає у зв'язку з тим, що в ній проживає співвласник квартири та брат відповідача ОСОБА_5., який є інвалідом 1 групи, частка у квартирі належить їй на праві спільної часткової власності, не виділена в натурі, тому вона не може вселитися до зазначеної квартири.
Таким чином, в судовому засіданні не встановлено порушень договору, які є підставою для його розірвання і виселення у зв'язку з цим відповідача з займаного нею житлового приміщення у кімнаті 113 будинку 15 по вул. Комсомольська в м.Дніпрорудне.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 610, 611, 629, 651, 526, 810, 815, 825, 379 ЦК України, ст.ст. 6, 9, 125, 132 ЖК України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» №2 від 12.04.1985р., ст.ст.10,60,88,209-212,215 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» до ОСОБА_3 про розірвання договору найму житла та виселення без надання іншого житлового приміщення - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дати проголошення рішення і поданням після цього апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження подано не було.
Суддя С.О. Нікандрова