С права № 2а-654/2009

                ПОСТАНОВА

                                ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

                             10 червня 2009 року               Миронівський районний суд Київської області в складі                                        

                             головуючої  судді   –              Капшук  Л.О. ,  

                      розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Миронівському районі Київської області про визнання дій протиправними,  зобов»язання провести перерахунок та виплату  щомісячної державної соціальної допомоги,

                                  В С Т А Н О В И В :

                       позивач звернулася до суду із вказаним позовом, обгрунтовуючи заявлені вимоги тим , що перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Миронівському районі, отримує пенсію за віком та  відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року  має статус  дитини війни.  На підставі ст. 6 цього Закону з 01.01.2006 року відповідачем  їй  повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

                            Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006-2007 роки.   Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року положення ст. 6 вказаного закону було викладено в новій редакції, відповідно до якої право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено.

                             Відповідно до рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22.05.2008 року  №10-рп/2008  положення, що призупинили дію ст. 6 Закону та змінили її, були визнані такими, що не відповідають Конституції України та втратили свою чинність з дня їх ухвалення.

                             Відповідно до вказаних рішень відповідач зобов»язаний був здійснювати виплату належної їй допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2006-2008 роки.

                             Однак відповідач не виконав вимог Закону та її письмове звернення від 20.03.2009 року з вимогою здіснити нарахування належної соціальної державної допомоги як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2006-2008 роки  залишив без задоволення.

                       Просила визнати відмову відповідача щодо виплати їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною та зобов»язати його здійснити нарахування допомоги у вказаному розмірі за 2006-2008 роки у сумі 4471, 20 грн.  та забезпечити її виплату.

                        В судове засідання позивач не з»явилась, надавши до суду заяву з проханням розгляд справи проводити у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

                        Представник відповідача в судове засідання не з»явився.  Начальник управління Пенсійного фонду України в Миронівському районі подала до суду заяву, в якій просить  розглядати справу  у відсутності  представника управління.

                       У поданих суду запереченнях відповідач позов не визнав, посилаючись на ті обставини,  що Пенсійний фонд України є органом виконавчої влади і зобов»язаний виконувати постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України.  Ст. 6 Закону України №2195 передбачає, що «дітям війни» пенсії або щомісячне грошове утримання, або соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % від мінімальної пенсії за віком проте, визначення мінімального розміру пенсії за віком було надане лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».   В ч. 3 ст. 28 цього Закону зазначено, що цей мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Тому застосовувати зазначену норму  для розрахунку підвищення пенсії відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» підстав не має.

                       Заперечення проти позову були обгрунтовані також посиланням на вимоги ст. 7 Закону України №2195, якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, Пенсійний фонд забезпечує використання коштів, що перебувають в його управлінні, реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних витрат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету ПФ джерел відповідно до конкретних напрямків витратної частини бюджету Пенсійного фонду України.   Пункт 9 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ від 24.10.2007 року №1261,  передбачає вичерпний перелік напрямків використання коштів ПФУ, які використовуються винятково за призначенням і вилученню не підлягають.

  Законом № 2195 в період 2006-2007 років не був визначений механізм нарахування  підвищення до  пенсій в розмірі, встановленому  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

 За Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік  та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» дітям війни, крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни» до пенсії вилачуються підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Це підвищення з 01.01.2008 року становить 47 грн., з 01.04.2008 року - 48,10 грн.  Після набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 постановою КМУ від 28.05.2008 року №530 встановлено, що дітям війни  підвищення до пенсії  проводиться у розмірах: з 22 травня - 48,10 грн.; з липня - 48,20 грн., з жовтня - 49,8 грн. З 01.01.2008 року позивачеві пенсія виплачувалася в підвищеному  вказаними  нормативними документами  розмірі.  

  Крім того, у встановлений ч.2 ст. 99 КАСУ річний строк позивач не зверталася за захистом порушеного права,  не подавала клопотання про поновлення цього строку,  що свідчить про пропуск строку позовної та є  самостійною підставою для відмови у задоволенні позову за  період 2006-2007 років.

  Суд, дослідивши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з»ясувавши обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги і заперечення, об»єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

  Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно – правових відносин від порушень з боку органів держаної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

 Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

 Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту встановлюються Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року №2195-IV зі змінами і доповненнями.  Цей закон гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.

 Позивач ОСОБА_1  народилася 7 листопада 1944  року,  тобто станом на час закінчення Другої світової війни їй було менше 18 років. Вона є пенсіонером за віком і відповідно до ст. 1 Закону України « Про соціальний захист дітей війни»  має статус дитини війни, що не заперечується відповідачем  та  підтверджується передбаченою законом відміткою у її  пенсійному посвідченні.

 Згідно зі статтею 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в редакції ЗУ №489-V від 19.12.2006 року, що діяла з 01.07.2007 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

 Відповідно до вказаних норм  позивач має право на отримання підвищеної пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

                     Пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року дія статті 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була призупинена на 2006 рік.

    Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-1У «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» пункт 17 ст. 77 виключено та статтею 110, викладеною цим Законом у новій редакціЇ,  встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.  Цей закон набрав чинності 2 квітня 2006 року. Тобто з цієї дати стаття 6 Закону про соціальний захист дітей війни знову почала діяти.  Але підвищення пенсі на 30 % мінімальної пенсії за віком могло здійснюватись лише за певних умов: поетапно за результатами виконання бюджету в першому півріччі та згідно з порядком,  який мав бути визначений  Кабінетом Міністрів України та погоджений з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

                    Встановлені законодавством умови підвищення пенсії не настали, Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати  надбавки до пенсії «дітям війни»,  а тому  вимоги позивача  про нарахування підвіщеної пенсії за 2006 рік являються  необгрунтованими.

                    Щодо заявлених вимог про підвищення пенсії за період 2007-2008 років суд виходить з наступного.

                     Дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» знову було зупинено на 2007 рік згідно з п. 12 ст. 71 Закону України  «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

                    Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України,  положення п. 12 ст. 11 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено на 2007 рік дію статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

                    Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  № 107 від 28 грудня 2007 року у ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни, відповідно до яких до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки встановленої для учасників війни.

                    Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення розділу 11 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік» у тому числі п. 41 розділу 11, яким внесено зміни до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

                    Конституційний суд України дійшов висновку, що законом про держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об»єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам ст. 3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», згідно з якою державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно- правовими актами.

                    Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

                     Оскільки рішення Конституційного Суду від 9 липня 2007 року та 22 травня 2008 року  зворотньої дії в часі не мають,  позивачу необхідно відмовити  в задоволенні позову щодо нарахування  підвищення до пенсії з 1 січня 2007 року по 9 липня 2007 року та з 1 січня 2008 року по 22 травня 2008 року. В ці періоди дію норми, яка визначала право позивача на зазначене підвищення пенсії, було зупинено.  Недіюча норма не може бути застосована судом.

                    Після прийняття Конституційним Судом України вказаних рішень знову почали діяти положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тобто з часу прийняття цих рішень у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

                    Відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права,  не здійснив це підвищення пенсії у 2007 та 2008  роках,  відмовив  позивачу в нарахуванні підвищення після її письмового звернення,  чим порушив указане право позивача. Вказані обставини свідчать про протиправність бездіяльності  відповідача та його дій  по відмові у нарахуванні  підвищення до пенсії.

                    Зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» випливає,  що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.

                     За чинним законодавством рорзмір мінімальноїх пенсії за віком визначається лише правилами,  передбаченими  ч.1 ст. 28 Закону України  «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV.  Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір, немає.

                     При цьому,  ч.3 ст. 28 цього Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком,  встановлений частиною 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

                     Відповідно до частин  1та 2 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи  керується принципом верховенства права.

                     За частиною 4 вказаної статті  забороняється відмова у розгляді та вирішенні адміністративої справи з мотивів неясності, неповноти, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

                    Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

                    Враховуючи викладене,  положення ч. 3 ст. 28  Закону України « Про  загальнообов»язкове пенсійне страхування» та посилання на вказану норму відповідача  судом не беруться до уваги,  оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тому для розрахунку надбавки до пенсії  необхідно застосувати розмір мінімальної пенсії за віком,  який встановлений Законом України  «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».                                

                    Положення ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, та на яку посилається відповідач, обгрунтовуючи відмову в підвищенні пенсії тим, що кошти до Пенсійного фонду України з державного бюджету не надходили, та його доводи про те, що Положенням про Пенсійний фонд України визначений вичерпний перелік напрямків використання коштів і в бюджеті Пенсійного фонду не передбачені виплати надбавок дітям війни, судом не беруться до уваги з наступних підстав.

                     За ст. 22 Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, тому відсутність коштів на виплату надбавок до пенсій не позбавляє особу, якій повинна бути здійснена доплата до пенсії, права на отримання такої допомоги.

                    Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не передбачено обмеження виплат наявністю певних коштів чи фінансування бюджету.

                      Відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії позивачу не є підставою для  невиконання відповідачем своїх зобов»язань, встановлених ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни».

                    Крім того,  відповідно до прикінцевих положень Закону України  «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» надбавки та підвищення, встановлені до пенсії, виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

                    Отже, посилання відповідача на відсутність надходжень з державного бюджету України та існування вичерпного переліку напрямків використання коштів,  як на підставу ненарахування позивачу зазначеного підвищення до пенсії,  являються безпідставними.

                    Управління Пенсійного фонду України у Миронівському районі є належним відповідачем у справі, враховуючи наступне.

                    Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.  Таким чином, обов»язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача, яким є управління Пенсійного фонду України у Миронівському районі.

                    Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня , коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

                    Згідно з частинами 1та 2 ст. 100 КАС України  пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

                    Якщо суд визнає причину пропуску строку зверення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

                      Позивач, у якої право на підвищення до пенсії у 2007 році  виникло з 9 липня 2007 року, коли ст. 6 Закону про соціальний захист дітей війни почала діяти, до суду за захистом порушеного права звернулася  06.04.2009 року,  тобто з пропуском встановленого  строку в один рік.

                     Оскільки у запереченнях на позов відповідач просив вімовити у позові, крім іншого, в зв»язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду, а позивачем не надані докази поважності причин пропуску строку звернення до суду за нарахуванням підвищення до пенсії за 2007 рік та не заявлено клопотання про поновлення строку,  суд вважає за необхідне відмовити позивачеві у позовних вимогах про стягнення коштів за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року  в зв»язку з пропуском строку звернення до суду.

                      Таким чином, відповідача необхідно зобов»язати нарахувати та виплатити позивачеві державну соціальну допомогу як особі, що має статус «дитина війни»,  за період  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

                      Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону україни «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»  мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

                     За ч. 1 ст. 58 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у  розмірі: з 1 січня -470 грн., з 1 квітня -481 грн., з 1 липня – 482  грн.,  з 1 жовтня -498 грн.

                    Нарахуванню підлягає розмір державної соціальної допомоги за період з 22..05.2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з відрахуванням розміру щомісячної допомоги, одержаного позивачем за вказаний період відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року.  Даною постановою встановлено, що дітям війни підвищення до пенсії проводиться в розмірах: з травня - 48,10 грн., з липня – 48,20 грн., з жовтня – 49,80 грн. Підвищення у вказаному розмірі позивачу нараховано та виплачено, що підтверджується довідкою відповідача б/н  від 27.05.2009 року.  

                   Таким чином за період з 22.05.2008 року по 30.06.2008 року нарахуванню підлягає  підвищення до пенсії  в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, розмір якої складав 481 грн., за вирахуванням виплачених  щомісячних сум в розмірі 48,10 грн.; за період з 01.07.2008 року  по 30.09. 2008 року нарахуванню підлягає підвищення до пенсії в  розмірі 30% мінімальної пенсії, яка складала 482 грн., за вирахуванням  виплачених  щомісячних сум в розмірі 48,20 грн.;  за період з 01.10.2008 року по 31.12. 2008 року розрахунок необхідно провести, виходячи з розміру мінімальної  пенсії за віком  у 498 грн.  та виплачених  щомісячних сум в розмірі 49,80 грн.

                     Вимоги позивача про забезпечення виплати  їй соціальної допомоги як дитині війни у визначеній нею грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на який законодавством покладено такі обов»язки.

                    На підставі  ст.ст. 6, 19, 22, 46, 68, 152 Конституції України, ст.ст. 1,6  Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року, ст. 58 Закону України  «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»,   керуючись рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп /2008,  ст.ст. 6, 8, 9, 17, 86, 89, 99, 100, 158 - 163, 185, 186 КАС України,    суд

                                                      ПОСТАНОВИВ :

           позов задоволити частково.

           Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Миронівському районі Київської області  по відмові в перерахунку та виплаті ОСОБА_1  щомісячної державної соціальної допомоги, встановленої статтею 6 Закону України «Про соціальний  захист дітей війни»,  за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року.

           Зобов»язати управління Пенсійного фонду України в Миронівському районі Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1  щомісячної державної соціальної допомоги  в розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  за період з  22 травня  2008 року  по 31 грудня 2008 року.  

           В решті позовних вимог відмовити.

           Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського Апеляційного адміністративного  суду через Миронівський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження  протягом десятиденного терміну з дня проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складення в повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції  або без попереднього подання заяви  про апеляційне оскарження в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя                                                 Л.О. Капшук