Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська

м. Дніпрозержинськ, вул. Петровського, 166, 51918, (0569) 55-28-63

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31 березня 2010 року Дніпровський райсуд

м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області

в складі: головуючого судді Кір’яка А.В.,

при секретарі Кулік О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна та Президента України ОСОБА_2 про захист власності, усунення причин, які перешкоджають користуванню власністю, стягнення матеріальної і моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 13.11.2008 року звернувся до Дніпровського райсуду м. Дніпродзержинська з позовом до Держави Україна та Президента України ОСОБА_2 і, змінивши та доповнивши декілька разів свої позовні вимоги, просить суд ухвалити рішення, яким зобов’язати державу Україна:

а) повернути йому з незаконного володіння його власність – 5 365 гривень 94 коп.;

б) сплатити йому матеріальну шкоду – 23 802 гривні 24 коп.;

в) сплатити йому моральну шкоду – 3 000 гривень;

г) повернути йому судові витрати: держмито – 273 гривні; витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 30 гривень та 25 гривень – послуги банку.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що11.02.1995 року він уклав договір з ЗАТ «Недержавний пенсійний фонд «Оберіг» про додаткову пенсію, і в цей же день вніс в ЗАТ «Недержавний пенсійний фонд «Оберіг» 6 200 000 крб (62 гривні), а 11.03.1995 року вніс ще 17 500 000 крб (175 гривень). У зв’язку з невиконанням своїх зобов’язань ЗАТ «Недержавний пенсійний фонд «Оберіг» за його позовом Дніпровський райсуд своїм рішенням від 25.03.1996 року розірвав цей договір та стягнув з ЗАТ «Недержавний пенсійний фонд «Оберіг» 5 365 гривень 94 коп. на його користь, але до цього часу рішення суду не виконане, а гроші за цим рішенням ним не одержані; вважає, що його гроші стали власністю держави Україна і перейшли у володіння „...по суті аферистів, які привласнили його гроші”. В обгрунтування своїх вимог посилається на ст. 387 ЦК України, згідно з якою він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно заволоділа ним. Вважає, що відповідач зобов’язаний виконати свої зобов’язання по захисту та збереженню його власності, але інфляція заподіяла його власності шкоду у сумі 23 802 гривні 24 коп., а моральну шкоду, заподіяну матеріальною шкодою, він оцінює у 3 000 гривень. Просить його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвала суду про допит в якості відповідача представника Секретаріату Президента України не виконана з-за неявки представника відповідача в судове засідання Печерського районного суду м.Києва і не повідомлення його про причини неявки. Тому окреме доручення повернуто без виконання на адресу суду. Таким чином, представник відповідача був належним чином повідомлений судовими повістками, але, зважаючи на те, що він причину неявки відповідача суду не повідомив, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення позивача, та вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повинно бути відмовлено з наступних підстав.

Згідно ст..3 Конституції України Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Згідно статті 13 Конституції України Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання... Усі суб’єкти права власності рівні перед законом.

Згідно статті 318 ЦК України суб’єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб’єкти права власності є рівними перед законом.

В силу ст.2 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна та інші суб’єкти публічного права.

Згідно статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно статті 170 ЦК України Держава набуває і здійснює цивільні права та обов’язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, а згідно статті 173 ЦК України у випадках і в порядку, встановлених законом, іншими ормативно-правовими актами, від імені держави, територіальних громад за спеціальними дорученнями можуть виступати фізичні та юридичні особи, органи державної влади, та органи місцевого самоврядування.

Згідно статті 174 ЦК України Держава відповідає за своїми зобов’язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення.

В судовому засіданні встановлено, що 11.02.1995 року між позивачем та ЗАТ «Недержавний пенсійний фонд «Оберіг» було укладено договір про додаткову пенсію, і в цей же день позивач вніс в ЗАТ «Недержавний пенсійний фонд «Оберіг» 6 200 000 крб (62 гривні), а 11.03.1995 року він вніс в цей недержавний фонд ще 17 500 000 крб (175 гривень). Це підтверджується наданими позивачем копіями вказаного договору та пенсійної книжки (а.с.4,5). У зв’язку з невиконанням своїх зобов’язань ЗАТ «Недержавний пенсійний фонд «Оберіг» за позовом ОСОБА_1 Дніпровський райсуд своїм рішенням від 25.03.1996 року розірвав цей договір та стягнув з ЗАТ «Недержавний пенсійний фонд «Оберіг» 5 365 гривень 94 коп. на користь позивача, що підверджується копією вказаного рішення суду (а.с.6). Але до цього часу рішення суду не виконане, а позивач вважає, що це рішення суду не виконане з-за того, що державні органи, які повинні виконувати це рішення, не виконують свої функції.

Крім того позивач в позовній заяві та у судовому засіданні стверджує, що його гроші перейшли у власність держави Україна, але не вказав у якому саме державному органі знаходяться ці гроші, та ніяких доказів заволодіння державою або передачі державі цих коштів він суду не надав. Гарантійний лист Президента ЗАТ «Недержавний пенсійний фонд «Оберіг» (а.с.6), на який посилається позивач як на доказ заволодіння державою Україна йго грошима, суд не вважає належним доказом по справі, так як у цьому листі, який до речі не адресований позивачу, мова йде про плани ЗАТ по інвестиціям за рахунок учасників Фонду.

Хоча позивач і пояснив, що він звертався до суду з питання оскраження дій державного виконавця, і судами України виносились рішення та ухвали за його зверненнями, але ніяких доказів у підтвердження цих своїх заяв він теж суду не надав. Тому у суду немає ніяких даних про те, чому та з яких причин до цього часу не виконане рішення Дніпровського райсуду м. Дніпродзержинська від 25.03.1996 року.

В силу ст. 319 ч.1,2,6 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, а Держава не втручається у здійснення власником права власності.

В судовому засіданні встановлено, що позивач сам, без стороннього примусу, вніс свої гроші в ЗАТ «Недержавний пенсійний фонд «Оберіг », чого не заперечує сам позивач, а значить він йшов на певний ризик щодо своєї власності, добровільно передаючи її за договором додаткової пенсії недержавному органу.

В силу ст. 386 ЦК України Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності, а власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою,може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Крім того, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. А відповідно до ст 387 ЦК України, на яку посилається позивач, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Але в судовому засіданні позивач не доказав, що його власність перейшла до держави Україна, або до Президента України, не вказав на те, що він звертався до суду після передачі грошей в ЗАТ «Недержавний пенсійний фонд «Оберіг” з питань можливості порушення свого права власності іншою особою. Тому суд вважає позовні вимоги ОСОБА_3 є безпідставними.

Згідно зі ст.ст.1173-1177, 1205,1207 відшкодування шкоди державою можливо у разі,коли шкода завдана:

- органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою;

- в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований;

- фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт;

- фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі і в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили;

- майну фізичної особи внаслідок злочину, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною;

- каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю внаслідок злочину - потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною, а у разі припинення юридичної особи, зобов’язаної відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, і встановлення її правонаступників виплата щомісячних платежів покладається на її правонаступників.

Але в позовній заяві та в судовому засіданні позивач не посилався на вказані вище обставини, а навпаки в позовній заяві писав, що „ факты мошеничества и разворовывания денег «Оберига» мне неизвестны…» (а.с.9.зв.), на заподіяння йому шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю внаслідок злочину, а також конкретним органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою чи в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, - не вказував.

Вирішуючи позов в частині стягнення моральної шкоди, суд приходить до висновку, що в силу ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, але в судовому засіданні доказів про те, що держава Україна або Президент України як відповідачі здійснили якісь неправомірні дії чи бездіяльність по відношенню до позивача, ОСОБА_1 суду не надав, а тому згідно зі ст. 1167 ЦК України підстав для відповідальності за моральну шкоду суд не вбачає, а стало бути в задоволенні позову в цій частині також має бути відмовлено.

На підставі викладеного і ст.3, 13, 41 Конституції України, ст.ст.2, 23, 170-174, 318-319, 386-387, 1167, 1173-1177, 1205,1207 ЦК України та керуючись ст. ст. 15, 27, 30,57,60, 213-218, 224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна та Президента України ОСОБА_2 про захист власності, усунення причин, які перешкоджають користуванню власністю, стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Копію даного рішення направити представнику відповідачів рекомендованим листом не пізніше п'яти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення або з дня його отримання та шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Кір'як А.В.